Номер провадження: 22-ц/813/3043/25
Справа № 495/3603/24
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю.Ф.
Доповідач Вадовська Л. М.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
від відповідачів комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії», Одеської обласної державної адміністрації - не з'явились,
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Одеської обласної ради, Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації - не з'явились,
переглянувши справу №495/3603/24 за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії», Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб Одеської обласної ради, Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року у складі судді Волкової Ю. Ф., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 19 квітня 2024 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що судовим рішенням у справі №495/1227/20 її поновлено на роботі на посаді головного лікаря КУ «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» (код ЄДРПОУ 05497270) з 27 січня 2020 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2020 року по день ухвалення рішення 07 червня 2021 року в сумі 203109,83 грн. Судове рішення в частині поновлення на роботі не виконано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) відступила від висновку об'єднаної палати касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18 (провадження №61-9664сво19) щодо застосування частини 2 статті 233 КЗпП України до вимог про стягнення середнього заробітну за час вимушеного прогулу у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі, що передбачений частиною 2 статті 235 КЗпП України, зазначивши, що оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці, то згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Позивач ОСОБА_1 просила:
стягнути з КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20 за період з 08 червня 2021 року по 08 квітня 2024 року в сумі 436001,16 грн.;
стягнути з КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270) на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої затримкою виконання судового рішення моральної шкоди 50000,00 грн. (т.1 а.с.1-18).
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2024 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.85-86).
Відповідач Одеська обласна державна адміністрація позов не визнала, зазначивши у відзиві, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є трудовим спором, до якого підлягає застосуванню частина 1 статті 233 КЗпП України. Строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору щодо затримки виконання судового рішення почався з 08 червня 2021 року. Проте, під час дії карантину визначені статтею 233 КЗпП України строки продовжилися на строк дії карантину. Карантин скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, з огляду на що перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору щодо затримки виконання судового рішення почався 01 липня 2023 року та сплив через три місяці, а саме 02 жовтня 2023 року. Позивач до суду з позовом звернулась 19 квітня 2024 року, пропустивши при цьому строк, визначений частиною 1 статті 233 КЗпП України. Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від першої вимоги. Крім того, Одеська обласна державна адміністрація не є належним відповідачем у даній справі, так як права позивача не порушувала (т.1 а.с.132-140).
Позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 надано відповідь на відзив, за змістом якого, серед іншого, зазначено, що невиконання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після видачі роботодавцем зазначеного наказу незалежно від тривалості затримки його видачі. Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день поновлення його на роботі. Таким чином, на дату звернення з даним позовом до суду тримісячний строк звернення до суду не розпочав свій перебіг, оскільки відповідач не видав наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря.
Крім того, звернуто увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23, де проаналізовано правову колізію застосування статті 233 КЗпП України. З урахуванням даного правового висновку стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відносно поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря (в межах заявлених позовних вимог) буде складатися з двох періодів:
з 08 червня 2021 року по 18 липня 2022 року - особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст. 233 КЗпП України в редакції до набрання чинності Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ);
з 19 липня 2022 року по 08 квітня 2024 року застосовується тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції після набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ), а оскільки виконання рішення суду є триваючим правопорушенням (завершується постановленням наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря), то перебіг строку звернення до суду станом на дату звернення ще не розпочався (т.1 а.с.157-162).
Відповідачем КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» відзив не подано, в судовому засіданні представник ОСОБА_4 позов не визнав.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року стягнуто з КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20 за період з 08 червня 2021 року по 08 квітня 2024 року в сумі 436001,16 грн., на відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.; стягнуто з КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. (т.1 а.с.184-188).
Висновок суду мотивовано тим, що судове рішення про поновлення на роботі на протязі близько трьох років не виконано, з огляду на що позивач має право на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Строк затримки виконання судового рішення починається з наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі та закінчується днем видання відповідачем наказу про поновлення на роботі. На дату звернення позивача до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідачем наказ про поновлення позивача на роботі не видано. Середній заробіток за час затримки на 732 дні невиконання рішення суду становить 436001,16 грн. із розрахунку 595,63 грн. середньоденного заробітку. Тривале невиконанням судового рішення про поновлення на роботі є порушенням трудових прав позивача, що надає право на відшкодування моральної шкоди, розмір грошового відшкодування якої судом визначено рівним 20000,00 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» на рішення суду.
