Справа №523/13567/25
Провадження №1-кс/523/7252/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипького районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за № 22025160000000230 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, -
До провадження Пересипського районного суду надійшло клопотання слідчого за погодженням прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження № 22025160000000230 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що невстановлені представники спецслужб рф здійснюють пошук та вербування громадян України та інших осіб на території м. Одеса та Одеської області з метою відпрацювання останніми завдань направлених на виготовлення саморобних вибухових пристроїв, з подальшим використанням їх для проведення акцій терористичного характеру, а саме: підриву транспортних засобів військовослужбовців, адміністративних будівель Національної поліції, ТЦК та СП, а також органів місцевого самоврядування на території м. Одеса та Одеської області.
Проведеним комплексом пошукових заходів співробітниками 9 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області отримано інформацію, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 причетний до розвідувально-підривної діяльності спеціалізованих служб рф, який на даний час перебуває в м. Одеса та може виконувати завдання ворожої спецслужби щодо здійснення терористичної діяльності, із застосуванням вогнепальної зброї у відношенні громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймає посаду першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області, з питань діяльності виконавчих органів влади.
Так, 29.10.2025, старшим слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковником юстиції ОСОБА_3 , проведено огляд місця події ділянки місцевості за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, біля буд. 16-а, в ході якого виявлено та вилучено наступне: предмет за зовнішніми ознаками схожий на вогнепальну зброю з номером НОМЕР_1 та 25 предметів за зовнішніми ознаками схожі на набої 9 мм; світла (біла) сумка з орнаментом; мобільний телефон марки «SAMSUNG» IMEI НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки «Realme», який належить ОСОБА_5 ; мобільний телефон марки «Xiaomi», який належить ОСОБА_5 .
Слідчий в клопотанні зазначає, що вищевказані речі та предмети містять інформацію, яка потребує дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного, можливо використовувались причетними особами в ході вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені речі та предмети мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Таким чином, всі вилучені в ході обшуку предмети, речі та документи, мають бути збережені для проведення подальших слідчих дій у кримінальному провадженні, для чого слідчий, прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, повинні вжити необхідних заходів.
Обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів та документів, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження вилучених у кримінальному провадженні предметів, які за обставинами кримінального провадження, після проведення детального огляду та дослідження будуть визнані речовими доказами , слідчий за погодженням прокурора звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді.
У судове засідання прокурор з'явився, просив задовольнити клопотання.
Від представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд клопотання за її відсутності, у зв'язку із зайнятістю в інших слідчих діях.
Від представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд клопотання за її відсутності.
Слідчий суддя розглянувши клопотання, заслухавши прокурора, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно п.1 ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з клопотанням, вилучені речі, предмети та документи, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна. Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Підставою для арешту вказаного майна є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучене в ході проведеного особистого обшуку - є доказом злочину.
Враховуючи те, що існують достатні підстави вважати, що вилучене в ході обшуку майно, є речовим доказом та може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також беручи до уваги у разі повернення вказаного тимчасово вилученого майна будуть створені можливості для його переховування, на підставі чого суд прийшов до висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за № 22025160000000230 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке тимчасове вилучене 29.10.2025 року, у період з 19 год. 55 хв. по 20 год. 17 хв., в ході проведення огляду місяця події за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, біля буд. 16-а., а саме:
-предмет за зовнішніми ознаками схожий на вогнепальну зброю з номером НОМЕР_1 та 25 предметів за зовнішніми ознаками схожі на набої 9 мм;
-світлу (біла) сумку з орнаментом;
-мобільний телефон марки «SAMSUNG» IMEI НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 ;
-мобільний телефон марки «Realme», який належить ОСОБА_5 ;
-мобільний телефон марки «Xiaomi», який належить ОСОБА_5 .
Заборонити будь-яким особам розпоряджатись та користуватись майном на яке накладено арешт до прийняття рішення, щодо зняття раніше накладеного арешту у встановленому законом порядку.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1