Номер провадження: 33/813/1947/25
Номер справи місцевого суду: 522/95/25
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.
Доповідач Копіца О. В.
06.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., прокурора Щербіни Н.М., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 05.09.2025відносно:
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, освіта вища, пенсіонера, інваліда ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 172-6 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції на ОСОБА_2 було накладено стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає17 000 грн.
Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції, ОСОБА_2 , будучи присяжним Приморського районного суду м. Одеси, є суб'єктом декларування відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»№1700-VII від 14.10.2024, при заповненні і подачі ним 20.02.2024 об 08 год 52 хв до НАЗК, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023-й рік, подав завідомо недостовірні відомості, на суму 895 700 грн, що відрізняються від достовірних на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених на дату подання до НАЗК вказаної декларації, а саме: у розділі №3 «Об'єкти нерухомості» не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 58,2 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 484756951101, що належить йому на праві власності та підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вартістю 607 500 грн; у розділі №6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» не зазначив відомостей про транспортний засіб HYUNDAI H-1, 2012 р.в., VIN НОМЕР_1 , зареєстрований 25.12.2012, що належить йому на праві власності та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, вартість якого згідно інформації Київського науково-дослідного інституту судових експертиз становить 288 200 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.4 ст.172-6 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_2 , припиняючи з 17.10.2024 виконання обов'язків присяжного Приморського районного суду м.Одеси несвоєчасно, без поважних причин подав 11.12.2024, шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», та вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
При цьому, постановою суду 1-ої інстанції від 05.09.2025 справу №522/95/25 (провадження №3/523/2099/25)про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності зач. 4 ст.172-6 КУпАП, об'єднано в одне провадження із справою№522/95/25 (провадження №3/523/2100/25)про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності зач.1 ст.172-6 КУпАП. Справі було присвоєно єдиний номер522/95/25 (провадження №3/523/2100/25).
Також з постановиПересипського районного суду м. Одеси від 05.09.2025 вбачається, що постановами Суворовського районного суду м.Одеси від 28.04.2025 строк розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,4 ст.172-6 КУпАП зупинявся.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне:
- суд 1-ої інстанції не врахував, щоу період виконання обов'язків присяжного Приморського районного суду м.Одеси з березня 2020 року по жовтень 2024 року будь-яких змін по нерухомому майну чи транспортних засобів в нього не було, будь-яке майно, чи транспортний засіб чи нерухоме майно в цей період він не купляв, окрім того заробітна плата присяжного не дозволяє фактично цього зробити;
- судом також не надано відповідної правової оцінки тій обставині, що у зв'язку із технічною проблемою реєстру декларацій у нього була відсутня можливість подати декларацію за 2021 рік, він не знав та не отримував інформації, що 12.10.2023 набрав чинності ЗУ № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у умовах воєнного стану», яким відновлено обов'язок подання декларації суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також йому не було відомо про необхідність подання декларації типу «при звільненні»;
- суд не звернув уваги на те, що листом НАЗК йому було надано можливість переподати декларацію із достовірними відомостями у період з 16.12.2024 до 25.12.2024, чим він скористався та усунув недоліки 17.12.2024;
- поза увагою суду також залишився той факт, що строки притягнення його до відповідальності сплинули 02.07.2025.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції про накладення на ньогостягнення за вчинення правопорушень, передбаченихч.ч. 1,4 ст. 172-6 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора Щербіни Н.М., яка частково заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 172-6 КУпАП, оскільки вони є непереконливими та спростовується наступними доказами по справі:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії №8/2025 від 02.01.2025;
- протоколом про адміністративне правопорушеннясерії №10/2025 від 02.01.2025;
- копією роздруківки декларації з сайту НАЗК за 2023 рік;
- обґрунтованим висновком НАЗК щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією від 29.11.2024;
- актом №118/24 НАЗК від 27.11.2024;
- довідками про доходи ОСОБА_2 за 2023 рік;
- витягом з наказу начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №569 о/с від 08.12.2022;
- договором №Фб-22-ф купівлі-продажу майнових прав від 01.08.2013;
- актом приймання-передачі квартири та майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 ;
- технічним паспортом КП «БТІ» ОМР на квартиру АДРЕСА_3 ;
- відповіддю з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) щодо довідкової вартості автомобіля HYUNDAI H-1, 2012р.в., VIN НОМЕР_1 , зареєстрований 25.12.2012;
- рапортами від 02.01.2025.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність занесвоєчасне подання без поважних причин деклараціїособи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Окрім того, ч. 4 ст. 172-6 КУпАП встановлює відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Приміткою до ст. 172-6 КУпАП визначено, що суб'єктами правопорушення у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цією статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону визначено поняття правопорушення, пов'язаного із корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
При цьому, зазначена ст. 1 Закону передбачає, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«ґ» п. 2, п. 4 ч.1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Рішенням Одеської міської ради № 6038-VІІ від 10.06.2020 «Про внесення змін до списку присяжних для Приморського районного суду м. Одеси» ОСОБА_2 було включено до списку присяжних для Приморського районного суду м. Одеси».
З відповіді Приморського районного суду м. Одеси за № С-01 від 04.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 виконував обов'язки присяжного та брав участь в судових засіданнях в 2021, 2022, 2023, 2024 роках.
Отже, відповідно до п.п. «ґ» п.1 ч.1 ст. 3 Закону ОСОБА_2 як присяжний (під час виконання ним обов'язків у суді) є суб'єктом декларування, на якого поширюється дія цього Закону.
Наказом Приморського районного суду м. Одеси № 35/с від 17.10.2024 ОСОБА_2 увільнено від виконання обов'язків присяжного Приморського районного суду м. Одеси.
За змістом ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у п. 1, п.п. "а", "в"-"ґ" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 45 Закону встановлено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30календарних днівз дняприпинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 №2115-ІХ було призупинено, зокрема, компанію декларування в Україні.
Втім, 12.10.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 № 3384-ІХ, яким відновлено декларування та функції НАЗК.
Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених ч.ч. 7-14 ст. 45 цього Закону).
Днем припинення діяльності ОСОБА_2 є останній день його перебування на посаді присяжного Приморського районного суду м. Одеси, тобто 17.10.2024.
Отже, ОСОБА_2 , як особа, яка припиняє 17.10.2024 діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, був зобов'язаний подати декларацію за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 16.11.2024.
Водночас, з матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_2 подав декларацію за 2023 рік несвоєчасно без поважних на це причин лише 11.12.2024 о 08:32 год., чим допустив порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією та передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_2 являючись суб'єктом на якого поширюються дія ЗУ «Про запобігання корупції», під час заповнення ним 20.02.2024 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, вказав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на загальну суму 895 700 грн, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим порушив вимоги п. 2, пп. «б» п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст.172-6 КУпАП, а саме: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про: об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; п. З, цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб?єкту декларування або членам його сім?ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.
Згідно із обґрунтованим висновком щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного уповноваженою особою НАЗК 29.11.2024 та затвердженого в.о. голови НАЗК від 29.11.2024 та Акту НАЗК №118/24 від 27.11.2024 про результати проведення контролю щодо повноти заповнення щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, поданої ОСОБА_2 , присяжним Приморського районного суду м.Одеси, встановлено, що останній у розділі №3 «Об'єкти нерухомості» не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 58,2 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 484756951101, що належить йому на праві власності та підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вартістю 607 500 гривень.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу майнових прав від 01.08.2013 N?Фб-22-ф вартість вказаного майна становить 607 500 грн.
Також, у розділі №6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» суб'єкт декларування не зазначив відомостей про транспортний засіб HYUNDAI H-1, 2012 р.в., VIN НОМЕР_2 , зареєстрований 25.12.2012, що належить йому на праві власності та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Вартість даного транспортного засобу згідно інформації Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (листN?283-01/75559-24 від 10.10.2024) становить 288 200 грн.
