Справа №442/6642/25
Провадження №2/442/2049/2025
11 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Денис Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області про знесення самовільно збудованих сараїв, -
встановив:
29.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати сараї, зведені біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 самочинним будівництвом та зобов'язати Дрогобицьку міську раду Львівської області знести вищевказані сараї.
В обґрунтування позову вказує на те, що вона зареєстрована та фактично проживає у житловому будинку на АДРЕСА_1 . Власниця будинку на даний час перебуває за кордоном, але вона постійно мешкає у цьому будинку та використовує його як єдине місце проживання. На земельній ділянці, що прилягає до будинку невідомими особами самовільно встановлені споруди (сараї) на відстані близько 3 метрів від її будинку. Будівництво здійснено без будь-яких дозвільних документів, без погодження з органом місцевого самоврядування та з грубим порушенням будівельних і протипожежних норм. Вони розташовані вп'ятеро ближче до її будинку, що створює пряму загрозу його пошкодження або знищення у разі пожежі.
Оскільки самочинно зведені сараї порушують її право на безпечні умови проживання та користування житлом, просить визнати їх самочинним будівництвом та винести рішення про їх знесення.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника за наявними матеріалами справи. Додатково зазначили, що будь-які правовстановлюючі документи щодо вказаної споруди 9 сараю) в Дрогобицькій міській раді відсутні. Як відповідач ( власник земель комунальної власності), Дрогобицька міська рада не має інформації про особу, яка звела споруду (сарай) та обставини будівництва.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як стверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 зареєстрована на АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом №006010/36-2024 від 20.05.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Згідно з довідкою від 14.05.2025, виданою КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» на запит ОСОБА_2 , згідно даних технічного архіву КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» за поштовою адресою: АДРЕСА_1 рахується одноквартирний дерев'яний житловий будинок. Рік побудови 1925.
З листа-відповіді на запит №697 від 09.01.2025, наданого директором КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» В.Макар та адресованого першому заступнику директора Департаменту міського господарства Т.Бігун встановлено, що в матеріалах інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_2 , дозвільні документи на вказані господарські споруди відсутні. Надано копію схем плану вищевказаної земельної ділянки.
З копії схем-плану вбачається що у дворі, поблизу житлового будинку, позначеного на плані літ. А-ІІІ розташовані сараї, позначені на плані: літ. Б1, Б2, Б3, Б4, Б5.
Відповідно до відповіді Дрогобицького районного управління Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, відповідно до абз.2 підп.15.2.2 п.15.2 р.15 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» протипожежна відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами на суміжних ділянках приймається згідно з таблицею 6.7, та відповідно протипожежна відстань між житловими будинками та сараями площею до 50 м.2 повинна становити не менше 15м.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормами статті 41 Конституції України, статті 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на неї.
Відповідно до положень ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Самовільним є таке будівництво житлових та нежитлових приміщень або інших споруд: будинків, дач, гаражів льохів, сараїв, сховищ тощо, які споруджуються на самовільно зайнятих земельних ділянках. Ці дії спричиняють більш тяжку шкоду земельним відносинам власності. Вони свідчать про те, що особа не тільки самоправно зайняла земельну ділянку , а й умисно ставить себе на місце власника, розпоряджається ділянкою на свій розсуд, порушуючи встановлений порядок на зведення будівельних споруд, що безумовно спричиняє більш тяжку шкоду суб'єктам еколого-земельних відносин.
Визначальним та достатнім для винесення рішення у справі є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці без документів, що дають право на це, у тому числі без належно затвердженого проекту та не виконання вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення, зупинити будівництво яке проводилось з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Слід зазначити, що в розумінні ч.1 ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержання дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах: від 18 лютого 2019 року у справі №308/5988/17-ц, провадження №61-39346св18, від 20 березня 2019 року у справі №202/3520/16-ц, провадження №61-16770св18.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Крім того, у пункті 55 постанови від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц, провадження №14-445цс19, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13, провадження №12-115гс19 (пункти 6.31-6.33)).
При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19.
При цьому за змістом ч.1 ст.376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (в тому числі реконструкцію) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: самочинна забудова порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилася від здійснення перебудови. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 727/7282/15-ц, провадження №61-9671св21.
У відповідності до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно правового висновку Верховного Суду міститься в постанові від 27.10.2021 по справі № 202/7377/16-ц відповідно змісту положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.
Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено. Зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст. 391, 396 ЦК України.
У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14 зроблено висновок, що «правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що позивачкою доведено, що спірно збудовані сараї поблизу будинку в якому вона проживає та є зареєстрованою з 08.05.2015 року, є самочинно збудованими, право власності на них не зареєстровано, що не заперечується відповідачем, такі сараї збудовані з порушенням будівельних і протипожежних норм та порушують права позивача на безпечні умови проживання та користування житлом, а тому такі підлягають знесенню Дрогобицькою міською радою за власний рахунок, оскільки така є власником земель комунальної власності на якій такі сараї збудовані. З вказаних підстав, позов слід задоволити.
У статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного з відповідача в користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Визнати сараї, зведені біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 самочинним будівництвом.
Зобов'язати Дрогобицьку міську раду Львівської області знести сараї, зведені біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Дрогобицької міської ради в користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого нею судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 13.11.2025.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Дрогобицька міська рада Львівської області, ЄДРПОУ 04055972, юридична адреса: пл. Ринок, 1, м.Дрогобич Львівської області.
Суддя А.П. Хомик