Справа№751/4853/25
Провадження №2-а/751/121/25
10 листопада 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Деркача О.Г.,
секретаря судового засідання Курач В.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернігівській області, інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Лагутенка Сергія Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
30.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернігівській області, інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Лагутенка С.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4779163 від 21.05.2025 року та закриття провадження у справі.
Позов обґрунтовано тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4779163 від 21.05.2025 року винесеною інспектором Лагутенко С.М. її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
Зазначає, що підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, як зазначено в спірній постанові стало те, що 21.05.2025 року о 00 год 15 хв в місті Чернігові по вул..Київська, буд.11 вона керуючи транспортним засобом ЗАЗ Sens, днз НОМЕР_1 не пред'явила посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортним засобом чим порушила п.2.1 ПДР. З вказаною постановою позивач не згодна, оскільки інспектор Лагутенко С.М. взагалі не з'ясовував чи дійсно вона виконувала функцію водія, не надав докази на підтвердження висунутих звинувачень у порушенні нею п. 2.1 ПДР. Вказує, що під час розгляду справи вона наголошувала, що не керувала транспортним засобом хоча і знаходилась в салоні автомобіля, автомобіль взагалі не рухався і в цей час вона не виконувала функцію водія. Щодо нібито не надання нею на вимогу поліцейського для перевірки документів зазначених в п.2.1 ПДР України, звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Національну поліцію» - поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, що не було виконано інспектором поліції. Також, звертає увагу, що в цей же день і на тому ж місці о 00 год 20 хв на неї була складена ще одна постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст..183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) і при розгляді даного адміністративного провадження патрульний поліцейський встановлював її особу за її посвідченням водія, про що зазначено в самій постанові.
А тому, вважає що винесена відносно неї постанова є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.
09.06.2025 року ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
24.06.2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Ніколаєць О.В., надійшов відзив на позов, в яких заперечує проти позову і просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 21.05.2025 року о 00 год 15 хв в місті Чернігові по вул. Київська, 11, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ЗАЗ Sens, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції не пред'явила посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4 «а» ПДР та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Зазначають, що на відеозаписі, що мітиться в матеріалах справи, зафіксовано момент, коли позивач, перебуваючи за кермом транспортного засобу марки ЗАЗ TF698К, номерний знак НОМЕР_2 , поводила себе як водій автомобіля, а сааме ввімкнула світло фар, здіійснила запуск двигуна та здійснила рух, при цьому скоїла наїзд на гумовий колесо відбійник (паркувальний обмежувач), що був встановлений на паркомісці, де знаходився автомобіль, тобто перебуваючи за кермом транспортного засобу, вчиняла дії, які безпосередньо були направлені для приведення автомобіля в рух, а тому поліцейським було висунуто законну вимогу надати для перевірки документи, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом, на що позивач відмовилась пред'явити документи, помилково вважаючи, що її дії за кермом автомобіля не можуть бути розцінені, як керування. Звертають увагу, що позивач в своєму позові не заперечує факту відмови пред'явити документи. Вважають, що виявивши порушення Правил дорожнього руху, поліцейський вжив заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, як наслідок, у результаті розгляду була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4779163, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Таким чином, поліцейський здійснюючи розгляд адміністративної справи відносно позивача, діяв у межах своїх повноважень, керуючись нормами чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова відповідає встановленій формі. Вважають, що заявлений розмір судових витрат, а саме витрати на правову допомогу є значно завищеними.
25.07.2025 року на адресу суду від позивача, надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копії постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.07.2025 року по справі №750/7299/25, про закриття провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, в якій встановлено факт того, що вона не керувала транспортним засобом і не виконувала функції водія, що відповідно не дає права поліцейському вимагати від неї посвідчення водія. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановив наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України).
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Судом встановлено, що 21.05.2025 року інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Лагутенком С.М. винесено постанову серії ЕНА №4779163 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі якою, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с. 5)
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 21.05.2025 року о 00 год. 15 хв. в місті Чернігів по вул. Київська, 11, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ЗАЗ Sens, номерний знак НОМЕР_1 , не пред'явила посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила п.2.1 ПДР та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. (а.с.5)
Як вбачається із матеріалів справи, того ж дня відносно позивачки, окрім оскаржуваної постанови, були винесені адміністративні матеріали за ст.183 КУпАП - завідомо неправдивий виклик екстрених служб на лінію 102 (постанова серії ГГА №1774605), та протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 336854 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.07.2025 року у справі №750/7299/25 року закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до зазначеної постанови «…у судовому засіданні не доведено факт керування ОСОБА_1 21.05.2025 року о 00 год 15 хв по вул.Київська, 11 у місті Чернігові транспортним засобом ЗАЗ Sens, номерний знак НОМЕР_2 , за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення…».
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За умовами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1 «а» ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 1 статті 126 КУпАП регламентовано, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст. 77 КАС України)
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззапереченим доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності тощо.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішення суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід також відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваної постанови є те, що позивач керуючи транспортним засобом, не пред'явила посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортним засобом. Проте, як вбачається із відеозапису фіксації спірного правопорушення та встановлено постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.07.2025 року у справі №750/7299/25, яка є належним доказом у справі, ОСОБА_1 , 21.05.2025 року о 00 год 15 хв по вул.Київська, 11 у місті Чернігові, не керувала транспортним засобом ЗАЗ Sens, номерний знак НОМЕР_1 , тобто не виконувала функцію водія, а тому і не була зобов'язана пред'являти посвідчення водія.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3, 8 Конституції України, ст.8 КАС України).
У свою чергу, згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. На суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
У рішенні по справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого; докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Наведені вище обставини свідчать, що на час винесення оскаржуваної постанови 21.05.2025 року, ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, не виконувала функцію водія, а тому і не зобов'язана була надавати працівникам поліції посвідчення водія, що виключає в її діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, щодо події, яка мала місце 21.05.2025 року.
Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4779163 від 21.05.2025 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.10), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Водночас, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір щодо надання правової допомоги б/н від 28.05.2025 року, акт від 29.05.2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги відповідно до щодо надання правової допомоги від 28.05.2025 року квитанцію №0009231 від 29.05.2025 року на суму 5000,00 грн. (а.с.7-9)
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо заявленого розміру правничої допомоги, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 4000,00 грн.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 72 - 77, 90, 121, 122, 132, 241-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернігівській області, інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Лагутенка Сергія Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4779163 від 21.05.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок та витрати на правову допомогу в розмір 4000,00 грн, що разом становить 4 605 (чотири тисяч шістсот п'ять) грн. 60 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідачі: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд.3 м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646);
Управління патрульної поліції в Чернігівській області (місцезнаходження: 14037, місто Чернігів, вул. Громадська, буд.66, код ЄДРПОУ 37972475);
Інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Лагутенко Сергій Миколайович, (адреса місця роботи: 14037, місто Чернігів, вул. Громадська, буд.66).
Повний текст рішення складено 10.11.2025 року.
Суддя О.Г. Деркач