Справа № 128/645/25
Провадження № 22-ц/801/1786/2025
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Ковальчук О. В.
11 листопада 2025 рокуСправа № 128/645/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 червня 2025 року, ухвалене у цій справі у м. Вінниці суддею цього суду Шевчук Л.П., дата складання повного тексту судового рішення не відома,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який обґрунтований тим, що 20.10.2023 року біля 07:00 год. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mersedes-Benz Sprinter 411 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Хмельницький, на а/д «М-30», сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка-Ізварине», а саме по об'їзному шосе м. Вінниці, в межах населеного пункту с. Зарванці, Вінницького району, Вінницької області, неподалік будинку №60-А по вул. Менделєєва, під час вибору безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із попутним, технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті первинного зіткнення автомобіль «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , продовжуючи рух, по інерції виїхав за межі проїзної частини на тротуар, де зіткнувся із металевим парканом.
За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за № 12023020050000545 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17.10.2024 року вироком Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вирок набув законної сили 19.11.2024 року. Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного ДТП та обставини цього ДТП не потребують доказування в силу ст. 82 ЦПК України.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ №2954278 від 07.09.2023.
01.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП. За фактом звернення до відповідача страховим комісаром було проведено огляд автомобіля «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , для визначення обсягу завданих механічних пошкоджень та їх оцінки. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 27.11.2023 року № 81-R/13/65 встановлено, що ринкова вартість майна - автомобіля «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 58 154 ,40 грн. Ринкова вартість пошкодженого майна - автомобіля «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 17 128, 46 грн. в т.ч. з урахуванням ПДВ. За результатом проведеного огляду АТ «СГ «ТАС» було визначено суму страхової виплати на предмет відшкодування шкоди, завданої автомобілю «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 58 154, 40 грн. Таким чином, сума страхової виплати становить 41 025, 94 грн (58 154, 40 грн. - 17 128, 46 грн.).
Однак, позивачеві в усному порядку працівником ПрАТ «СГ «ТАС» було повідомлено, що без наявності вироку суду, що набув законної сили, розгляд заяви про здійснення виплат проводитися не буде. Так, після набрання вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 17.10.2024 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який набрав законної сили 19.11.2024 року, з метою отримання страхового відшкодування 29.11.2024 року позивачем подано вказаний вирок суду до ПрАТ «СГ «ТАС» разом із заявою про виплату страхового відшкодування. У відповідь на дане звернення відповідачем надано позивачу відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку із тим, що заява була подана поза межами річного строку на подання звернення до страхової компанії про виплату страхового відшкодування.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 41 025, 94 грн та понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1 211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
11.06.2025 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області позов задоволено частково. Стягнено з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 37 825, 94 грн та 1 114, 30 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись із ухваленими рішеннями, ПрАТ «СГ «ТАС» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.
Враховуючи, що ОСОБА_1 подав заяву про страхове відшкодування після визначеного законом строку, відтак, на думку скаржника, підстав для страхового відшкодування немає.
Разом з тим, на адресу апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисого О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, - без змін.
В заперечення проти апеляційної скарги вказує, що посилання апелянта на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставним, оскільки перебіг строку для подання заяви про страхове відшкодування починається не з моменту ДТП, а з моменту, коли потерпіла особа об'єктивно отримала можливість подати таку заяву та необхідні документи.
При цьому, з метою отримання відшкодування страхової виплати за фактом настання страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної пригоди позивач у строк звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
З матеріалів справи встановлено, що 17.10.2024 року вироком Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/104/24 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між процесуальним прокурором у кримінальному провадженні № 12023020050000545 від 20.10.2023 року ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 та призначено покарання, узгоджене сторонами угоди. Визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 роки. Вирок суду набув законної сили 19.11.2024 року (а.с. 9-11).
Відповідно до вказаного вироку суду ОСОБА_2 20.10.2023 року близько 07 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 411 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Хмельницький автодорогою «М-30» сполучення «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка - Луганськ - Ізварне», а саме: по об'їзному шосе м. Вінниці, в межах населеного пункту с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, неподалік буд. № 60А, що по вул. Менделєєва вищевказаного населеного пункту, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення із попутнім технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті первинного зіткнення автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , продовжуючи рух, по інерції виїхав за межі проїжджої частини на тротуар, де зіткнувся з металевим парканом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 909/961 від 23.11.2023, отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми - забійна рана в лобній ділянці по центру, перелом кісток склепіння черепа - вдавлений багатоуламковий перелом лобної кістки та лобної пазухи ліворуч, забій обох лобних долей головного мозку із формуванням епідуральних нашарувань в проекції вдавленого перелому. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості, належать до тяжких тілесних ушкоджень, являлися небезпечними для життя в момент заподіяння та супроводжувались загрозливими для життя явищами. Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/102-23/19984-ІТ від 20.11.2023, в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 411 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ОСОБА_2 , за вищевказаних обставин порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, згідно яких п. 13.1 - Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Порушення зазначених вимог «Правил дорожнього руху України» водієм ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки Mersedes-Benz Sprinter 411 CDI, тип С1, номерний знак НОМЕР_1 , 2001 року випуску, забезпечена полісом № АТ 2954278, укладеним зі страховиком ПрАТ «Страхова Група «ТАС». Страхувальник ОСОБА_2 ; строк дії договору - з 08.09.2023 року по 07.09.2024 року включно; страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 320 000 грн, за шкоду, заподіяну майну 160 000 грн; розмір франшизи 3 200 грн (а.с. 46).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 (а.с. 12).
