Справа № 464/6214/25
пр.№ 2/464/2711/25
13.11.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого представником - адвокатом Булат Н.О., до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», з участю третіх осіб без самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Адвокат Булат Н.О. від імені та в інтересах позивача через електронний кабінет звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою у порядку цивільного судочинства, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором № М01.106.79206 від 28 жовтня 2016 року у розмірі 340 744,77 грн, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 3599. Покликається на невідповідності виконавчого напису нотаріуса вимогах чинного законодавства.
У зв'язку із поданням до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивачем додано до позовної заяви доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.
За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.
Суддя ухвалою від 08 вересня 2025 року за відповідною заявою представника позивача, подано через електронний кабінет, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
Суддя ухвалою від 12 вересня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, справу незначної складності визнано малозначною та постановлено розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27 жовтня 2025 року через електронний позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Як регламентовано ч.ч.5, 7 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України).
У силу приписів ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права суддя ураховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі № 753/660/24, за якими строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
Оскільки клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін подано не разом із позовною заявою, як цього вимагає ч.7 ст.279 ЦПК України (відзиву на позов не надходило), тобто з пропущенням процесуального строку, питання поновлення такого не ініційовано, що слугує підставою для залишення клопотання адвоката без розгляду.
Одночасно суд зауважує, що у даній справі наявні виключно письмові докази, заяв про виклик свідків чи призначення експертиз не заявлено. Тому характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.
Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20.
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі, а третім особам також матеріали справи, доставлено до їх електронних кабінетів, про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
За відсутності електронного кабінет відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за місцезнаходженням у відповідності до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку отримав під розписку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (узгоджується із трекінгом поштових відправлень), однак у встановлений строк та до даного часу своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.
Третім особам без самостійних вимог ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету (довідки про доставку електронних документів), як не висловили свою позицію щодо позовних вимог.
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).
За позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року) обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог.
20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 3599) про стягнення з позивача (боржника) на користь відповідача (стягувача) як правонаступника АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованості за кредитним договором № М01.106.79206 від 28 жовтня 2016 року за період з 04 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року у розмірі 340 244,77 грн із стягненням плати у відповідності до ст.31 Закону України «Про нотаріат» у розмірі 500,00 грн, загалом 340 744,77 грн.
З примусового виконання даного виконавчого документа - виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. постановою від 18 березня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 64876054.
Між сторонами виник спір стосовно дотримання приватним нотаріусом вимог діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виходячи із приписів ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Як регламентовано ч.5 ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (у відповідній редакції). Судове рішення є обов'язковим до виконання - ст.129-1 Конституції України.
Суд, вирішуючи вказаний позов, суд бере до уваги наступний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 20 січня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. За змістом виконавчого напису укладений договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Беручи до уваги встановлені обставини, клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, слід відхилити за недоцільністю, адже надані докази надають можливість встановити дійсні фактичні обставини справи.
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Наведені законодавчі положення та обставини справи свідчать, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, що зумовлює визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суд погоджується з переконливими доводами сторони позивача, які відповідачем жодним чином не спростовано.
Відповідач, будучи достеменно обізнаним про справу, знехтував своїми процесуальними правами та відзиву не подав, не висловив свою позицію про заявлених вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, жодних доводів у спростування позову не навів та доказів, які б досліджувалися судом, не надав. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).
У даній справі судом надано відповіді на доречні аргументи, здатні вплинути на вирішення спору (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/135/22).
Наведене свідчить, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, а відомості, які доводять протилежне, відсутні.
У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.
У відповідності до положень ч.7 ст.158 ЦПК України у зв'язку із ухваленням рішення про задоволення позову вжитті заходи забезпечення позову ухвалою від 08 вересня 2025 року, за відсутності вмотивованого клопотання учасника справи про скасування таких, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задоволити позов.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем (зареєстрований в реєстрі за № 3599) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованість в розмірі 340744,77 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» на корить ОСОБА_1 1816,80 грн судового збору.
Роз'яснити, що заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», ЄДРПОУ 42642578, м.Київ, вул.Саксаганського, 14, офіс 301;
треті особи без самостійних вимог:
приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, РНОКПП НОМЕР_2 , м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 35;
приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, РНОКПП НОМЕР_3 , м.Львів, вул.Янева, 23, під'їзд 1, офіс 1.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО