Номер провадження: 22-ц/813/3601/25
Справа № 521/14795/21
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом Одеської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни, третя особа: Селекційно-генетичний інститут - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, витребування майна, -
У вересні 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Ю.О. від 08.08.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 48147409) про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889706151101) загальною площею 26,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889706151101);
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Ю.О. від 08.08.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 48148029) про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 51,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889738151101) загальною площею 51,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889738151101);
- стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
Позов обґрунтований тим, що засновником Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення є Національна академія аграрних наук України. Відповідно до Розпорядження Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради № 282 від 11.03.1998, СГІ НЦНС в цілому, належить гуртожиток розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який призначений для проживання самотніх співробітників СГІ НЦНС. Відповідно до Статуту СГІ НЦІГС перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління державним майном, заснований на державній власності та на його балансі знаходиться майно, закріплене за ним Академією на праві оперативного управління, придбане за рахунок коштів, загального або спеціального фондів Державного бюджету.
У свою чергу, згідно п. 19 Статуту майновий комплекс СГІ НЦНС складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансі Інституту і передані йому Академією на праві оперативного управління, а також придбані Інститутом за рахунок бюджетних коштів та коштів від фінансово-господарської діяльності, та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством. Відповідно до п. 21 Статуту встановлено, що державне майно, яке закріплене за СГІ НЦНС Академією, належить йому на праві оперативного управління. Разом з цим, п. 22 встановлено, що відчуження нерухомого майна Інституту здійснюється лише з дозволу Президії Академії в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.
Так, на балансі Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України за інвентарним номером № 10310024 обліковується житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 балансовою вартістю 3 146 485 грн. Отже, гуртожиток СГІ НЦНС НА АН України для проживання самотніх співробітників інституту за адресою: АДРЕСА_3 є державною власністю.
Також, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.08.2014 року у справі № 2-3-7/320-07-8237, яке набрало законної сили, а також актом приймання-передачі СП НЦНС НААН України житлового комплексу за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, складеного на виконання цього судового рішення, підтверджується, що гуртожиток СП НЦНС НААН України є державною власністю України.
Обласною прокуратурою установлено, що 08.08.2019 року державним реєстратором відділу держреєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Ю.О. прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №48147409 та проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 26,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачкою - ОСОБА_3 . Підставами для державної реєстрації права власності стали: договір купівлі-продажу № 12 від 15.08.2000, укладений між ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» та ОСОБА_3 , та акт приймання - передачі № б/н від 15.08.2000, складений ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» та ОСОБА_3 .
Також, державним реєстратором відділу держреєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Ю.О., прийнято рішення від 05.08.2019 про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 48148029 та проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 51,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за відповідачкою - ОСОБА_3 . Підставами для державної реєстрації права власності стали: договір купівлі-продажу №15 від 15.08.2000 року укладений між ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» та ОСОБА_3 , та акт приймання - передачі № б/н від 15.08.2000, складений ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» та ОСОБА_3 .
Відповідно до змісту зазначених договорів купівлі-продажу, що укладені між ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» та ОСОБА_3 , встановлено, що приміщення № 1А, нібито належало ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» на підставі свідоцтва про право власності виданого Іллічівською районною адміністрацію Одеської міської ради від 16.03.1997 року, а приміщення №6А належало ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» на підставі свідоцтва про право власності виданого Іллічівською районною адміністрацію Одеської міської ради від 21.11.1997 року.
У свою чергу, відповідно до інформації з Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради встановлено, що згідно архівних документів Іллічівської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів згідно журналів реєстрації розпоряджень за 1997 рік розпоряджень про видачу свідоцтв про право власності ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» на нежитлові приміщення № 1А та АДРЕСА_4 не видавалось. Окрім цього, згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ (офіційний сайт «Федеральной налоговой службы»: https://www.nalog.ru/") встановлено, що на момент нібито укладених вказаних договорів купівлі-продажу ТОВ «Інвестиційний будинок «ГазЕнергоСтрой» взагалі не існувало, так як вказане Товариство зареєстровано лише з 11.10.2000 року. Також позивач зауважує на тому, що відповідно до інформації з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, станом на 31.12.2012 року право власності на об'єкти нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень та № 1А та 6А за адресою: АДРЕСА_3 , не зареєстровано.
Сторона позивача зазначає, що ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» не могло укласти договори купівлі-продажу № 12 та № 15 від 15.08.2000 року, а також скласти акти приймання-передачі від 15.08.2000 року, оскільки на дату їх укладання такої юридичної особи не існувало. У зв'язку з чим не могло існувати відповідне волевиявлення на укладання вищевказаних договорів. Також, дана юридична особа на час нібито укладення вищевказаної угоди не мала правоздатності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 26 ЦК Української РСР, якій діяв на час зазначений у вищевказаних договорах, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Враховуючи наведене, сторона позивача вважає вищевказані договори купівлі-продажу неукладеними, та вважає, що у зв'язку з тим, що вищевказане майно вибуло з володіння Національної академії аграрних наук України не з її волі, вказане майно піддягає витребуванню з чужого незаконного володіння.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2022 року позов Одеської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни, за участі третьої особи: Селекційно-генетичний інститут - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, витребування майна - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни від 08.08.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 48147409) про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
Припинено право власності ОСОБА_3 , на нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889706151101) загальною площею 26,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889706151101).
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни від 08.08.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 48148029) про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 51,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .
Припинено право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889738151101) загальною площею 51,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 51,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889738151101).
Стягнуто з ОСОБА_3 та державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 21505 (двадцять одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 49 коп. в рівних частках по 10752 (десять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 75 коп. з кожної.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2022 року в частині витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 51,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889738151101) та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889706151101) скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у рішенні №521/14795/21 від 27.10.2022 зазначається, що Засновником Селекційногенетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення є Національна академія аграрних наук України. За інвентарним номером № 10310024 обліковується житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 балансовою вартістю 3 146 485 грн. Заявник зазначає, а Позивач, враховуючи докази додані до матеріалів справи не заперечує, що у Третій особи за адресою: АДРЕСА_3 , за відповідною адресою знаходиться багатоквартирний житловий будинок, а значення «гуртожиток» вжито помилково», враховуючи його колишній статус. Відповідно до Акту приймання передачі об'єктів житлового комплексу від 26.12.2014 р., який є по суті доказом, яким Позивач не заперечує назви об'єктів нерухомості, які у 2014 р. передавались Третій особі. Відповідно до Акту приймання передачі об'єктів житлового комплексу від 26.12.2014 р., за адресою: АДРЕСА_3 значиться багатоквартирний житловий будинок, який на 100% приватизований та в якому житлові приміщення належать фізичним особам. Відповідно до Акту приймання передачі об'єктів житлового комплексу від 26.12.2014 р. значиться лише один гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 . Таким чином, Заявник звертає увагу на невідповідність доказів, які надані суду та інформації викладеної у рішенні №521/14795/21 від 27.10.2022., що ще раз свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Позивача. Виходячи з вищенаведених обставин то Позивач має на увазі приміщення гуртожитоку за адресою: АДРЕСА_5 , а не житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .. Враховуючи наявні докази у матеріалах справи то Заявник вважає, що з боку Позивача є чіткий намір заволодіти спільним майном співвласників багатоквартирного будинку шляхом використання судової системи. Відповідач застерігає суд від можливих незаконних дій щодо заволодіння спільним майном співвласників багатоквартирного будинку шляхом винесення неправомірного рішення суду.
Крім того, скаржник посилається на те, що при приватизації житлового фонду Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства НАН України за адресою: АДРЕСА_3 , житлові та нежитлові приміщення у зазначеному багатоквартирному будинку стали об'єктом приватної власності, а власники житлових та нежитлових приміщень у зазначених багатоквартирних будинках також, є співвласниками допоміжних приміщень, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Таким чином, усі процитовані вище норми законодавства однозначно свідчать про те, що ВЛАСНИКІ ЖИТЛОВИХ ТА НЕЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ У БАГАТТОКВАРТИРНОМУ БУДИНКУ є співвласниками приміщень загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав, що виключає можливість його перебування у власності держави чи територіальної громади, а також виключає розпорядження таким майном третіми особами, у даному випадку Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства НАН України. Станом на сьогоднішній день житлові приміщення у багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_3 є приватизованим і тому власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Відповідач надає докази прав приватної власності на житлові приміщення у багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджує що Позивач не має жодного відношення до даного житлового будинку, а і на допоміжні приміщення даного будинку.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 14.10.2025 року о 15:30 годині, ОСОБА_3 , Державний реєстратор Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлія Олександрівна не з'явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Присутні у судовому засіданні, призначеному на 14.10.2025 року о 15:30 годині, прокурор Тунік Віталій Миколайович, представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Тащі Михайло Михайлович, представник третьої особи Селекційно-генетичний інституту - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення - Козирев Сергій Володимирович, не заперечували проти розгляд справи за фактичною явкою.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 підлягає закриттю, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї осіб.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-4392/09,постанові від 16жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов'язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).