З копії повідомлення № 22329/02/2023/53 від 01.11.2023 року вбачається, що 31.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 20.10.2023 року о 07-00 год. на а/д «М-30», вул. Львівське шосе, об'їзна дорога м. Вінниці, в р-ні буд. №7, вул. Мечнікова, де водій автомобіля марки «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», поліс ОСЦПВВНТЗ №216836187, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», поліс ОСЦПВВНТЗ № АТ2954278 (а.с. 13-13а).
29.11.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування (а.с. 14-15).
12.12.2024 року листом № 22821/9124/ТС ПрАТ «СГ «ТАС» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що заявником було перевищено термін подачі заяви про страхове відшкодування та у відповідності до вимог п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» АТ «СГ «ТАС» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування (а.с. 16).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вчинив дії для встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру, звернувшись із заявою щодо факту ДТП, її учасників та наслідків.
Суд вважав, що навіть у разі пропуску потерпілою особою строку, встановленого у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», остання вправі звернутися із позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої у ДТП, в судовому порядку безпосередньо до страховика, у разі, якщо розмір завданої шкоди не перевищує ліміт страхового відшкодування, за наявності поважних причин несвоєчасного звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що тривалість досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 і встановлення його вини у вчинені ДТП, яка мала місце 20.10.2023 року, не може бути підставою для позбавлення позивача права на вирішення по суті питання про відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок ДТП.
Крім того, судом не встановлено недобросовісне виконання ОСОБА_1 зобов'язань та недобросовісну його поведінку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 37 825, 94 грн, з урахуванням суми франшизи в розмірі 3 200 грн.
Однак, з такими висновками суду не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов'язок.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, зазначено, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов'язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов'язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104 гс 18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406 цс 19) дійшла правового висновку про те, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу положень спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
У постанові від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що припинення права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому, особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.
Припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (ст. 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (ст. 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, можна дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого підпунктом 37.1.4. пункту 37.1. ст. 37 Закону № 1961-IV строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене нормативно-правове регулювання, висновки Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не реалізував своє право на отримання відшкодування завданої йому в результаті ДТП шкоди, оскільки не виконав покладені на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язки.
Так, із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СГ «ТАС» в порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом визначеного положеннями підп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, ОСОБА_1 не звертався, а також із позовною заявою до страховика він звернувся лише через 1 рік і 4 місяці після страхового випадку, що, на переконання колегії суддів, дає підстави для звільнення страховика від обов'язку відшкодування завданої позивачу шкоди.
При цьому, посилання суду першої інстанції на тривалість досудового розслідування кримінального провадження № 12023020050000545 від 20.10.2023 року та його судового розгляду, за результатом якого було ухвалено вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 17.10.2024 року у справі № 128/104/24, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не може свідчити про неможливість звернення потерпілого до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, чи пред'явлення позову про відшкодування шкоди.
Звернення 31.10.2023 року ОСОБА_1 до страховка із повідомленням про обставини ДТП не може свідчити про виконання ним достатніх заходів щодо отримання страхового відшкодування від страховика та не вказує на незалежні від потерпілої особи причини неподання відповідної заяви протягом визначеного законом строку, враховуючи, що підпунктами 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені вимоги для подачі заяви про виплату страхового відшкодування та зазначено, які потрібно надати додатки до неї. При цьому, у даному переліку відсутня вказівка щодо необхідності надання до заяви про виплату страхового відшкодування постанови, якою встановлена вина страхувальника у вчиненні ДТП.
Таким чином, доказів на підтвердження наявності обставин, які не залежали від дій позивача та унеможливлювали його звернення до страховика у строки, встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем не надано, як і не надано доказів того, що ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо отримання страхового відшкодування від страховика.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши помилкового висновку про задоволення позовних вимог, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, наслідком чого є задоволення апеляційної скарги ПрАТ «СГ «ТАС» та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(ЄДРПОУ 30115243) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816, 80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк