Справа № 607/2285/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/338/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст. 149 КК України
12 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
за участі обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
потерпілої - ОСОБА_8
при секретарі - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/338/25 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149 КК України, -
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено їй іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з вироком суду, влітку 2019 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) обвинувачена ОСОБА_6 в ході спілкування під час особистих зустрічей та телефонних розмов із ОСОБА_8 стало відомо, що вона внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин перебуває у надзвичайно скрутному становищі (уразливому стані).
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою сексуальної експлуатації особи, 24 липня 2019 року, в післяобідній період (точного часу не встановлено), обвинувачена ОСОБА_6 під час спілкування в ході особистої зустрічі із ОСОБА_8 в ресторані «Оскар» за адресою м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин (відсутність постійного місця роботи, заробітку, власного житла та грошових коштів, наявність великої кількості кредитів) повідомила їй про можливість працевлаштування за межами України із забезпеченням роботою по «консумації», що полягала у заманюванні клієнтів до розважальних закладів в Португальській Республіці.
В подальшому обвинувачена ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_8 про можливість займатись іншим видом діяльності, пов'язаної із наданням послуг сексуального характеру та переконала у вигідності такої роботи, її безпечності, можливості у будь-який час безперешкодно повернутися додому та отримання високих прибутків у короткі терміни.
24 липня 2019 року в післяобідній період (точного часу не встановлено), в ході спілкування із ОСОБА_8 , використовуючи її уразливий стан, обвинувачена ОСОБА_6 домоглася її згоди на вказану роботу та схилила до виїзду за межі України в Португальську Республіку, чим здійснили вербування з використанням уразливого стану ОСОБА_8 з метою її сексуальної експлуатації.
Окрім цього взимку 2019 року у обвинуваченої ОСОБА_6 в ході спілкування під час особистих зустрічей та телефонних розмов із ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення людини з метою сексуальної експлуатації з використанням обману та уразливого стану особи, щодо кількох осіб, оскільки обвинуваченій ОСОБА_6 стало відомо, що ОСОБА_10 внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин перебуває у надзвичайно скрутному становищі (уразливому стані).
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою сексуальної експлуатації особи, 25 липня 2019 року (точного часу досудовим розслідування не встановлено), обвинувачена ОСОБА_6 під час спілкування в ході особистої зустрічі із ОСОБА_10 в закладі «Бухта-бар» за адресою м. Тернопіль, вул. Чумацька, 1А, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин (відсутність постійного місця роботи, заробітку, власного житла та грошових коштів, втрата обох батьків) повідомила їй про можливість працевлаштування за межами України із забезпеченням роботою по «консумації», що полягала у заманюванні клієнтів до розважальних закладів в Португальській Республіці, приховуючи при цьому від неї дійсні відомості про вид та характер майбутньої діяльності, пов'язаної із наданням послуг сексуального характеру, та умови праці, переконала ОСОБА_10 у вигідності такої роботи, її безпечності, можливості у будь-який час безперешкодно повернутися додому та отримання високих прибутків у короткі терміни.
25 липня 2019 року (точний час досудовим розслідування не встановлено) в ході спілкування із ОСОБА_10 , використовуючи її уразливий стан, обвинувачена ОСОБА_6 домоглася її згоди на вказану роботу та схилила до виїзду за межі України в Португальську Республіку, чим здійснили вербування з використанням уразливого стану ОСОБА_10 з метою її сексуальної експлуатації.
Також у 2019 році (точні дату та час досудовим розслідуванням не встановлено) у обвинуваченої ОСОБА_6 в ході спілкування під час особистих зустрічей та телефонних розмов із ОСОБА_11 виник злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення людини, з метою сексуальної експлуатації з використанням обману та уразливого стану особи, щодо кількох осіб, оскільки обвинуваченій ОСОБА_6 стало відомо, що ОСОБА_11 внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин перебуває у надзвичайно скрутному становищі (уразливому стані).
