Справа № 307/4413/25
Провадження № 1-кс/307/721/25
про застосування запобіжного заходу
13 листопада 2025 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ст.. слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата, раніше не судимого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів за скоєння кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Ст. слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071160000683 від 11.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого продовжувався відповідними Указами Президента України та який діє по теперішній час.
Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, повинен свято і непорушно додержуватися вимог ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності, кожна людина має право на особисту недоторканість, кожен зобов'язаний неухильно їх додержуватись, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаний Націй від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.
У ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Під час проходження військової служби у відповідності до вимог
ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ст. 68 Конституції України, солдат ОСОБА_4 зобов'язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язаний завжди пам'ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, за наступних обставин.
Так, 07 листопада 2025 року близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами служби, знаходячись всередині будинку АДРЕСА_2 , в житловій кімнаті, де тимчасово проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час сварки з останньою, що виникла через небажання ОСОБА_8 залишити помешкання, діючи з прямим умислом, під час раптового нападу агресії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх караність, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, рукою стиснутою в кулак наніс ОСОБА_8 не менше трьох ударів в область голови та обличчя, не зупиняючись на цьому та бажаючи продовжити свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння особі тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 схопив з підлоги кімнати табурет з дерев'яними ніжками та завдав ним не менше чотирьох ударів в область голови та тулубу ОСОБА_8 , коли табурет зламався, ОСОБА_4 схопив з підлоги біля груби, лопатку з дерев'яною ручкою та завдав нею одного удару в область голови потерпілої, від чого держак лопатки зламався, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді субдуральної гематоми в правій гемісфері головного мозку, перелому основи черепа, множинних переломів мозкового черепа справа, забою м'яких тканин, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являються небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення.
Таким чином, 07 листопада року близько 16 год. 00 хв. солдат
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, у порушення норм ст. ст. 3, 21, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 49, 127 - 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи поза місцем несення служби, знаходячись всередині будинку
АДРЕСА_2 , в житловій кімнаті, де тимчасово проживає ОСОБА_8 під час сварки з останньою, що виникла через небажання ОСОБА_8 залишити помешкання, діючи з прямим умислом, під час раптового нападу агресії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх караність, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, рукою стиснутою в кулак, наніс ОСОБА_8 не менше трьох ударів в область голови та обличчя, не зупиняючись на цьому та бажаючи продовжити свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння особі тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 схопив з підлоги кімнати табурет з дерев'яними ніжками та завдав ним не менше чотирьох ударів в область голови та тулубу ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_4 схопив з підлоги біля груби, лопатку з дерев'яною ручкою та завдав нею одного удару в область голови потерпілої ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
11 листопада 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , не одруженому, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату, раніше не судимому, повідомлено, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст.121 КК України.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, допитами потерпілої та свідків, протоколами огляду місця події, протоколом пред'явлення для впізнання особи за фотознімками, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке Законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що:
- ОСОБА_4 , може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, адже санкцією ч.1 ст.121 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; Крім того, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за вчинений злочин може виїхати з України поза пунктами пропуску через державний кордон України, що в подальшому унеможливить притягнення його до кримінальної відповідальності, так як проживає в прикордонній смузі та добре орієнтується на місцевості, може володіти відомостями про сприятливі місця де можливо незаконно перетнути державний кордон України в обхід прикордонних патрулів;
- може незаконно впливати на свідків, зокрема свого племінника ОСОБА_9 , потерпілу ОСОБА_8 яка є особою похилого віку, а також на ще не встановлених та не допитаних у даному кримінальному провадженні свідків, з метою зміни, наданих ними показань, на свою користь;
- може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється .
Тому слідчий просить до ОСОБА_4 застосувати запобіжний у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні вину свою в інкримінованому йому злочині визнав та разом із захисником просять обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно до ч. 1 ст. 115 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
11.11.2025 о 07.57 годині ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208, 615 КПК України.
11.11.2025 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Таким чином вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочини, за яке Законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що: ОСОБА_4 , може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, адже санкцією ч.1 ст.121 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Крім того, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за вчинений злочин може виїхати з України поза пунктами пропуску через державний кордон України, що в подальшому унеможливить притягнення його до кримінальної відповідальності, так як проживає в прикордонній смузі та добре орієнтується на місцевості, може володіти відомостями про сприятливі місця де можливо незаконно перетнути державний кордон України в обхід прикордонних патрулів; може незаконно впливати на свідків, зокрема свого племінника ОСОБА_9 , потерпілу ОСОБА_8 яка є особою похилого віку, а також на ще не встановлених та не допитаних у даному кримінальному провадженні свідків, з метою зміни, наданих ними показань, на свою користь; може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.
Посилання прокурора на можливість підозрюваного такими діями перешкоджати кримінальному провадженню також є доцільними, в наслідок чого, з урахуванням вимог ч.8 ст.176 та ч.4 ст.183 КПК України, до підозрюваного слід застосувати виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395 КПК України, слідчий суддя.
Клопотання - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата, раніше не судимого, у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 07 год. 57 хв. 11.11.2025 року.
Строк дії ухвали - до 07 лютого 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали проголошено о 12.20 год. 13.11.25.
Слідчий суддя: ОСОБА_1