В апеляційній скарзі КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (т.1 а.с.193-198).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. ОСОБА_1 після набрання законної сили рішенням від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20 не зверталась до підприємства для поновлення на роботі, відповідно, не надала суду доказів того, що їй було відмовлено у виконанні рішення суду. Позивачем не надано розрахунок середнього заробітку за період з 08 червня 2021 року по 08 квітня 2024 року; крім того, кількість робочих днів за вказаний період складає 724 дні, а не 732 дні, як вказано у позовній заяви та судом у рішенні. Позивач просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн., суд стягнув 20000,00 грн, при цьому вказав, що позов задовольнив у повному обсязі. Приведено правові норми, що визначають принцип верховенства права.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтував наступним. У справі №495/1227/20 видано виконавчі листи на поновлення ОСОБА_1 на роботі та на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виконавчі листи було звернуто до примусового виконання. 21 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про поновлення на роботі на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». 01 грудня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення. З підстав невиконання судового рішення в частині поновлення на роботі зареєстровано кримінальне провадження №12023162240000568 за правовою кваліфікацією частини 2 статті 382 КК України. Відповідно до трудового законодавства рішення суду про поновлення працівника на посаді підлягає негайному виконанню роботодавцем. Відсутність дій з боку працівника, таких як подача заяви про поновлення на роботі, не звільняє роботодавця від обов'язку виконати рішення самостійно. Позивач звернулась з виконавчим листом в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» за примусовим виконанням. Під час виконання державним виконавцем було встановлено факт неможливості виконання рішення без участі боржника, з огляду на що скеровано до правоохоронних органів повідомлення про притягнення винних у невиконанні рішенні осіб до кримінальної відповідальності. Незважаючи на реєстрацію кримінального провадження та здійснення досудового розслідування, судове рішення в частині поновлення на роботі так і не виконано. В діях позивача відсутні ознаки зловживання, направленого на штучне затягування часу з метою збільшення розміру виплат. У розрахунку робочих днів затримки виконання рішення наявними є розбіжності, оскільки при визначенні кількості робочих днів відповідачем не враховано, що пунктом 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ (набрав чинності 24 березня 2022 року) визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини 1 статті 65, частин 3-5 статті 67, статей 71-73 КЗпП, з огляду на що з 24 березня 2022 року святкові та неробочі дні змінили статус на робочі дні, які підлягають врахуванню у розрахунку грошової компенсації за час затримки виконання рішення суду. Розрахунок позивача, що був прийнятий судом, відповідає нормам чинного на той час законодавства. Судове рішення є законним та обґрунтованим (т.1 а.с.226-231).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції в його мотивувальній та резолютивній частині, виклавши такі в редакції даної постанови (суд зазначив, про задоволення позову, проте визначив до стягнення грошове відшкодування моральної шкоди у меншому розмірі, ніж заявлено; суд поряд з нормами КЗпП України щодо шкоди послався і на норми ЦК України, які спірні трудові правовідносини не регулюють; суд зазначив про задоволення позову, проте стягнення здійснив з КНП, не зробивши жодного висновку щодо іншого відповідача державної адміністрації; суд в обґрунтуванні задоволення вимог виклав обставини, що стосуються трудового договору, його розірвання, дисциплінарного стягнення, проте дане не є предметом спору, тощо).
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20, зокрема, визнано незаконним Наказ виконувача обов'язків генерального директора комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» Одеської обласної ради від 27 січня 2020 року №6-к «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_5 з 27 січня 2020 року з посади головного лікаря по пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини»; стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2020 року по 07 червня 2021 року в сумі 203109,83 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КНП «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» Одеської міської ради на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20.
В апеляційному, касаційному порядку по суті судові рішення у справі №495/1227/20 не переглядались.
Комунальну установу «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» (код ЄДРПОУ 05497270) реорганізовано рішенням Одеської обласної ради від 21 грудня 2018 року №898-УП у комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» Одеської міської ради» (код ЄДРПОУ 05497270), яке рішенням Одеської обласної ради від 19 лютого 2021 року №85-УШ змінило назву на комунальне некомерційне підприємство «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270).
Судове рішення у справі №495/1227/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернуто до виконання видачею 22 червня 2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області виконавчих листів, що були пред'явлені до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.
Судове рішення від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20 в частині поновлення на роботі не виконано.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Відповідальність за затримку виконання рішення про поновлення працівника на роботі визначена статтею 236 КЗпП України.
Відповідно до положень статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі вважається видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі негайно після проголошення судового рішення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Виплата середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботу. Наявність вини роботодавця у затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі не є необхідною умовою для задоволення заявлених вимог, оскільки наявність цієї вини випливає безпосередньо із норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, належить виконувати обов'язково.
Чинне законодавство саме на роботодавця покладає обов'язок добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі незалежно від того, чи буде судове рішення оскаржено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19) вказано: «стаття 236 КЗпП передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (висновок Верховного Суду України у постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-435цс15)».
У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 поновлено на роботі рішенням суду від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20.
На час звернення 19 квітня 2024 року до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі судове рішення від 07 червня 2021 року у справі №495/1227/20 в частині поновлення на роботі не виконано.
Затримка виконання рішення про поновлення на роботі визначається періодом, який розраховується від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.
У випадку щодо ОСОБА_1 наказ про поновлення на роботі роботодавцем не видано, відтак, з урахуванням меж позовних вимог затримка виконання постановленого у справі №495/1227/20 рішення від 07 червня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі визначається періодом з 08 червня 2021 року по 08 квітня 2024 року.
Згідно частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ (набрав чинності 24 березня 2022 року) визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої-п'ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки». (частина 6 статті 6 в редакції Закону №2352-ІХ від 01 липня 2022 року).
