Справа №523/13567/25
Провадження №1-кс/523/7285/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , в присутності підозрюваної, розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22025160000000230 від 09.04.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Червоний Донец, Балаклійського району, Харківської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, -
31.10.2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси звернувся слідчий в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що в провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000230 від 09.04.2025, за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258,ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_8 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
У зв'язку з вказаними обставинами, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку по теперішній час.
Після початку широкомасштабного військового вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України в ході збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, розвідувальні органи Російської Федерації посилили підривну діяльність проти України, одним з напрямків якої обрали - вчинення терористичних актів шляхом вчинення з використанням саморобних вибухових пристроїв вибухів, які створюють небезпеку для життя і здоров'я людини і заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до політичних і ідеологічних поглядів вищого військово-політичного керівництва Російської Федерації щодо знищення державності і суверенітету України, створення хибного інформаційного приводу для російських пропагандистських медіа-ресурсів щодо нібито діяльності на території м. Одеси і Одеської області "російського підпілля" з проросійськи налаштованих політично і ідеологічно громадян України, створення серед населення України суспільної думки по неприйняттю державності України, протидії співробітникам органів військового управління та іншим представникам Сил оборони України.
На виконання затвердженої вищим військово-політичним керівництвом російської федерації політики ведення підривної діяльності проти України, у вересні 2025 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації, який авторизований в месенджері «Telegram» як « ОСОБА_9 » з нікнеймом « ОСОБА_10 », знаходячись у невстановленому місці на території російської федерації або на окупованій російською федерацією території України, розробив і почав реалізовувати план вчинення терористичного акту із застосуванням зброї, який мав призвести до загибелі першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_11 .
Реалізуючи власний злочинний умисел, направлений на ведення підривної діяльності проти України шляхом вчинення на території України терористичних актів, 23.10.2025 вказаний невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації познайомився при невстановлених слідством обставинах в месенджері «Telegram» (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) з громадянами України ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та в ході спілкування в зазначеному месенджері з вказаними громадянами, звернувся до них із пропозицією і вказівками вчиняти на території м. Одеси і Одеської області терористичні акти шляхом застосування зброї, за грошову винагороду. На вказану пропозицію і вказівки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповіли згодою, тим самим вступили з вказаним невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації який авторизований в месенджері «Telegram» як « ОСОБА_9 » з нікнеймом « ОСОБА_10 » у злочинну змову, направлену на вчинення терористичних актів із застосуванням зброї. При цьому, невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_6 що до їх функціональної ролі у вчиненні терористичних актів входитиме знаходження в місті Одеса, з метою застосування зброї, яка заздалегідь знаходилась у т.зв. «тайнку» (схроні) на території міста Одеси.
Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , продовжували діяти за вказівками вказаного невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, використовуючи власні мобільні телефони: ОСОБА_7 - мобільний телефон марки «Xiaomi» та «Realme C30» із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_1 ; ОСОБА_6 - мобільний телефон марки «Samsung-28gb» із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_2 постійно підтримували контакт та отримали інструкцію щодо місцезнаходження т.зв. «тайнику» (схрону), в якому знаходилась зброя - пістолет-кулемета марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_3 та бойові припаси до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, для вчинення терористичного акту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 29.10.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 13 год. 00 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Одеса, діючи за вказівками вищевказаного невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, направилися до невстановленого досудовим розслідуванням місцезнаходження т.зв. «тайника» (схрону), в якому знаходилась зброя - пістолет-кулемет марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_3 та бойові припаси до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, для подальшого використання вищевказаної зброї під час вчинення терористичного акту, який мав призвести до загибелі першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_11 .
В подальшому, в період з 13 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв. 29.10.2025, отримавши усі необхідні інструкції, у вигляді текстових та голосових вказівок, фотоматеріалів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебуваючи на території м. Одеси, заздалегідь взявши із собою знаряддя для вчинення терористичного акту - зброю, у вигляді пістолет-кулемету марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_3 та бойових припасів до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, які вони напередодні вилучили із т.зв. вищевказаного невстановленого слідством «тайника» (схрону), маючи умисел на вчинення терористичного акту шляхом застосування зброї і переслідуючи протиправну мету порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до політичних і ідеологічних поглядів вищого військово-політичного керівництва російської федерації щодо знищення державності і суверенітету України, створення хибного інформаційного приводу для російських пропагандистських медіа-ресурсів щодо нібито діяльності на території м. Одеси і Одеської області «російського підпілля» з проросійсько налаштованих політично і ідеологічно громадян України, створення серед населення України суспільної думки по неприйняттю державності України, протидії співробітникам органів військового управління та іншим представникам Сил оборони України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення громадської безпеки від проявів тероризму, загибелі людей, настання інших тяжких наслідків, направилися до автомобільної стоянки бізнес центру «Таламус», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд.16А де, завідомо для ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на автомобільній стоянці, а саме в автомобілі марки «Lexus», державний номер НОМЕР_4 мав перебувати перший заступник міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_11 (за інформацією від невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, який авторизований в месенджері «Telegram» як «ОСОБА_9» з нікнеймом « ОСОБА_10 ») та відносно якого, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за попередньою змовою із вказаним невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації, запланували вчинити терористичний акт, шляхом застосування зброї, що мав призвести до загибелі ОСОБА_11 .
В подальшому, приблизно о 17 год. 30 хв. 29.10.2025 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , знаходячись біля автомобільної стоянки бізнес центру «Таламус», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд.16А, завершуючи спільні протиправні дії по вчиненню терористичного акту, підійшли до автомобілю марки «Lexus», державний номер НОМЕР_4 , маючи при собі заздалегідь отриманий від вищевказаного невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації зброю у вигляді пістолет-кулемету марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_3 та бойових припасів до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, вчинили замах на життя першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_11 , який знаходився в зазначеному автомобілі, із застосуванням вищевказаної зброї, але злочинний умисел ОСОБА_7 та ОСОБА_6 направлений на вчинення терористичного акту із застосуванням зброї, який створював небезпеку для життя і здоров'я ОСОБА_11 та настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного (терориста) не був доведений ними до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були затримані співробітниками Управління Служби безпеки України в Одеській області.
Крім того, досудовим слідством встановлено, що 29.10.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 13 год. 00 хв. у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які на той час знаходилися в м. Одеса, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України №2471-ХІІ від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №662 від 21.08.1998, виник злочинний умисел направлений на незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, а саме на придбання та носіння зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, 29.10.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 13 год. 00 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Одеса (більш точне місце досудовим розслідуванням на даний час не встановлено), діючи умисно та за попередньою змовою з невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації який авторизований в месенджері «Telegram» як « ОСОБА_9 » з нікнеймом « ОСОБА_10 », маючи умисел на незаконне придбання зброї та бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, придбали, шляхом привласнення т.зв. «тайнику» (схроні), пістолет-кулемет марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_3 та бойові припаси до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, які в подальшому, діючи умисно та продовжуючи свою протиправну діяльність, власноручно носили при собі у рюкзаку до їх виявлення та вилучення співробітниками Управління СБ України в Одеській області під час проведення 29.10.2025 огляду місця події на автомобільній стоянці бізнес центру «Таламус», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд.16А за обставинами вчинення терористичного акту відносно першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_11
29.10.2025, о 20 год. 20 хв. ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України затримано посадовою особою слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області.
У зв'язку з наведеними фактичними обставинами, 30.10.2025 ОСОБА_6 оголошено про підозру та вручено повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Повідомлення про підозру обґрунтовується наступними доказами:
- протоколом огляду місця події від 29.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 30.10.2025 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 30.10.2025;
- протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_6 ;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
Слідчий в клопотанні зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання її винною, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, що згідно зі ч. 2 п. 4 ст. 183 КПК України, дозволяє обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На даний час встановлено лише частину свідків, які можуть дати конкретні покази відносно підозрюваної, однак досудове розслідування відносно неї лише розпочато та проводиться збір доказової бази, у зв'язку з чим вона має виконувати процесуальні обов'язки, які мають забезпечити об'єктивне та всебічне досудове розслідування в найкоротші строки.
ОСОБА_6 вчинила злочини в умовах агресії російської федерації та здійснив умисні дії направленні на вчинення терористичного акту, а саме злочин який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей, суспільства, у зв'язку з чим відносно неї не може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На підставі зазначеного, слідчий вважає, що вказані обставини не дозволяють застосувати відносно підозрюваної запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки. Крім цього, у разі визнання підозрюваної винною, їй загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років позбавленням волі, що надає підстави вважати, що вона перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність, чим може зашкодити виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків.
Крім того, необхідно прийняти до уваги, що підвищена суспільна небезпека злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , полягає в тому, що в Україні введено воєнний стан в умовах агресії російської федерації, а остання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - терористичний акт, за ознаками: закінчений замах на терористичний акт, тобто застосування зброї, який створював небезпеку для життя і здоров'я людини та настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного (терориста) вчинений за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України; незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами, за ознаками: придбання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Підозрювана ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість злочинів у вчиненні яких вона на цей час підозрюється, а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження ( п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки в ході проведення слідчих дій були залучені поняті та підозрюваній надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних та будучи обізнаною про хід досудового розслідування може незаконно впливати на зазначених свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою дачі ними завідомо неправдивих показань/висновків, а також перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином (п.п.3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, згідно ч. 5 ст. 176 КПК України неможливо.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 ст. 176 КПК України - тримання під вартою.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діє понині.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної та обмеження її конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
У зв'язку з вказаними обставинами, орган досудового розслідування просить суд при ухваленні рішення про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначати.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважає мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення клопотання. У своїх поясненнях захисник зазначила, що наведені стороною ризики є необґрунтованими та недоведеними. Згідно з показаннями свідків, підозрювана не вчиняла жодних протиправних дій. На думку захисника, органом досудового розслідування неправильно кваліфіковано дії підозрюваної.
У зв'язку з цим захисник просила суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваної більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або визначити розмір застави.
Підозрювана підтримала думку захисника.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, позицію захисника та підозрюваної, вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими воно обґрунтовується, дійшов наступних висновків.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної є запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вдатися до спроб будь-яким чином перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя вважає, що слідчим надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Статтею 22 КПК України презюмується принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваної та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Щодо посилань сторони захисту на необґрунтованість та недоведеність ризиків слідчий суддя доходить висновку про відхилення таких аргументів з огляду на те, що станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено і ризики такі як: переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків, а також перешкоджання проведенню досудового розслідування іншим чином є об'єктивним та не спростовується наведеними аргументами.
У зв'язку з цим доводи сторони захисту суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами та не можуть бути взяті до уваги при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та до підозрюваної ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання та зменшення розміру застави судом не встановлено.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22025160000000230 від 09.04.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Червоний Донец, Балаклійського району, Харківської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1