Справа № 201/8157/25
Провадження№2/932/3220/25
12 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Цитульського В.І.
за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А.
представника позивачів ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2 , Солов'я В.О.
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Шевченківський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) про встановлення батьківства.
Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України. Зокрема вказує про те, що матеріально-правові вимоги про визнання батьківства позивачів вирішувалися у справі №201/6713/21.
У судовому засіданні представники відповідача просили задовільнити клопотання.
Представник позивачів просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки предмет та підстави обох справ є відмінними.
Інші учасники у судове засідання не з'явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши клопотання, суд дійшов такого висновку.
За приписами п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18)).
У справі №201/6713/21 розглядалися позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька ОСОБА_9 з актових записів про народження, визнання права власності в порядку спадкування.
Підстави позову зводилися до не підписання ОСОБА_9 заяв про визнання батьківства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (запис про батька було вчинено на підставі ст.135 СК України).
І хоча в межах справи №201/6713/21 відповідачка заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також подавала відповідні докази (які оцінені судом), відповідного позову в межах справи №201/6713/21 заявлено не було.
Відтак вбачається, що предмет та підстави даної справи та справи №201/6713/21 є різними, що вказує на відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача.
З огляду на наведене, суд
постановив:
Відмовити у задавлені клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі,
Ухвала набирає законної сили з моменту їх проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Цитульський