Звертаючись до суду з апеляційної скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції вказує, що оскаржуване рішення у справі безпосередньо стосується його прав та обов'язків, оскільки нежитлові приміщення 1А, 6А у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_3 є допоміжними приміщеннями, тому вони є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, серед яких є ОСОБА_1 , а оскаржуваним рішенням вказане майно було витребувано на користь держави в особі Національної академії аграрних наук України.
Однак, колегія суддів не вважає, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2022 року, порушено права та інтереси ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та інші) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об'єкта нерухомості.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали,шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і та інші), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво - або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво - або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво або багатоквартирного будинку.
Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин.
З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).
У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Так, матеріалами справи встановлено, зокрема висновками експерта Одеського науково - дослідницького інституту судових експертиз (ОНДІЕ) від 30.11.2020 року № № 20-5449, 20-5216 судової оціночно-будівельної експертизи по матеріалам досудового розслідування № 42020162020000036, на вирішення якої ставились питання щодо ринкової вартості нежитлових приміщень № № 1A, 6А, площею 20,1 кв. м та 51,5 кв. м відповідно, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що зазначені нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі 9-ти поверхового будинку, використовуються з 2015 року в якості офісу обслуговуючої організації - ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс», з яким Селекційно-генетичним інститутом Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ -НЦНС) 01.02.2015 укладено договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій. До того нежитлове приміщення № 1А використовувалось під дільничний пункт поліції, а нежитлове приміщення № 6А використовувалось як офіс для попередніх обслуговуючих організацій. За своїми технічними характеристиками нежитлові приміщення № № 1A, 6А складаються, в тому числі, з основних приміщень та окремих санвузлів, обладнані окремими входами, віконними прорізами та забезпеченні вентиляцією, водопостачанням, електропостачанням, каналізацією, опаленням.
За висновками судового експерта станом на 05.08.2019 року вартість приміщень № № 1А та 6А за адресою: АДРЕСА_3 , за відсутності ремонту становила 10 910 доларів США та 21 527 доларів США відповідно.
Згідно Листа регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.08.2020 року № 10-08-03549, а також розпорядження Іллічівської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради № 282 від 11.03.1998 року, положеннями Статуту СГІ-НЦНС, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2014 у справі № 2-3-7/320-07-8237, які містяться в матеріалах справи, будинок АДРЕСА_6 , включно з нежитловими приміщеннями № № 1A, 6А, так само перебуває у державній власності. Суб'єктом його управління, який є представником власника і виконує його функції, є Національна академія аграрних наук України, а балансоутримувачем - Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України, якому він належить на праві оперативного управління.
Таким чином, зі встановлених у справі обставин, можна стверджувати, що приміщення № № 1А та 6А за адресою: АДРЕСА_3 , за своїми технічними характеристиками є нежитловими приміщеннями, які є самостійними об'єктами цивільно - правових відносин, і до житлового фонду не входять та перебувають у державній власності, а балансоутримувачем є Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що такі приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного жилого будинку, та є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.
В свою чергу, у даній справі, яка розглядалась судом першої інстанції, і оскаржуваним рішенням яким, було задоволено позовні вимоги, зокрема, про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889706151101); витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1889738151101), було встановлено, що задля поновлення порушених прав Національної академії аграрних наук України у встановленому законом порядку, є необхідним витребувати із чужого незаконного володіння вищевказане нерухоме майно, визнати незаконними та скасувати прийняті рішення про державну реєстрацію вищевказаного нерухомого майна за ОСОБА_3 .