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою сексуальної експлуатації особи, 26 липня 2019 року (точного часу досудовим розслідування не встановлено), обвинувачена ОСОБА_6 під час спілкування в ході особистої зустрічі із ОСОБА_11 в закладі «Бухта-бар», за адресою м. Тернопіль, вул. Чумацька, 1А, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин (відсутність постійного місця роботи, заробітку, власного житла та грошових коштів, наявність великої кількості грошових кредитів) повідомила їй про можливість працевлаштування за межами України із забезпеченням роботою по «консумації», що полягала у заманюванні клієнтів до розважальних закладів в Португальській Республіці, приховуючи при цьому від неї дійсні відомості про вид та характер майбутньої діяльності, пов'язаної із наданням послуг сексуального характеру, та умови праці, переконала ОСОБА_11 у вигідності такої роботи, її безпечності, можливості у будь-який час безперешкодно повернутися додому та отримання високих прибутків у короткі терміни.
25 липня 2019 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) в ході спілкування із ОСОБА_11 , не повідомляючи про намір використовувати її в сексуальній експлуатації, створюючи хибне уявлення про вид, характер майбутньої діяльності та умови праці, використовуючи її уразливий стан, обвинувачена ОСОБА_6 домоглася її згоди на вказану роботу та схилила до виїзду за межі України в Португальську Республіку, чим здійснила вербування з використанням обману (шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності та замовчування певних відомостей) та уразливого стану ОСОБА_11 з метою її сексуальної експлуатації.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, обвинувачена ОСОБА_6 , схиливши ОСОБА_11 до поїздки в Португальську Республіку, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою сексуальної експлуатації особи, з використанням обману та уразливого стану особи, зранку (точного часу не встановлено) 26 липня 2019 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на переміщення людини з метою сексуальної експлуатації, здійснила дії по переміщенні ОСОБА_11 до м. Івано-Франківськ, а саме забронювала місце у автобусі та оплатила дану поїздку.
В подальшому 27 липня 2019 року ОСОБА_11 о 04:03 год. перетнула державний кордон України в пункті перетину «Чоп (Тиса)» та направились до м. Пеніше Португальської Республіки.
Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_6 вчинила переміщення особи з використанням обману та уразливого стану за межі України в м. Пеніше Португальської Республіки з метою сексуальної експлуатації ОСОБА_11 ..
Надалі у м. Пеніше Португальської Республіки ОСОБА_11 була повідомлена про дійсні відомості щодо виду та характеру пропонованої діяльності, пов'язаної із наданням послуг сексуального характеру, умови праці, проживання та побутові умови, на яку ОСОБА_11 не погодилась та відмовилась надавати інтимні послуги клієнтам, після чого 05 жовтня 2019 року повернулась на територію України.
Окрім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вербування та переміщення людей, з метою сексуальної експлуатації з використанням обману та уразливого стану осіб, щодо кількох осіб, обвинувачена ОСОБА_6 взимку 2019 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) в ході спілкування під час особистих зустрічей та телефонних розмов із ОСОБА_12 стало відомо, що вона внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин (відсутність постійного місця роботи, заробітку, власного житла та грошових коштів, наявність великої кількості грошових кредитів та потреба у догляді за матір'ю, яка є інвалідом 2-ї групи) перебуває у надзвичайно скрутному становищі (уразливому стані).
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням обману та уразливого стану потерпілої, з метою сексуальної експлуатації особи, у липні 2019 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), обвинувачена ОСОБА_6 , під час спілкування в ході особистої зустрічі із ОСОБА_12 в закладі «Бухта-бар» за адресою м. Тернопіль, вул. Чумацька, 1А, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин (відсутність постійного місця роботи, заробітку, власного житла та грошових коштів, наявність великої кількості грошових кредитів та потреба у догляді за матір'ю, яка є інвалідом 2-ї групи) повідомила їй про можливість працевлаштування за межами України із забезпеченням роботою по «консумації», що полягала у заманюванні клієнтів до розважальних закладів в Португальській Респубдіці, приховуючи при цьому від неї дійсні відомості про вид та характер майбутньої діяльності, пов'язаної із наданням послуг сексуального характеру, та умови праці, переконала ОСОБА_12 вигідності такої роботи, її безпечності, можливості у будь-який час безперешкодно повернутися додому та отримання високих прибутків у короткі терміни.