Робочих днів за період затримки виконання рішення про поновлення на роботі було: у період з 08 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 144 дні; у 2022 році з урахуванням дії воєнного стану - 257 днів, у 2023 році з урахуванням дії воєнного стану - 260 днів, у період з 01 січня 2024 року по 08 квітня 2024 року з урахуванням дії воєнного стану -71 день, а всього за період затримки в межах позовних вимог 732 робочі дні.
У судовому рішенні у справі №495/1227/20 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами та доповненнями) середньоденний заробіток ОСОБА_1 встановлено рівним 595,63 грн. (заробітна плата листопад та грудень 2019 року в загальній сумі 25016,54 грн. поділена на 42 робочі дні у листопаді та грудні 2019 року, що рівно 595,63 грн. /25016,54 : 42 = 595,63 грн./).
Середньоденний заробіток ОСОБА_1 у розмірі 595,63 грн. не є спірним.
Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 08 червня 2021 року по 08 квітня 2024 року становить 436001,16 грн. (595,63 грн. х 732 робочі дні = 436001,16 грн.).
Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини» Одеської міської ради» (код ЄДРПОУ 05497270) рішенням Одеської обласної ради від 19 лютого 2021 року №85-УШ змінило назву на комунальне некомерційне підприємство «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270).
Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 436001,16 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270).
Середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 436001,16 грн. визначено до стягнення з роботодавця на користь працівника без віднімання сум податків та зборів; із цієї суми податки та збори підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення (як наслідок, виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшиться на суму податків і зборів).
Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації моральної шкоди.
Відшкодування роботодавцем моральної шкоди передбачено статтею 237-1 КЗпП України (зі змінами, внесеними Законом №2759-ІХ від 16 листопада 2022 року), положеннями якої визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., в обґрунтування цих вимог зазначила, що тривалим невиконанням рішення про поновленням на роботі їй завдано моральних страждань.
Порушення трудових прав ОСОБА_1 тривалим невиконанням рішення суду про поновлення на роботі має місце та призвело до її моральних страждань. Проте, виходячи з обґрунтованості позову про наявність такої шкоди саме у зв'язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 5000,00 грн.
Моральна шкода в сумі 5000,00 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270).
Одеська обласна державна адміністрація не є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог до цього відповідача.
За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в сумі 4360,01 грн. за вимоги майнового характеру (436001,16 грн. : 100% х 1% = 4360,01 грн.) та в сумі 1211,20 грн. за вимоги немайнового характеру (3026,00 грн. х 0,4 = 1211,20 грн.), а всього в загальній сумі 5571,21 грн.
В порядку статті 141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку судовий збір в сумі 4360,01 грн. та при частковому задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 121,12 грн. (1211,20 грн. : 100% х 10% = 121,20 грн.) підлягає стягненню з відповідача КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» пропорційно до задоволених вимог (з урахуванням відмови у позові до відповідача Одеської обласної державної адміністрації) в загальні сумі 2240,57 грн. (4360,01 грн.+ 121,12 грн. = 4481,13 грн. : 2 = 2240,57 грн.).
Справа в провадженні суду першої інстанції з квітня 2024 року, суду апеляційної інстанції з листопада 2024 року, призначалась до розгляду на 18 вересня 2025 року, 16 жовтня 2025 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Сторони та інші учасники справи про розгляд справи повідомлялися доставкою документу в електронному вигляді «Судова повістка-повідомлення…». Розгляд справи розпочато у судовому засіданні 18 вересня 2025 року, відкладено на 16 жовтня 2025 року з огляду на клопотанням в.о. директора КНП «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» Ромашевського Б.Б. з посиланням на хворобу (відвідав лікаря 16 вересня 2025 року); в судове засідання 16 жовтня 2025 року в.о. директора даного підприємства Ромашевський Б.Б. повторно подав клопотання про відкладення з посиланням на хворобу (листок непрацездатності відкритий 15 жовтня 2025 року, закритий 17 жовтня 2025 року). З огляду на те, що явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, сторони та інші учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування позицій, що спір є трудовим, представник позивача Цупка К.Д. двічі з'явилася до суду тощо, підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.
В судовому засіданні 16 жовтня 2025 року апеляційний суд закінчив з'ясування обставин і перевірку їх доказами, надав представнику позивача адвокату Цупка К.Д. можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 28 жовтня 2025 року на 14:00 годин, потому у зв'язку з відпусткою судді Погорєлової С.О. з 28 жовтня 2025 року по 12 листопада 2025 року відкладено на 13 листопада 2025 року на 09:30 годин.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії», Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб Одеської обласної ради, Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відшкодування моральної шкоди - змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за час затримки виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2021 року в справі №495/1227/20 в частині вимог про поновлення на роботі середній заробіток за період з 08 червня 2021 року по 08 квітня 2024 року в сумі 436001 грн. 16 коп. (податки та збори підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні судового рішення).
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. 00 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Психоневрологічний інтернат «Острів Надії» (код ЄДРПОУ 05497270) на користь держави судовий збір в сумі 2240 грн. 57 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова