ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_________
Справа №521/18537/25
Пр. №3/521/6358/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП,
встановила:
13 жовтня 2025 року о 23 годині 15 хвилин у м. Одеса по вул. Героїв Крут, 36, ОСОБА_1 керував електросамокатом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції складено протокол серії ЕПР1 №482557 від 13 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 13 листопада 2025 року о 10 годині 00 хвилин, не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлявся належним чином, однак до суду не з'явився.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи в його відсутність, за умови належного сповіщення про час та місце слухання справи, тому суддя дійшла до висновку про можливість розгляду справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення судам слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Тому, розглядаючи дану справу, суд вирішує питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №482557 від 13 жовтня 2025 року працівником поліції.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за повторного протягом року вчинення особою порушень, передбачених частиною першою цієї статті, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
До суду разом з протоколом серії ЕПР1 №482557 від 13 жовтня 2025 року надано відеозапис з портативного відеореєстратора №471334, 471621.
При дослідженні вказаних відеозаписів вбачається, що 13 жовтня 2025 року о 23 годині 15 хвилин у м. Одеса по вул. Героїв Крут, 36, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений співробітниками патрульної поліції. В подальшому ОСОБА_1 було запропонованоу встановленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак водій відмовився від проходження огляду, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджує правомірність складення відносно нього протоколу серії ЕПР1 №482557 від 13 жовтня 2025 року за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, є послідовним, зафіксований у хронологічній послідовності, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України
Згідно довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення Національної поліції України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 3
ст. 130 КУпАП (постанова Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року у справі №522/20666/24) та до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП (постанова Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2025 року у справі №521/14356/25).
Окрім того, у матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 травня 2025 року, в якому зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук.
Будь-яких пояснень та доказів на спростування вище викладеного ОСОБА_1 до суду не надав.
Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 достеменно відомо про складення відносно нього вище вказаного протоколу серії ЕПР1 №482557 від 13 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Частинами 1-2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А також повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п.п. 2.5, 2.9 а «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина водія ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №482557 від 13 жовтня 2025 року, відеозаписами з портативного відеореєстратора №471334, 471624, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 13 жовтня 2025 року та довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно довідки про належність транспортного засобу, відсутні відомості про належність транспортного засобу електросамокат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, його наслідки та правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, суддя вважає за необхідне накласти на правопорушника стягнення у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу, оскільки транспортний засіб, йому не належить.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 23, 24, 33, 130, 221, 283, 284, 307 КУпАП, суддя
постановила:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 307 КУпАП (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Суддя: О. М. Сегеда