Справа № 511/3734/25
Номер провадження: 2-н/511/289/25
13 листопада 2025 року суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, у розмірі 25494,74грн.,
встановив:
До суду надійшла вказана заява, в якій заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості за фактично спожитий природний газ, у розмірі 25494,74грн., та витрати по сплаті судового збору.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, суд звернувся із запитом до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи, боржника.
10.11.2025 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області з Лиманської селищної ради Роздільнянського району, надійшла інформація, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знята з реєстраційного обліку, у зв'язку зі смертю, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з 571 від 15.09.2016 року.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.11.2025 року витребувано з Роздільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію актового запису про смерть відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.11.2025 року на адресу суду з Роздільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла копія актового запису про смерть №571 від 15 вересня 2016 року.
Відповідно до ст.. 9, 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» документами, які підтверджують смерть фізичної особи є актовий запис про смерть та свідоцтво про смерть.
Згідно актового запису про смерть №571 від 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Пунктом 4 частини 1ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені ч. 1ст. 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
Відповідно до положень ч.2 ст.42 ЦПК України, при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Чинним ЦПК України не передбачено можливості видачі судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з боржника після його смерті та залучення правонаступників боржника до участі у справі, натомість нормами цивільного права, а зокрема статтею 1281 ЦК України визначено право кредитора на пред'явлення вимоги про стягнення боргу безпосередньо до спадкоємців боржника, які несуть відповідальність за зобов'язанням спадкодавця лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, із системного аналізу зазначених норм права випливає, що чинним законодавством України не передбачено можливості розгляду заяви про видачу судового наказу щодо особи, яка на час такого звернення стягувача до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинилася, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
При постановленні ухвали судом враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи положення статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року.
Роз'яснити заявнику, що згідно із ч.2 ст. 166 ЦПК України, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.4 ч.1ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник не позбавлений права відповідно до ст.1281 ЦК України з вернутися до суду з позовом до спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 , що є самостійним предметом доказування.
На підставі викладеного, керуючись ст.165 ЦПК України, суд,
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, у розмірі 25494,74грн.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" право на звернення з вказаними у заяві вимогами в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя : С . І . Гринчак