г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1014/25
Номер провадження 2/213/1711/25
04 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Мазуренко В.В.,
секретар судового засідання - Гусарової О.С.,
за відсутності сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія "Фінтраст Капітал», представник позивача - Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача - Столітній М.М. звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 08.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4453381. Відповідно до п.1.2 Договору, сума кредиту 6000,00 грн. Згідно п.1.3 Договору, строк кредиту 360 днів: з 08.03.2024 року по 02.03.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання виконало та надало кредит в сумі 6000,00 грн. шляхом зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через платіжну систему на підставі укладеного договору про переказ коштів від 12.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення». За інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», відповідно до Договору №4453381 від 08.03.2024 року було перераховано грошові кошти у сумі 6000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 . 25.10.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №25/10/2024 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 59550 грн. 00 коп., судовий збір 2422,40 грн.; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. У позовній заяві позивач зазначив, що просить розглянути справу без участі свого представника.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, у якому також зазначає, що визнає свої зобов'язання лише в частині основної суми кредиту (тіло кредиту), яка фактично була отримана нею на власний рахунок, не визнає нараховані відсотки, штрафні санкції та інші додаткові вимоги кредитора. Зазначає, що вона є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України, який перебуває на дійсній службі та повністю утримує її та малолітніх дітей. Відповідно до ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», сім'ї військовослужбовця надаються додаткові пільги.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання
всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі.
10 квітня 2025 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом задоволені в повному обсязі та стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал», заборгованість за Кредитним договором в розмірі 59550 грн. 00 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 6000,00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованих первісним кредитором у розмірі 34800,00 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 125 календарних днів у розмірі 18750,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал», судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2025 року повернуто заявнику. Роз'яснено заявнику право на звернення із заявою про перегляд заочного рішення до суду, який ухвалив, в порядку, передбаченому ст.284 ЦПК України.
06 травня 2025 року відповідачем подана заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року заочне рішення від 10 квітня 2025 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
08.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4453381. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису 58939.
Відповідно до п.1.2 Договору, сума кредиту -6000,00 грн.
Згідно п.1.3 Договору, строк кредиту 360 днів: з 08.03.2024 року по 02.03.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожжні 30 днів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» свої зобов'язання виконало та надало кредит ОСОБА_1 в сумі 6000,00 грн. шляхом зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через платіжну систему на підставі укладеного договору про переказ коштів від 12.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».
За інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», відповідно до договору №4453381 від 08.03.2024 року було перераховано грошові кошти у сумі 6000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 .
За інформацією Акціонерного товариства «А-Банк», за випискою про рух коштів за банківським рахунком НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_3 ) за 08.03.2024 року вбачається зарахування коштів в сумі 6000,00 грн.
25.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №25/10/2024 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 складає 59550,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 6000,00 грн, суми заборгованості за процентами - 34800,00 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованих Товаристом з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» за 125 календарних днів 18750,00 грн.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 вказаного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію», одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом 2 ч.2 ст.639 ЦК України 2003 року договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Таким чином, у відповідача виникли зобов'язання за укладеним договором повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підставі договору факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за договором №4453381.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1, ч.5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, порушив свої зобов'язання, передбачені кредитним договором №4453381, кошти на повернення кредиту своєчасно та в повному обсязі не сплачувала, що призвело до виникнення заборгованості, тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 59550,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, в частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, а також їх дружинам (чоловікам), з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
Відповідно до копії довідки №2562/1789 від 19.07.25, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_2 перебуває за призовом під час мобілізації на особовий період у військовій частині НОМЕР_4 . ОСОБА_2 має посвідчення учасника бойових дій, видане 15.11.2019. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , відповідач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 09 серпня 2019 року.
Таким чином, у період виникнення заборгованості відповідач мала статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у неї відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з неї на користь позивача нарахованих відсотків в сумі 34800,00 грн., та в сумі 18750,00 грн. (процентами, нарахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» за 125 календарних днів) .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, та оскільки судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем, а також враховуючи пільги, надані законодавством військовослужбовцям, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі: 6000,00 грн - заборгованості за основною сумою кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 244,07 грн (6000х2422,40/59550).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується наступним.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до приписів ст.ст. 133,137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10000,00 грн., які підтверджуються Ордером №1836633 серії АІ, Заявкою №6920 на виконання доручення до Договору №10/12-2024, Актом прийому-передачі наданих послуг №6920.
Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності, а тому такі витрати позивача підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263- 265, 274, 279, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», представник позивача - Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», заборгованість за Кредитним договором №4453381 від 08.03.2024 року в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 6000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал», судовий збір у розмірі 244 (дві сорок чотири) грн 07 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса: 03150, місто Київ, бул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822;
Представник позивача - Столітній Михайло Миколайович, адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Дата складення повного тексту судового рішення - 04 листопада 2025 року.
Суддя В.В. Мазуренко