Отже,вказане свідчить, що НАЗК встановлено факт подачі присяжним Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 завідомо недостовірних відомостей у вищевказаній декларації на суму 895 700 грн, що відрізняються від достовірних на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент подання до НАЗК декларації за 2023 рік, та становлять 295,8 прожиткових мінімумів, для працездатних осіб на 01.01.2024 (895700/3028 = 295,8).
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду 1-ої інстанції про наявність в діях суб'єкта декларування ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, а саме: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Апеляційний суд також вважає безпідставнимидоводи апелянтащодо відсутності у нього умислу, направленого на вчинення інкримінованих правопорушень, з огляду на їх склад, відповідальність за вчинення яких настає за наявності таких обставин, а саме: несвоєчасного подання декларації та відсутності у суб'єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації; подання завідомо недостовірних відомостей у декларації.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за цією статтею виключається.
Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Відомості про обставини, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_2 в поданні декларації у встановлений законом строк у матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі не наведені.
Посилання апелянта на те, що ним подані недостовірні відомості щодо майна у декларації через технічні несправності відповідного державного реєстру, у якому такі відомості на момент подання декларації були відсутні, також не заслуговують на увагу, з огляду на те, що відомості щодо нерухомого та рухомого майна вносяться особисто декларантом із зазначенням відповідного права власності на нього, яке підтверджується правовстановлюючими документами, при цьому відсутність інформації про таке майно у відповідних реєстрах не свідчить про його відсутність у декларанта на момент подання декларації та як наслідок - не звільняє його від обов'язку внесення достовірних відомостей щодо такого майна у декларації.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 не оспорював факт належності йому вказаного майна на праві власності станом на день подання декларації, ба більш зазначив, що в раніше поданих ним деклараціях він вказував відомості про це майно, право його власності на яке не було припинено.
Більш того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_2 , як на поважність причини неподання ним декларації, неповідомлення його уповноваженими особами про вчинення відповідних дій, оскільки у відповідності до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Щодо аргументів ОСОБА_2 про ненадання судом 1-ої інстанції відповідної правової оцінки тій обставині, що листом НАЗК йому було надано можливість переподати декларацію із достовірними відомостями у період з 16.12.2024 до 25.12.2024, чим він скористався та усунув недоліки 17.12.2024, то апеляційний суд звертає увагу на наступне.
За приписами ч. 4 ст. 45 Закону суб'єкт декларування упродовж 30 днів після подання декларації має право подати виправлену декларацію.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 Закону у разі самостійного виявлення суб'єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб'єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб'єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.
ОСОБА_2 подав до НАЗК щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023-й рік 20.02.2024 об 08 год 52 хв.
Як вже було зазначено раніше, згідно обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного уповноваженою особою НАЗК 29.11.2024 та затвердженого в.о. голови НАЗК від 29.11.2024 та Акту НАЗК №118/24 від 27.11.2024 року про результати проведення контролю щодо повноти заповнення щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, поданої ОСОБА_2 , присяжним Приморського районного суду м.Одеси, встановлено, що останній в щорічній декларації за 2023-й рік не зазначив відомості про належні йому на праві власності об'єкти нерухомості та транспортні засоби.
Приймаючи до уваги, що НАЗК встановлено факт подачі присяжним Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 завідомо недостовірних відомостей у вищевказаній декларації на суму 895 700 грн 29.11.2024, а недоліки він усунув 17.12.2024, тобто вже після проведеної перевірки поданої ним декларації, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 самостійно виявив вказані недостовірні відомості, як і здійснив відповідні дії з направлення листа до НАЗК з поясненням причин, що призвели до внесення таких відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений вище термін.
Резюмуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість висновків суду 1-ої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 172-6 КУпАП та відсутність підстав для закриття провадження за відсутністю в його діях складу зазначених правопорушень.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з ОСОБА_3 в частині закінчення на момент постановлення оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, який обраховується з дня виявлення правопорушення.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Щербіни Н.М. підтримала доводи ОСОБА_2 про те, що на момент розгляду справи судом 1-ої інстанції сплив шестимісячнийстрок накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, який на її думку, відраховується з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому звернула увагу на те, що зупиненнясудом строку розгляду судового провадження не зупиняє перебігу строків накладення адміністративного стягнення.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що на момент судового розгляду справи не сплив строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений ст. 38 КУпАП, водночас, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду 1-ої інстанції та звертає увагу на наступне.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» № 13 для своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз'яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Згідно із ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Так, з огляду на матеріали справи,27.11.2024 НАЗК, за результатами проведеного вторинного контролю щодо повноти заповнення декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 20.02.2024, встановлено, що у діях останнього вбачається ознаки, правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, про що складено відповідний акт № 118/24 від 27.11.2024, а також обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією від 29.11.2025.
Листом НАЗК № 28-01/91114-24 від 29.11.2024 вказаний висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного уповноваженою особою НАЗК 29.11.2024 та затвердженого в.о. голови НАЗК від 29.11.2024,було надіслано Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції України та одночасно повідомлено про встановлений НАЗК факт подання ОСОБА_2 у декларації недостовірних відомостей, що свідчить про наявність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Отже, вказане свідчить, що саме в результаті планової перевірки НАЗК виявлено в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов переконливого висновку про те, що днем виявлення правопорушення слід вважати саме 29.11.2024, коли уповноваженою особою НАЗК було складено відповідний висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, і саме з цієї дати необхідно відраховувати початок 6-ти місячного строку для накладення адміністративного стягнення, який сплив 29.05.2025.
Щодо строків накладення стягнення за вчинення ОСОБА_2 , правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_2 надав пояснення 03.12.2024, при цьому рапорт ст. о/у в ОВС УСР в Одеській обл. ДСР НП України Іщука Б. про встановлені порушення ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_2 та виявлення факту вчинення останнім вказаного правопорушення складено 02.01.2025, що відповідає даті складення відповідного протоколу за вказаними фактами, в той же час матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення особою, уповноваженою на складення протоколу, у зазначений період часу інших дій з отримання інформації про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, вказане свідчить, щомомент з'ясування всіх необхідних даних (отримання пояснень), після отримання яких можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, не збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов переконливого висновку про те, що днем виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати саме 03.12.2024, коли уповноваженою особою булоотримано всі необхідні данідля встановлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і саме з цієї дати необхідно відраховувати початок 6-ти місячного строку для накладення адміністративного стягнення, який сплив 03.07.2025.
Так, судом 1-ої інстанції справу із прийняттям оскаржуваної постанови про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення розглянуто 05.09.2025, тобто після спливу шестимісячного строку з дня виявлення адміністративних правопорушень.
На підставі викладеного, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду 1-ої інстанції про можливість накладення на ОСОБА_2 стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, оскільки строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП, сплив за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП03.07.2025, а за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП ще 29.05.2025.
З наведених підстав, на думку апеляційного суду є помилковими доводи прокурора про те, що моментом виявлення правопорушення, пов'язаного з корупцією, є 02.01.2025, коли уповноваженою особою складеного протокол про адміністративне правопорушення.
Водночас, апеляційний суд не приймає до уваги той факт, що постановами Суворовського районного суду м.Одеси від 28.04.2025 строк розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,4 ст.172-6 КУпАП зупинявся, та погоджується з думкою прокурора Щербіни Н. про те, що зупинення судом строків розгляду вказаного провадження не є підставою для зупинення строків накладення адміністративного стягнення.
Отже, оскільки шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП сплив, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав про скасування постанови суду 1-ої інстанції та закриття провадження у справі.
Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику Європейського Суду з прав людини (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. TheUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлює, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягаєчастковому задоволенню, а постанова суду 1-ої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження у справі стосовно ОСОБА_2 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП,у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, з мотивів, викладених апеляційним судом вище.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 05.09.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 172-6 КУпАП - скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца