Справа № 750/9437/25
Провадження № 2/750/2649/25
12 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 35659 грн.
Обґрунтовано позов тим, що 08 грудня 2020 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», укладено кредитний договір № 905711849 на суму 10000 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредитор своє зобов'язання по видачі кредиту виконав, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Натомість, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка нею у добровільному порядку не погашена.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подала.
У судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому просив розгляд справи проводити без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи по суті повідомлялася належним чином, судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Крім того, про час і місце розгляду справи по суті відповідач повідомлялася шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади.
Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
08 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 905711849 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 14-16).
Відповідно до умов Кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів.
Положеннями пункту 1.3 договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку Дисконтного періоду можливе до закінчення Дисконтного періоду, а також під час Пільгового періоду.
Згідно з пунктом 1.4 договору, за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 607,56 шістсот сім цілих п'ятдесят шість сотих процентів річних, що становить 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 606,65 (шістсот шість цілих шістдесят п'ять сотих) процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» кредитодавця (далі - «Програма»), які розміщені на сайті кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього договору позичальнику присвоєний 1 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього договору.
Відповідно до пункту 1.4.3 договору, у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.
Відповідно до п. 4.1 договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Укравши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Кредитний договір від 08.12.2020 № 905711849 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор № MNV5V5N6. Зокрема, 08.12.2020 о 12:09:29 відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Одночасно з підписанням договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відправило на електронну адресу відповідача електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
Відразу після вчинених дій відповідача 08.12.2020 Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 10000 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2020 № 40dfa01e-17e9-4725-918f-59649b4a87d4 (а.с. 32).
Згідно витребуваної судом інформації з АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . На зазначену картку 08.12.2020 здійснено переказ коштів у розмірі 10000 грн. (а.с. 107).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 41-44). Строк дії цього договору закінчувався 28 листопада 2019 року.
Відповідно до пункту 1.4. вказаного договору «борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Згідно із пунктом 1.3. даного договору право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги.
Розділом 4 даного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги.
Так, згідно із пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Крім того, пунктом 8.2. цього договору визначено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 46 на звороті).
Також, 31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. В п. 8.2 зазначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором та, зокрема, в пункті 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 47-50).
Зазначений договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткові угоди до нього містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення.
Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
31 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 52).
31 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с. 52 на звороті).
31 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв'язку з чим погодили внести зміни до п. 8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою - «31 грудня 2024 року» (а.с. 53).
05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 57-59).
Так, зокрема, у пункті 1.3. договору визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, а у пункті 8.2. даного договору зазначено, що строк його дії закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Крім того, пунктом 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Копією Реєстру прав вимоги № 9, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача у розмірі 35659 грн. за кредитним договором від 08.12.2020 № 905711849 (а.с. 63, 64).
04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 66-69).
Згідно із копією акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору (а.с. 72 на звороті).
Копією Реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, який підписаний сторонами договору, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прав вимоги до відповідача в розмірі 35659 грн. за кредитним договором від 08.12.2020 № 905711849 (а.с. 71, 72).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено позивачем, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 905711849 від 08.12.2020 належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 35659 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 25659 грн. (а.с. 81 на звороті).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до правового висновку, який міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 905711849 від 08.12.2020 відповідачу було надано позику строком на 30 днів зі сплатою відсотків за кожен день у розмірі 1,66%.
З розрахунку заборгованості вбачається, що датою видачі кредиту є 08.12.2020, строк кредитування 30 днів, сума кредиту - 10000 грн. (а.с. 81 на звороті).
Суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по кредитному договору № 905711849 та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки в розмірі 4980 грн. (10000х1,66х30), де 1,66 - процентна ставка за день; 30 кількість днів на які видано позику.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 905711849 від 08.12.2020 в сумі 14980 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 4980 грн. - заборгованість за відсотками.
Також, суд вирішує питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу у даній справі.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно пункту третього частини другої статті 141 ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року (а.с. 79, 80). Актом прийому-передачі наданих послуг підтверджується те, що адвокатським бюро було надано послуги на суму 7000 грн. (а.с. 82 на звороті).
Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Оскільки сторонами документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути їх пропорційно до задоволених позовних вимог.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору також пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість в сумі 14980 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят грн.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 1017 грн. 65 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2940 грн. 70 коп. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 12.11.2025.
Суддя І.П. Рахманкулова