Справа № 212/12965/25
1-кп/212/1424/25
12 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170040007629 від 28 квітня 2025 року
за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
В провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває вищезазначене кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 10 листопада 2025 у даному кримінальному проваджені призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Заслухавши прокурора та обвинуваченого суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Угоди про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. ст. 468-475 КПК України до суду не надходили. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Покровському районному суду міста Кривого Рогу. Клопотань про обрання, зміну чи продовження обвинуваченим запобіжного заходу не надійшло.
Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
10.11.2025 прокурор подав до суду клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення знаходячись на волі зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки до суду, також є ризики вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Потерпіла підтримала позицію прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що ризики прокурором не доведені належними доказами, а також, не доведено, що менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Крім того, звернув увагу суду на те, що прокурором не доведено будь-якими доказами, що обвинувчаений може виїхати за межі України у разі зміни запобіжного заходу. Вважав, що всі ризики нівелюються, оскільки обвинувачений визнає вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також є діючим військовослужбовцем. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника, хоча і розуміє, що інший запобіжний захід до нього наврядчи може бути застосований.
Прокурор заперечував щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також запобіжний захід за підозрою чи обвинуваченням у вчиненні злочину за ст. 407 взагалі передбачає виключно тримання під вартою.
Потерпіла погодилася з думкою прокурора щодо зміни запобіжного заходу.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 62025170040007629, 07.10.2025 слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.11.2025 року.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року було призначено підготовчий розгляд справи на 12.11.2025 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження (зміну)запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину, не одружений, раніше не судимий, має малолітню дитину, має зареєстроване місце проживання, інвалідності не має.
Також, суд враховує характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінальних правопорушень, що в сукупності вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні. Вказані кримінальні правопорушення, згідно статті 12 КК України класифікуються наступним чином - ч. 1 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі, тобто особливо тяжке кримінальне правопорушення, а ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, тобто тяжке кримінальне правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію Російської Федерації проти України, яка зокрема ускладнює контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, а саме ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, шляхом переховування від суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів.
При цьому суд зважає на те, що матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Перебування військовослужбовця під цілодобовим домашнім арештом не узгоджується з приписами Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Сторона захисту повідомила, що власником квартири, де проживав ообвинувачений, є його матір. Однак, стороною захисту не надано доказів щодо власника квартири та чи погодиться матір на цілодобове перебування ОСОБА_5 в ній та можливість перевірки Національною поліцією України у будь-який час.
З урахуванням наведених вище даних про обвинуваченого та інших обставин, суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі,судове слідство зокрема не допитано свідків обвинувачення,самого обвинуваченого,не досліджено письмові докази у повному обсязі,і як наслідок, у цей період, є наявними обставини, визначені п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст. ст.199, 331КПК України.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 199, 314- 316, 331 КПК України, суд, -
Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Покровського районного суду міста Кривого Рогу о 14 годину 30 хвилин 20 листопада 2025 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Розгляд обвинувального акту провести за участю прокурора, потерпілої, обвинуваченого, захисника, повідомивши їх про дату судового розгляду.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , 20.12.1979, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 січня 2026 рік включно.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали підписано 13.11.2025.
Суддя ОСОБА_1