Березівський районний суд Одеської області
13.11.2025
Справа № 494/1907/25
Провадження № 2/494/958/25
13.11.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.
при секретарі судового засідання Станілевич А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 серпня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 09.02.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 966695384. За яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 10300 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування Кредитом відповідно до умов договору. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконав своє зобов'язання за кредитним договором і надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10300,00 гривень. Відповідач неналежним чином виконувала грошові зобов'язання, тому у неї виник борг по поверненню кредиту в розмірі 49421,46 грн. 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01. За умовами якого, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за договором кредитної лінії № 966695384 від 09.02.2023. У подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» також відступив право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 966695384 від 09.02.2023 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». У свою чергу, ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» відступив на користь ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 966695384 від 09.02.2023. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 49421,46 грн., що складається: із заборгованості по кредиту - 10300,00 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам - 39121,46 грн.
Представник позивача підтримав пред'явлений позов і просив суд його задовольнити у повному обсязі, а розгляд цивільної справи здійснити за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про час і місце розгляду цивільної справи повідомлений належним чином.
Ухвалою від 15.10.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що 09.02.2023 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ОСОБА_1 договір кредитної лінії № 966695384. За умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язався надати ОСОБА_1 на суму 10300 грн 00 на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом. Відповідно до п.2.3. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 10300 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 21.02.2023 р. Відразу після вчинених дій Відповідача, 09.02.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 10300,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджується відповіддю ПАТ КБ «Приватбанк» від 29.10.2025 року №20.1.0.0.0/7-251021/86954-БТ та випискою з договору за період 09.02.2023 - 14.02.2023 року.
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл. 48 «Виконання зобов'язання» та гл. 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала грошове зобов'язання, тому у неї виникла заборгованість по кредиту в розмірі 10300,00 грн. і заборгованість за відсотками - 39121,46 грн. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 49421,46 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01. За умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
27 травня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 27/0524-01. Згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язався їх прийняти і передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором кредитної лінії № 893272958 від 18.03.2024, що підтверджується копією Реєстру прав вимоги №2 від 19.12.2024.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклав з ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №04/06/25-Ю. За цим договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передав ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги, яке він мав до ОСОБА_2 за договором кредитної лінії № 966695384 від 09.02.2023, що підтверджується копією Реєстру боржників.
У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанови Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16).
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
За обставинами даної справи договір між сторонами укладено 09.02.2023, що підтверджується матеріалами справи.
Договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладений 28.11.2018. В подальшому до договору факторингу укладались додаткові угоди. Кредитний договір з відповідачем укладений 09.02.2023, тобто фактично не міг бути предметом договору факторингу, оскільки як на момент укладення договору факторингу, так і на момент укладення додаткової угоди до нього кредитні правовідносини між сторонами не існували, а отже не існувало й право грошової вимоги до відповідача (наявної чи такої, яка виникне в майбутньому). Аналогічна позиція викладена в постанові Одеського апеляційного суду від 05.08.2024 року по справі №494/936/23.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу позивачу, в якого відповідно відсутнє право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 526, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133, ч. 1 та ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1-ч. 2 ст. 259, ст. 263-265, ст. 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Панчишин А.Ю.