Справа № 947/39137/25
Провадження № 2-а/947/303/25
03.11.2025 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до голови правління Споживчого гаражного кооперативу «Ветеран» про визнання протиправними дій суб'єкту владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до голови правління Споживчого гаражного кооперативу «Ветеран» про визнання протиправними дій суб'єкту владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить визнати протиправними дії голови правління СГК «Ветеран» Жорносєк Івана Івановича, що виразилися у ненаданні запитуваної інформації; зобов'язати голову правління СГК «Ветеран» Жорносєк Івана Івановича надати протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішення суду інформацію, викладену (запитувану) у заяві щодо виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію в боксі №347 СГК «Ветеран».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 11.09.2025 року до нього звернувся охоронець СГК «Ветеран» та повідомив про виникнення заборгованості за спожиту електроенергію - 1100 кВт/год на суму більше ніж 13000,00 грн., та з метою з'ясування вказаних обставин він на ім'я голови СГК «Ветеран» подав заяву від 15.09.2025 року та витребував певну інформацію, проте станом на 15.10.2025 року запитувану інформацію не отримав.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Положеннями п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне: за змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09.12.2022 у справі №761/25659/21 нагадала що сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, необхідно з'ясовувати у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулась до суду.
Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, наслідки цих обставин та відносин, що кореспондується із висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 815/1121/17 та від 20.08.2019 у справі № 805/2556/15-а.
Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Порівняльний аналіз змісту ст. 20 ГПК та ст. 19 КАС у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Предметом позовних вимог у даній справі є зобов'язання голови правління СГК «Ветеран» ОСОБА_2 у наданні інформації, викладеної (запитуваної) у заяві щодо виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію в боксі №347 СГК «Ветеран», власником якої є ОСОБА_1 .
На думку суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки спірні правовідносини виникли не у сфері публічно-правових відносин, а корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як зазначено вище, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
При цьому, суд зазначає, що позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви не надано доказів того, що він є членом Споживчого гаражного кооперативу «Ветеран».
З огляду на наведене, суд зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, у разі якщо позивач по справі є членом Споживчого гаражного кооперативу «Ветеран», або у разу якщо він не є членом кооперативу - в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак зважаючи на викладене, а також беручи до уваги суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України зазначений спір віднесено до юрисдикції господарських судів, у разі якщо позивач по справі є членом Споживчого гаражного кооперативу «Ветеран», або до місцевого суду загальної юрисдикції, у разі якщо він не є членом кооперативу, відповідно вказані спірні правовідносини підлягають розгляду за нормами, визначеними ГПК України, або ЦПК України.
Керуючись ст.ст.170, 243, 248 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до голови правління Споживчого гаражного кооперативу «Ветеран» про визнання протиправними дій суб'єкту владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
У зв'язку із перебуванням судді Петренко В.С. у відпустці, ухвалу складено та підписано 03.11.2025 року.
Суддя Петренко В. С.