Справа № 587/4137/25
10 листопада 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Юнаківської сільської ради Сумського району, третя особа приватний нотаріус Хоменко Оксана Володимирівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом..
Представник заявниці звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю позивачки ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом..
В судове засідання позивач не з'явилась, представник позивача у письмовій заяві просила справу слухати без їх участі, позовну заяву підтримала повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у письмовій заяві просив справу слухати без їх участі і прийнятті рішення покладався на розсуд суду.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, у письмовій заяві просила справу слухати без її участі у прийнятті рішення покладалась на розсуд суду.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - мати ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом по смерть, виданим Юнаківською сільською радою Сумського району Сумської області, актовий запис №28.( а.с.8)
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все належне їй майно, а саме: житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 434 від 23.06.2025 року виданою Юнаківською сільською радою Сумського району спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 є її донька - ОСОБА_1 яка фактично прийняла спадщину після матері шляхом догляду спадковим майном, розпорядженням майном померлої.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
29 липня 2025 року нотаріусом була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з тим, що позивачка не має можливості у позасудовому порядку підтвердити факт родинних відносин між нею та її матір'ю а саме, у свідоцтві про народження ОСОБА_3 в графі мати вказано « ОСОБА_4 », а у свідоцтві про смерть « ОСОБА_2 », а також у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на житловий будинок виданий після смерті спадкодавця.
Згідно Інструкція « Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні» N 22/5 від 29.12.84 - при реєстрації актів громадянського стану пред'являються документи, які підтверджують факти, що підлягають реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану, а також документи, які посвідчують особу заявника: паспорт, посвідчення особи або військова книжка військовослужбовця. Реєстрація смерті провадиться за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.( п.4, 42).
Тобто лише на підставі паспорту особи могло бути видано свідоцтво про смерть на ім'я ОСОБА_2 .
Крім того в довідка Юнаківської сільської ради про місце реєстрації ОСОБА_2 від 23.06.2025 року № 434, виписці з погосподарської книги № 7 села Юнаківка за 1983-1985 роки від 26.08.2025р. № 602 зазначено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 .( а.с.9-10)
У довідці Юнаківської сільської ради Сумського району № 462 від 13.09.1978 року, довідці начальника РАГС від 16.02.1968 р. , копії технічного паспорту на житловий будинок у АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_2 ( а.с.14,15 16)
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд при розгляді справи про встановлення відповідно до п.1.ст.273(п.1.ч.1.ст.315 ЦПК України в редакції від 28.11.2017 р.) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Відповідно до п 1. ч.1.ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №638/18089/17 від 16.06.2021 року, доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану.
Відповідно до виписки з погосподарської книги, виданою Юнаківською сільською радою Сумського району Сумської області житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 .
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулюється Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що набрав чинності з 27.01.2005.
Оскільки житловий будинок, що є предметом даного позову, був збудований у 1980році, тобто до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок реєстрації зазначеного житлового будинку повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на отримане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його виникнення, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Питання набуття та реєстрації права власності у 1967 - 1991 роках регулювались, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 (далі Інструкція).
Згідно п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація проводилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1 (п. 7 Інструкції). Інструкція не передбачала обов'язкової реєстрації будинків у сільських населених пунктах.
За змістом вищезазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, за приписами п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, які є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З огляду на викладене судом встановлено, що у володінні позивача є особисті документи матері ОСОБА_2 , які вказують на родинні відносини між сторонами, а розбіжності у написанні імені спадкодавця є наслідком радянських та пострадянських часів, коли всі офіційні документи почалися видавати українською, а посадовими особами, відповідальні за видачу документів, було допущено помилки при зазначені імені померлої.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
За таких обставин суд вважає, що необхідно встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 89, 263 - 265, 315 - 319 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко