Справа № 532/1116/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/727/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання провідного інспектора Прилуцького районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області ОСОБА_9 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чутове, Чутівського району, Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , засудженого вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області 21 червня 2024 р за ч.4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком один рік.
Таке рішення суд мотивував тим, що на момент розгляду подання перебіг іспитового строку в один рік, визначеного ОСОБА_7 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 червня 2024 року, закінчився 21 червня 2025 року, і станом цю саме на цю дату засуджений вважається таким, що відбув іспитовий строк, а тому законом не передбачена можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням після закінчення визначеного судом іспитового строку.
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання органу пробації. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що уповноваженим органом з питань пробації своєчасно (02.06.2025), ще під час виконання покарання та до закінчення іспитового строку, направлено подання до суду про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_7 , у зв'язку із невиконанням покладених на нього обов'язків, а саме: безпричинно не з'являвся на реєстрацію та не повідомив орган пробації про зміну місця проживання. Зазначені обставини вказують на те, що засуджений не виконавши у період іспитового строку покладені на нього судом обов'язки, порушив умови звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, у зв'язку з чим підлягає направленню для відбування призначеного покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення засудженого ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно з ч. 3 ст. 164 КВК України, звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.
Порядок розгляду справ про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком здійснюється за правилами восьмого розділу Кримінального процесуального кодексу України (Виконання судових рішень), а зокрема п. 8 ч. 1 ст. 537, та ст. 539 КПК України.
Як встановив суд, ОСОБА_7 з 28.08.2024 року перебував на обліку в Прилуцькому районному секторі № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області як особа, засуджена вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.06.2024 року, та на нього покладено обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 04.09.2024 ОСОБА_7 роз'яснено порядок, умови відбування покарання з випробуванням, обов'язки встановлені КВК України, Законом України «Про пробацію» та покладені судом, а також попереджено про наслідки в разі їх порушення, про що засуджений надав підписку. Також під підпис йому було оголошено постанову про встановлення днів явки для реєстрації, згідно якої ОСОБА_7 зобов'язаний з'являтися до органу пробації для реєстрації в другий вівторок кожного місяця (один раз на місяць). За час перебування на обліку засуджений ОСОБА_7 регулярно не з'являвся для реєстрації до Прилуцького РС № 4, місце перебування його було невідомо.
Проте, колегія суддів дослідивши матеріали особової справи звертає увагу на наступне.
Так, згідно із ч. 1 ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Таким чином, початок іспитового строку в один рік, визначеного ОСОБА_7 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 червня 2024 року, закінчився 21 червня 2025 року.
Це пов'язано із тим, що, у даному випадку законодавець, на відміну від загального порядку набрання рішенням суду законної сили, (ст. 532 КПК України) - вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції), встановив порядок обчислення початку перебігу іспитового строку саме з моменту проголошення вироку суду.
Аналіз даної норми Закону вказує, що іспитовий строк, встановлений засудженому, не має строкового часу його зупинення за будь яких обставин.
Тобто, у разі настання часу закінчення іспитового строку, на будь якій стадії даного процесу, вважається що засуджений відбув іспитовий строк.
Аналогічно буде вважатися закінченим відбутий іспитовий строк і в тому разі, якщо судом не постановлено рішення до часу закінчення іспитового строку за поданням органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
А також і у тому випадку,якщо суд постановив рішення про відмову у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням,в межах іспитового строку,проте даний строк збіг в подальшому під час апеляційного оскарження даного рішення,оскільки в разі постановлення судом рішення про відмову у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк своєї дії в часі не зупиняє і так само продовжує обчислюватися.
Дані висновки суду ґрунтуються на підставі тієї ж ч. 1 ст. 165 КВК України, що вказує на порядок обчислення іспитового строку.
Кримінальним процесуальним законом, а саме ч. 2 ст. 78 КПК України, не визначено порядку перебігу іспитового строку з часу звернення органу пробації до суду з підстав скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на відміну від ч. 3 ст. 78 КК України, яка чітко прив'язана до конкретних процесуальних строків, з відсилкою на ст. 71 КК України. Та навіть за таких обставин, якщо органом досудового розслідування буде встановлено про вчинення особою злочину під час іспитового строку, але даний факт буде встановлений після його фактичного відбуття, то така особа може бути направлена для реального відбування покарання лише в разі скасування рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання.
За таких обставин колегія суддів переконана, що необхідно виходити саме з наведеного аналізу, де сукупність даних норм закону вказує саме на такий порядок перебігу іспитового строку, який є безперервним.
Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що перебіг іспитового строку, визначеного ОСОБА_7 вироком суду, закінчився 21 червня 2025 року і станом на цю дату засуджений вважається таким, що відбув іспитовий строк.
Подання про скасування покарання з випробуванням стосовно ОСОБА_7 органом пробації скероване до суду 02.06.2025 року хоча і у межах перебігу іспитового строку, але фактично за три тижні до його закінчення.
Разом із тим, суд першої інстанції розглянув дане подання, у зв'язку з відпусткою головуючого судді та клопотанням прокурора про перенесення розгляду справи на іншу дату, лише 12.08.2025 року, тобто вже поза межами перебігу іспитового строку, визначеного ОСОБА_7 , який закінчився його відбуттям 21.06.2025 року.
Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, про що просить прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2025 року,якою відмовлено у задоволенні провідного інспектора Прилуцького районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області ОСОБА_9 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3