справа №176/2705/25
провадження №2/176/1429/25
28 жовтня 2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Волчек Н.Ю.,
з участю секретаря с/з Владімірової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_1 звернулася до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що починаючи з 2003 року на підставі договору дарування від 04 вересня 2003 року вона є власником 2/3 частини житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дана нерухомість належала її матері- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідних частинах по 1/3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.1999 року №1163. Інша 1/3 частина з невідомих їй причин та обставин ніким не успадковувалась та не оформлювалась, також їй невідома особа, яка б могла бути спадкоємцем зазначеної частини житлового будинку.
За даною адресою позивачка мешкала зі своєю сім'єю вже більше 20 років, вели спільне господарство, дотримувались правил добросусідства, та благоустрою, сплачували комунальні платежі, доглядали за прибудинковою територією. Отже, станом на день звернення до суду, жодна особа крім неї не зареєстрована, як співвласник об'єкта, об'єкт не є предметом обтяження, заборон чи іпотеки, що свідчить про відсутність правових підстав для володіння ним з боку третіх осіб та підтверджує добросовісне володіння з боку позивача.
Також вказала що зазначена нерухомість не перебуває в реєстрах прав у власності інших осіб та відносно неї не має відповідних обтяжень.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Ухвалою судді від 25 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.
Ухвалою від 13 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
29 липня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, оскільки на їх думку позивачкою обрано не правильний спосіб захисту. Так, зі змісту свідоцтва про право на спадщину вбачається, що після смерті бабусі позивача 1/3 частину будинку успадкувала за законом мати, 1/3 частину успадкував за законом дядько позивачки. На 1/3 частину свідоцтво не видано. Відтак, в даному випадку виникли спадкові правовідносини за законом, а не набувальна давність. Посилаючись у позові на володіння нерухомим майном з 2003 року, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на 1/3 частину житлового будинку за набувальною давністю, адже позивачка є спадкоємцем другої черги за законом. У випадку, якщо спадкоємець за законом не прийняв спадщину вона має перерозподілятися між спадкоємцями, які спадщину прийняли. У такому випадку позов мав пред'являтися спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, а за відсутності таких їх спадкоємці (спадкова трансмісія). Враховуючи викладене, представник відповідача просить розглядати дану справу відповідно до вимог діючого законодавства.
31 липня 2025 року від представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній вважає доводи, наведені у відзиві відповідача, необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги, та не є підставою для відмови у задоволенні позову. Також зазначив, що доводи відповідача про спадковий характер правовідносин не відповідають обставинам справи та чинному законодавству. Позивачка обрала спосіб захисту свого права шляхом подання позову про визнання права власності за набувальною давністю. Такий спосіб прямо передбачений частиною 1 статті 344 ЦК України. Закон не зобов'язує особу, яка фактично володіє майном, спочатку визнавати відсутність спадкоємців чи оформлювати право через органи місцевого самоврядування. Навпаки, саме судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності за набувальною давністю. Відтак, обраний спосіб є законним, ефективним і відповідає специфіці правовідносин. Більше того, відповідач не надав жодного доказу існування зареєстрованого власника на зазначену частку. Як свідчать надані позивачкою документи та витяги з реєстру речових прав, право власності на 1/3 частину не зареєстровано за жодною особою, і не встановлено жодного спадкоємця, який би прийняв спадщину на цю частину.
У зв'язку з цим позивачка не є наймачем, користувачем, управителем чи власником за волею когось іншого, а отже, її володіння є безтитульним, добросовісним, відкритим та безперервним - саме таким, що підлягає регулюванню через набувальну давність згідно зі статтею 344 ЦК України.
Враховуючи наведене, просить врахувати наявність усіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України, та визнати за позивачкою право власності на 1/3 частину житлового будинку за набувальною давністю, як правовий та обґрунтований спосіб захисту та задовольнити позов у повному обсязі.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутність в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Проте надіслав до суду відзив, в якому просить суд розглянути справу відповідно до вимог діючого законодавства без участі представника Великоновосілківської селищної військової адміністрації.
Судом, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Позивачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 від 21.10.1999 року. (а.с.47-49)
Відповідно до договору дарування від 04.09.2003 року, власником 2/3 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. зворот. 25-26).
Дана нерухомість належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідних частках по 1/3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.1999 року № 1163. (а.с.53)
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Великоновосілківського бюро технічної інвентаризації від 04.09.2003 року підтверджується реєстарція права власності на 2/3 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (зворот. а.с.26)
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок від 20.08.2003 року, виданим Великоновосілківським бюро технічної інвентаризації, власником будинку у частці 2/3 є ОСОБА_1 . (а.с.57-59). Відповідно до зазначеного технічного паспорту, на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок літ. А, загальною площею 54,3 м2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 374941668 від 18.04.2024 року право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.09.2003 року, у розмірі - 2/3 частки.(а.с.13)
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437960572 від 03.08.2025 року також підтверджується право власності на 2/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (а.с. 102)
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, від 30.06.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 14.03.2000 року. (а.с.15)
З Книги реєстрації мешканців (домова книга) за адресою АДРЕСА_1 вбачається факт постійного проживання позивача та членів його сім'ї. (а.с.35-37)
Згідно довідки від 26.08.2022 року № 3009-50002048718 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.21)
В позові позивач посилається на те, що вона відкрито, добросовісно та безперервно володіє всім будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 несе тягар його утримання в повному обсязі.
Реєстрація про право власності на іншу 1/3 частину спірного будинку ні закім не зареєстрована, та кому вона раніше належала позивачці не відомо.
Відповідно до звіту ринкової вартості житлового будинку від 03.07.2025 року вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 становить 42668,00 грн. (а.с.40)
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до правового змісту положень ст.ст.12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно з ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)
Враховуючи положення статей 335 і 344ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади(п. 13 Постанови).
Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіє майном понад 22 роки продовжує відкрито, безперервно користуватися 1/3 частини спірного житлового будинку, утримувати його, сплачувати комунальін послуги, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за набувальною давністю.
Вимог про стягнення з відповідача судових витрат у разі задоволення позову, позивач не ставить.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити.
Визнати за громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав за 2920023214040, з подальшою можливістю об'єднання права на повний об'єкт у єдиний реєстраційний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суд
Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК