Справа № 507/1684/25
Провадження № 2/507/625/2025
Номер рядка звіту 40
"12" листопада 2025 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді - Дармакуки Т.П.
при секретарі судового засідання Копищик М.С.,
із участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача -Кравченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, державний виконавець Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зорівчак Анни Валеріївни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, державний виконавець Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зорівчак А.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню,
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2368, згідно з яким з нього стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором. Позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства. Так, нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом та не перевірив наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості, зокрема не дотримався строків протягом якого можна вчинити виконавчий напис, оскільки минуло більше трьох років, чим нотаріуспорушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кравченко О.С. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, із підстав викладених у позові. При цьому позивач зазначив, що виконавчий напис та постанову про відкриття виконавчого провадження йому не було надіслано. Про виконавчий напис дізнався випадково в серпні 2025 р., оскільки треба було зареєструвати договір оренди землі, то з'ясувалося, що на його майно накладено арешт у зв'язку із виконанням виконавчого напису.
Відповідач - АТ КБ «Приватбанк» надав відзив на позовну заяву , в якому просив відмовити у задоволенні позову, застосувати строк позовної давності, справу розглянути у відсутність представника (а.с.38-47).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.
Державний виконавець Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зорівчак А.В. про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання на розгляд справи не з'явилася, причини неявки не повідомила. Начальник Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса ) надала до суду пояснення про те, що на примусовому виконання перебував виконавчий напис № 2368, який вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 128 803,04 грн., 07.05.2021 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, проведено ряд виконавчих дій та 16 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану та підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.25-36).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку з викликом сторін (а.с.20).
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 23 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2368, згідно з яким із ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ODXRRX01760240 від 29 жовтня 2008 року, у розмірі 120803 грн. 04 коп., із них: залишок заборгованості за тілом кредиту - 4348,59 грн., залишок заборгованості за відсотками - 419,34 грн., комісія -685,68 грн., пеня - 109596,90 грн., штраф - 5752,53 грн., за також плату за вчинення виконавчого напису в у розмірі 3000 грн., всього із врахування витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису 123803 грн., 04 коп. Строк , за який проводиться стягнення - вісім років два місяці двадцять днів, а саме із 29 жовтня 2008 року по 18 січня 2017 року (а.с.18).
Постановою від 07 травня 2021 року державного виконавця Любашівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зорівчак А.В. відкрито виконавче провадження (а.с.29).
Постановою від 11 травня 2021 року накладено арешт на майно боржника (а.с.31).
Постановою від 16 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», в обґрунтування зазначено, що законом встановлено заборону, щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання (а.с.34).
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Статтями 15,16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно ст. 46 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчинює нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2статті 87 Закону України "Про нотаріат").
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р.
Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчих написів подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, нотаріус повинен упевнитись в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов'язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою. Саме таку правову позицію виловив Верховний суд України в постанові від 20.05.2015 року ( справа №6-158цс15).
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведене представником відповідача та приватним нотаріусом суду не надано.
У порушення вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат», якою визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема про те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. , вчинив виконавчий напис 23 березня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2368, щодо стягнення заборгованості за строк - вісім років два місяці двадцять днів, а саме із 29 жовтня 2008 року по 18 січня 2017 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років,
Також, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості.
Так, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
Отже, кредитору при притягненні позичальника до цивільної відповідальності через суд за порушення грошового зобов'язання слід обирати що стягувати: пеню чи штраф у розмірі.
Подібні висновки щодо неможливості відповідальності за одне й те саме порушення зобов'язання у двох випадках, а саме у виді штрафу та пені викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 278/1971/15-ц та у постанові від 11.08.2023 у справі № 359/4630/19.
Судом встановлено, що в розрахунку заборгованості наданому нотаріусу наявні заборгованість по тілу кредиту, а також застосовано 2 види фінансових покарань як штраф у розмірі 5752,53 грн. так і пеня у розмірі 109596,90 грн., що заборонено законом, та свідчить про відсутність безпідставності розрахунку заборгованості.
Суд вважає, що при оформленні виконавчого напису, АТ «Приватбанк» не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису.
Таким чином, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису щодо вимоги про усунення порушення є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом із цим, АТ КБ «Приватбанк» подав до суду відзив на позовну заяву, в якій в тому числі порушив питання про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який сплив 23 березня 2020 року (а.с38-40).
Щодо строків позовної давності, про які вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11березня 2020року №211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.
Крім того, відповідно до п. 19Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (січень 2024 року).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до закінчення воєнного стану.
Вирішуючи спір, суд враховує наведені положення ЦК України щодо продовження строків позовної давності під час карантину та воєнного стану, а тому дійшов висновку, що строки позовної давності для звернення ОСОБА_1 із вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню № 2368 від 23.03.2017 року не сплили.
За таких обставин, враховуючи, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, державний виконавець Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зорівчак Анни Валеріївни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню - задовольнити.
Виконавчий напис № 2368 від 23 березня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», визнати таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.П. Дармакука