У липні 2019 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) в ході спілкування із ОСОБА_12 , не повідомляючи про намір використовувати її в сексуальній експлуатації, створюючи хибне уявлення про вид, характер майбутньої діяльності та умови праці, використовуючи її уразливий стан, обвинувачена ОСОБА_6 домоглася її згоди на вказану роботу та схилила до виїзду за межі України в Португальську Республіку, чим здійснила вербування з використанням обману (шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності та замовчування певних відомостей) та уразливого стану ОСОБА_12 з метою її сексуальної експлуатації.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, обвинувачена ОСОБА_6 , схиливши ОСОБА_12 до поїздки в Португальську Республіку, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою сексуальної експлуатації особи, з використанням обману та уразливого стану особи, ввечері (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) 11 серпня 2019 року спільно з потерпілою ОСОБА_12 за допомогою невстановленого досудовим розслідування автомобіля, знайденому на сервісі «BlaBlaCar», приїхали в м. Чернівці.
В подальшому 12 серпня 2019 року обвинувачена ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на переміщення людини з метою сексуальної експлуатації, спільно з ОСОБА_12 о 06:35 год. перетнула державний кордон України в пункті перетину «Порубне» та направились до м. Пеніше Португальської Республіки.
Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_6 вчинила переміщення особи з використанням обману та уразливого стану за межі України в м. Пеніше Португальської Республіки з метою сексуальної експлуатації ОСОБА_12 .
Надалі у м. Пеніше Португальської Республіки обвинувачена ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_12 дійсні відомості про вид та характер пропонованої діяльності, пов'язаної із наданням послуг сексуального характеру, умови праці, проживання та побутові умови, на яку ОСОБА_12 не погодилась та відмовилась надавати інтимні послуги клієнтам, після чого 22 жовтня 2019 року ОСОБА_12 повернулась на територію України.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій обвинуваченої, просить вирок в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасувати та призначити їй покарання у межах санкції ч. 2 ст. 149 КК України, у виді позбавлення волі на максимальний строк, з реальним його відбуванням.
Вважає що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 не відповідає тяжкості скоєного нею злочину через м'якість.
Посилається на те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробувальним терміном оскільки вона вчинила щодо неї особливо тяжкий злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої, тому вважає що суд призначив ОСОБА_6 надто м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення та безпідставно звільнив її від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Від потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких вони просили апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без змін, посилаючись на те що не мають претензій до обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_8 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу з мотивів викладених у ній, прокурора, обвинувачену та її захисника, які просили рішення суду залишити без змін та заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку є правильним, грунтуються на досліджених доказах, які є належними, допустимими та достатніми, як і кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану особи, щодо кількох осіб, вчинене повторно.
Тому вирок переглядається у межах доводів апеляційної скарги, тобто у частині призначеного обвинуваченій покарання.
Перевіряючи доводи потерпілої ОСОБА_8 щодо неправильного застосування місцевим судом вимог закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, безпідставного звільнення обвинуваченої від призначеного покарання на підставі статті 75 КК України та невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення через м'якість , колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ст. 50 КК України, яка визначає поняття покарання та його мету, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 врахував ступінь характер і ступень тяжкості вчиненого нею кримінального діяння, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Обставинами, що пом'якшують її покарання визнав щире каяття, визнання вини, активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушення, часткове добровільне відшкодування завданої злочином шкоди та не встановив обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої. Також врахував дані про особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, позитивно характеризується за місцем проживання, стан її здоров'я, належну процесуальну поведінку під час судового розгляду, наявність у неї на утриманні батьків пенсійного віку, зокрема матері інваліда, яка потребує стороннього догляду, позиції потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про відсутність у них претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої та їх думку про можливість призначення обвинуваченій несуворого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також бажання відшкодувати завдану потерпілій ОСОБА_8 моральну шкоду та небажання останньої отримувати такі кошти в сумі 20000 грн.
Зваживши на сукупність пом'якшуючих покарання ОСОБА_6 обставин прийшов до висновку про те, що їй слід визначити покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.
Водночас, з врахуванням пом'якшуючих покарання ОСОБА_6 обставин та даних про її особу, вважав за можливе звільнити обвинувачену від призначеного покарнння на підставі ст.75 КК України з випробуваннями та встановленням іспитового строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов?язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п?яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема, ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Разом із тим дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені КПК, які передбачають повноваження суду апеляційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість, а також у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень статті 75 КК.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про можливість звільнення обвинуваченої від призначеного покарання за ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст 75 КК України оскільки вважає що поза увагою суду залишилось те що обвинувачена скоїла особливо тяжкий злочин, який посягає на основоположні права людини - свободу, гідність та статеву недоторканість, вчинення ОСОБА_6 чотирьох епізодів злочинних діянь, що свідчить про систематичність її протиправної діяльності, а також не врахував позицію потерпілої ОСОБА_8 яка просила призначити їй покарання у виді позбавленя волі з реальним його відбуванням, що не дає обгрунтованих підстав вважати що виправлення та перевихованя обвинуваченої можливе без ізолюції від суспільства.
Отже, призначене їй покарання слід визнати таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої через м»якість, що не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів. Тому доводи потерпілої про недопустимість застосування ст. 75 КК України до обвинуваченої у цій справі знаходять своє підтвердження. Відповідно до вимог статей 413, 420 КПК неправильне застосування кримінального закону, тобто застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, що призвело до неправильного звільнення обвинуваченої від відбування покарання, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку апеляційним судом на підставі вимог ст. 409 КПК України.
Однак, колегія суддів вважає що доводи потерпілої ОСОБА_8 щодо призначення ОСОБА_6 покарання у максимальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст.149 КК України не заслуговують на увагу з огляду на дані про особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, має на утриманні батьків пенсійного віку, зокрема матері інваліда, яка потребує стороннього догляду, позиції потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про відсутність у них претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої, а також того що потерпіла ОСОБА_8 на запропоновану роботу в Португальську Республіку не поїхала, тому реальні наслідки сексувальної експлуатації для неї не настали.
Призначаючи обвинуваченій покарання за скоєний нею злочин колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь його тяжкості, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, підвищений ступінь його супільної небезпеки оскільки об'єктом посягання є воля і гідність людини, її статева недоторканість, вчинення ОСОБА_6 чотирьох епізодів злочинних діянь, що свідчить про систематичність її протиправної діяльності, а також враховує позицію потерпілої ОСОБА_8 , яка просила призначити їй покарання у виді позбавленя волі з реальним його відбуванням.
При цьому враховує, що обвинувачена раніше не судима, проте, вчинений нею злочин свідчить про її цілеспрямовану протиправну поведінку, байдужість до наслідків своїх дій та відсутність наміру виправитися без застосування реального покарання.
Окрім того, характеристику ОСОБА_6 з місця проживання, враховану судом першої інстанції як позитивну, колегія суддів оцінює як нейтральну оскільки ненадходження скарг на поведінку обвинуваченої не характеризує її з позитивної сторони.
Тому вважає що виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства неможливе та слід обрати ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.
Поряд з цим колегія суддів вважає що при призначенні покарання обвинуваченій наявні підстави для застосування положень ст.69 КК України.
Так, статтею 69 КК визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкціїм'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш
Колегія суддів вважає що мають місце дві і більше обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 : щире каяття, визнання вини, відсутність претензій майнового та морального характеру до неї з боку потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які просили її суворо не карати, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_6 злочину, що в сукупності з даними про її особу, яка є раніше не судимою, має на утриманні матір інваліда, яка потребує стороннього догляду, які також знижують ступінь її суспільної небезпеки як особи та на дають підставу для призначення їй покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.149 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.
Строк відбуття покарння слід рахувати з дня звернення вироку до виконання.
Отже, апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання - скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції на підставі ст. 420 КПК України свого вироку, за яким обвинувачена має реально відбувати покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149 КК України скасувати в частині призначеного покарання.
Постановити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_6 засудженою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, з застосуванням ч.1 ст.69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3( три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 слід рахувати з часу звернення вироку до виконання.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з часу його проголошення.
Головуючий
Судді