Справа № 212/6522/25
2/212/3707/25
12 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Яненко О.Ю., представника позивача Іщенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу у порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, -
У червні 2025 року адвокат Колесник Д.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, в якому просив: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двокімнатну квартиру, загальною площею 48,01 кв. м, житловою площею 29,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визначити, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 48,01 кв. м, житловою площею 29,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними та встановити їх у розмірі по 1/2 частці за кожним; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 250,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 24 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який 19 грудня 2024 року розірвано за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу. У період перебування у шлюбі сторони, як подружжя, набули у спільну сумісну власність двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу серії та номер: 1-1718, виданий 27.09.2016 року, видавник: Друга криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області.
Від шлюбних відносин у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадженні у справі та призначено її до розгляду.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано з Другої криворізької нотаріальної контори належним чином засвідчену копію договору від 27.09.2016, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-1718, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області щодо відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , покупцем за яким є ОСОБА_2 .
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, проти проведення розгляду справи у заочному порядку не заперечує.
Відповідач, будучи повідомленим у встановленому порядку про час та місце розгляду справи за адресою місця реєстрації, у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов не надавав, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність від нього не надходило, у зв'язку з чим ,відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди сторони позивача, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи у заочному порядку.
Вислухавши пояснення представниці позивача, яка підитримала позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 24.10.2014 року, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с. 4).
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 20.01.2025 року (а.с.7).
Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 27.09.2016, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Бикановим Р.Р. та зареєстрованим в реєстрі за №1-1718 за час спільного проживання у період шлюбу ОСОБА_2 було придбане нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру, загальною площею 48,1 кв. м, житловою площею 29,1 кв. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43).
Право власності на вищевказану квартиру було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.11.2025 року (а.с.45-46).
Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна, ринкова вартість об'єкта оцінки, двокімнатної квартири, загальною площею 48,01 кв. м, житловою площею 29,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 450 000 грн, ринкова вартість 1/2 частини вказаного об'єкту нерухомості складає 225 000 грн.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.п. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
За правилами ч. 1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності, доходи від використання майна, що є у спільній власності, надходять до складу спільного майна.
Приписами ч. 3ст.368 ЦК України визначено: майно, набуте подружжям під час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Ст.ст. 69-71 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.
Таким чином за загальним правилом, що випливає з наведених правових норм, вбачається, що будь-яке майно набуте за час шлюбу належить до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, якщо одним із них не доведене набуття ним особистої приватної власності на майно в період перебування в шлюбі.
Суд у цьому сенсі зазначає, про те, що нерухоме майно яке придбано під час шлюбу , належить спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року по справі № 711/2302/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Враховуючи презумпцію права спільної сумісної власності спірного майна, суд за встановленими обставинами справи дійшов висновку, що спірне майно придбане під час шлюбу та належить на праві спільної власності подружжю, частки у спірному майні кожного зі сторін є рівними.
За таких обставин суд доходить висновку, що стороною позивача доведений факт того, що за час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано двокімнатну квартиру, загальною площею 48,01 кв. м, житловою площею 29,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини припинення сімейних стосунків, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2250,00 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258-260, 280-282 ЦПК України, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя.
Визнати двокімнатну квартиру, загальною площею 48,01 кв. м, житловою площею 29,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено та підписано без його проголошення 12 листопада 2025 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак