Справа №592/6212/25
Провадження №3/592/1408/25
10 листопада 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Онайко Роман Анатолійович, за участі секретаря судового засідання Шапран Н.К., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
з участю учасника справи про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Маківського О.В.,
установив:
05.04.2025 о 23:05 у м.Суми по вул. Роменська, 93 ОСОБА_1 керував тз Skoda superb, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 на місці зупинки категорично відмовився, також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав, заперечив факт керування транспортним засобом пояснивши, що дійсно в цей день вживав алкогольні напої, проте скористався послугою «тверезий водій», а після зупинки автомобіля на блок-пості та запитання про військово-облікові документи зазначений водій втік, а присутні особи викликали поліцію, після чого був складений протокол про адміністративне правопорушення. Телефонний номер водія перестав відповідати, а на даний час не зберігся. Також він не пам'ятає через яку організацію здійснював виклик.
Захисник - адвокат Маківський О.В. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки останній не керував транспортним засобом, а тому не був зобов'язаний проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, вислухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, суддя приходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №292041 від 06.04.2025 підтверджується дослідженими доказами, а саме:
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.04.2025, згідно якого огляд не проводився;
-актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився, від підпису відмовився;
-рапортами від 05.04.2025;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких останній ніс службу на посту «Роменський» в м.Суми, під час несення служби приблизно о 23:05 працівники поліції зупинили автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння.
-відеозаписами з відеореєстраторів поліцейських, на яких зафіксована подія та процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_2 на предмет їх достовірності та допустимості, суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що цей свідок, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростував перед судом у будь-який спосіб викладені ним у його письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідка не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
При цьому адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а матеріали справи мають достатньо доказів, які не поставлені під сумнів правопорушником, якими доведено як факт керування т/з особою, так і факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 щодо якого були об'єктивні підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, внаслідок чого і був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в повній мірі спростовані матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров'я. При цьому незважаючи на тривале оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, в ході якого виявляв крім зазначених в протоколі ознак алкогольного сп'яніння, ще й поведінку, що не відповідає обстановці, жодного разу не повідомив про будь-яку іншу особу, яка могла керувати автомобілем.
Показання свідка ОСОБА_3 про те, що з місця вживання алкогольних напоїв вони виїхали разом з ОСОБА_4 та невідомою особою, яка перебувала за кермом, після чого його завезли додому, а через декілька годин ОСОБА_4 попросився в нього переночувати, жодним чином не спростовують попередніх висновків суду.
При цьому суд враховує, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
Враховуючи характер правопорушення та особу винного, вважаю необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі ст. 40-1, 283 ч.5 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.130, ч.5 ст.283 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в її разі оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений у строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується:
-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
-витрати на облік зазначених правопорушень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Р.А. Онайко