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/3316/24 за позовом Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп.Комсервіс.Плюс» про усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном Селекціонно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення шляхом виселення ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» із займаних нежитлових приміщень першого поверху у житловому будинку АДРЕСА_6 , а саме з: 1) нежитлового приміщення № 1А загальною площею 26,1 кв. м.; 2) нежитлового приміщення № 6А загальною площею 51,5 кв. м.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року постановлено справу № 916/3316/24 повернути зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження; провадження у справі № 916/3316/24 та зупинити до вирішення Одеським апеляційним судом справи № 521/14795/21 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 521/14795/21.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп.Комсервіс.Плюс» у справі № 916/3316/24 є адвокат Тащі М.М., який одночасно є представником ОСОБА_1 за поданою в його інтересах апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2022 року по цивільній справі 521/14795/21за позовом Одеської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни, третя особа: Селекційно-генетичний інститут - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, витребування майна.
Вирішення господарської справи перебуває у нерозривному зв'язку від вирішення Одеським апеляційним судом апеляційної скарги на рішення суду, яким витребувано на користь держави спірні приміщення з мотивацією того, що власником цих приміщень є саме держави в особі Національної академії аграрних наук України, до якої відноситься Селекційно-генетичний інститут - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.
Ставлячи під сумнів право власності держави на спірні приміщення в поданій в апеляційній скарзі, створюється таким чином преюдиційність для відмови у задоволенні позову у справі господарського судочинства № 916/3316/24 за позовом Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп.Комсервіс.Плюс» про усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном.
Однак, претендуючи на приміщення 1-А та 6-А за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3 будинок 72 і оскаржуючи судове рішення про витребування їх у власність держави за позовом прокурора, апелянт не врахував, що в даному випадку він фактично не погоджується з тим, що ОСОБА_3 за допомогою інших невстановлених осіб протиправно набула право власності на ці приміщення, які вибули з власності держави не з її згоди і незаконно є предметом доведення у порушеному кримінальному провадженні. При цьому сама ОСОБА_3 визнала правомірність позову прокурора і протиправність вибуття на її користь державного майна.
Повернення спірних приміщень у власність держави не виключає можливості доведення ОСОБА_1 його права, як мешканця багатоквартирному будинку і власника приватизованої у цьому будинку квартири, довести належність спірних приміщень саме до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку у спорі з державою в особі Національної Академії аграрних наук України та Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН України, в той час, як повернення цих приміщень у власності ОСОБА_3 (у разі скасування судового рішення і відмови у позові) саму таку можливість формально зводить нанівець, оскільки спірні приміщення в такому випадку будуть повернені у приватну власність ОСОБА_3 .
Виходячи із встановлених у справі обставин і наведених в апеляційній скарзі доводів, судове рішення, оскаржуване не залученим до участі у справі ОСОБА_1 , жодним чином не стосується прав, інтересів та обов'язків цієї особи, оскільки судом першої інстанції було розглянуто та вирішено спір стосовно незаконно протиправно вибулого майна Національної академії аграрних наук України, в особі Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України на користь особи, яка це визнала і з приводу незаконності вибуття майна на користь якої здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження.
Таким чином, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у ОСОБА_1 відсутнє.
З огляду на викладене, установивши, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалось, а колегія суддів доходить висновку про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Зазначене обмеження є передбачуваним та чітко регламентованим ЦПК України.
З урахуванням принципу правової визначеності та остаточності судового рішення передбачені процесуальним законом обмеження права на апеляційне оскарження особою, чиї права, свободи та інтереси не вирішувалися рішенням суду першої інстанції, не нівелюють доступу до суду та не свідчать про порушення права на справедливий суд. Навпаки, інше розуміння процедури апеляційного перегляду та скасування остаточного судового рішення є несумісним із принципом визначеності правовідносин та верховенством права.
Відповідно до п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
На підставі вказаного, колегія суддів доходить до висновку про те, що оскільки оскаржуваним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2022 року права та обов'язки скаржника не вирішувались, то апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 368, п.3 ч.1 ст. 362, ст. 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом Одеської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни, третя особа: Селекційно-генетичний інститут - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, витребування майна - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено: 05.11.2025 року
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова