Справа № 174/1335/25
п/с 2/174/640/2025
13 листопада 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Троцько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 23.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк».
В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 03.07.2024 та відповідно кошти у розмірі 3 000 грн від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «Пейтек» на картку споживача
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4758990 від 23.06.2024 на загальну суму заборгованості 52 005,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 10 000,00 грн, заборгованості за процентами - 37 005,00 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 5 000 грн.
Станом на дату укладання договору факторингу від 27.02.2025 № 27/02/2025, строк дії договору № 4758990 від 23.06.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 27.02.2025 донараховано відсотки за (110 календарних днів). 10 000 грн * 1,5 % = 150 грн* 110 календарних дні = 16 500 грн відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4758990 від 23.06.2024 загальною сумою 63 505,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 10 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 37 005,00 грн, 16 500 грн відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
Суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також стягнути понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, також подав до суду відповідну заяву. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав. Тому, суд, відповідно до ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 23.06.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та виконання інших обов'язків, передбачених договором. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Договір № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Додатки № 1 та № 2 до нього, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 95644 (а.с. 18-23).
На підтвердження факту погодження кредитних умов договору, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14445 (а.с. 24-26).
Також, 03.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до договору № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.06.2024, за умовами якого, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та виконання інших обов'язків, передбачених договором. Сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором, складає: 10 000,00 грн. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Додатковий договір до договору № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.06.2024 та додатки № 1 та № 2 до нього, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33122 (а.с. 27-29).
На підтвердження факту погодження кредитних умов договору, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення додаткового договору № 4758990-Т1 до договору про споживчий кредит № 4758990 від 23.06.2024 (Стандартизована форма), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33122 (а.с. 30-32).
На виконання вимог договору та додаткового договору, 23.06.2024 та 03.07.2024 на картковий рахунок клієнта ТОВ «Лінеура Україна» перераховано кошти в сумі 7 000,00 грн та 3 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , що підтверджується листами ТОВ «Пейтек» вих. № 20250306-1006 від 06.03.2025 та вих. № 20250306-1008 від 06.03.2025 (а.с. 33, 34).
Порядок отримання та надання позики ТОВ «Лінеура Україна» регламентується Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (нова редакція), затверджених наказом ТОВ «Лінеура Україна» від 20.11.2023 № 101-ОД (а.с. 38-41).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4758990 від 23.06.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.02.2025, наданого ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 склала 52 005 грн (а.с. 42, 43).
27.02.2025 між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір факторингу № 27/02/2025, за умовами якого, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 27.02.2025 до договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4758990 на загальну суму 52 005,00 грн (а.с. 44-53).
28.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» відправлено текстове повідомлення (SMS-повідомлення) по ID договору 4758990 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 про відступлення прав вимоги та предачі персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 54).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4758990 про надання споживчого кредиту від 23.06.2024 за 110 календарних днів (28.02.2025-17.06.2025), сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка: 10 000,00 грн, процентна ставка: 1,5%, сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами: 16 500,00 грн (а.с. 55, 56).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном у ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, позивач ТОВ «Українські фінансові операції» просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (п. 4 прохальної частини позовної заяви) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Також просить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Отже, суд першої інстанції звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
Однак, позивачем вимога про стягнення 3% річних не заявлена, в зв'язку з чим взагалі відсутні підстави зазначення в рішенні суду про нарахування органом (особою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, 3 % річних.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення процесуального клопотання позивача.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене, позовну заяву ТОВ «Українські фінансові операції» слід задовольнити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 4758990 від 23.06.2024 у розмірі 63 505,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 10 000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 37 005,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 16 500 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи задоволення основних позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 422,40 грн, слід стягнути з відповідача на користь позивача (а.с. 1).
При зверненні з позовом, ТОВ «Українські фінансові операції» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, як похивач просив стягнути з відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість (а.с. 61-66).
Враховуючи задоволення основних позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) заборгованість загальною сумою 63 505,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 10 000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 37 005,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 16 500 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) сплачений судовий збір 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Вільногірського міського суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя І.А. Ілюшик