Справа № 463/4638/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л
Провадження № 22-ц/811/2672/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
10 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лисенка Дмитра В'ячеславовича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», на заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 червня 2025 року,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (в подальшому - «ТзОВ», «Позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача 219 300 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі - 22 500 гривень, суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором - 124 800 гривень, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» за 128 календарних днів - 72 000 гривень, а також стягнути 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 15 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір № 4390368 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (в подальшому - «Кредитний договір»). На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 Кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 гривень строком на 350 днів: з 15 лютого 2024 року по 29 січня 2025 року шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем було вказано особисто під час укладання договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
16 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем було укладено додатковий договір до договору №4390368, відповідно до умов якого відповідач отримав 2500 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Таким чином сума кредиту склала 22500 гривень. Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «25607», а додаткову угоду до договору №4390368 від 16.02.2024 року укладено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «88934», за допомогою мобільного застосунку «Credit7».
23 вересня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідач не виконав свого зобов'язання.
Крім того, на підставі договору факторингу від 23 вересня 2024 року №23/09/2024 та в межах строку дії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4390368 від 15 лютого 2024 року, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» у період з 24 вересня 2024 року по 29 січня 2024 року (128 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 72 000 гривень. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3 Кредитного договору, а тому позивач вважає, що заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 196 800 гривень (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 124 800 гривень, проценти нараховані ТОВ «Українські Фінансові Операції» у сумі 72000 гривень), які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-27).
Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованості за кредитним договором в розмірі 131 662 грн. 50 коп., а також судові витрати в розмірі 1 454 гривні 35 копійок судового збору та 6 003 гривні 76 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволені решти вимог відмовлено (а.с. 56-59).
Згадане рішення суду оскаржив представник позивача.
Апелянт просить оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за процентами, які мав право нараховувати первісний кредитор - 80362,5 гривень (31987,5+40500+7875), суми заборгованості за процентами, які мало право нарахувати ТОВ «Українські Фінансові Операції» за 128 календарних днів 28 800 гривень, та відмови у задоволенні решти позовних вимог скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 задовольнити повністю: стягнути суму заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 124 800 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» за 128 календарних днів 72 000 грн., а всього стягнути 196 800 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апелянт вважає що суд першої інстанції не у повному обсязі врахував договірні умови спірних правовідносин, принцип свободи, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину, що призвело до часткової відмови у стягненні на користь позивача заборгованості із відсотків.
Апелянт зазначає, що зміни, внесені Законом України від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», які набрали чинності 24.12.2023 року та доповнили статтю 8 Закону «Про споживче кредитування» пунктом 5 (встановлено, що денна процентна ставка не може перевищувати 1 %), не поширюються на спірні правовідносини, оскільки умови Договору № 4390368 від 05.02.2024 року були узгоджені сторонами. Зокрема, Клієнт (відповідач) погодився з умовами Кредитного договору та не скористався правом, передбаченим п. 5.3.2, на відмову від його укладення протягом 14 днів.
Вважає, що суд не врахував положення п. 9.9 Договору, згідно з яким позичальник, підписуючи документ, підтвердив ознайомлення з Правилами надання позик ТОВ «Лінеура Україна», розміщеними на вебсайті, розуміння їх змісту та згоду на їх виконання.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів зміни умов Кредитного договору, а тому вважає, що суд помилково повністю відмовив у стягненні відсотків за користування коштами (а.с. 66-74).
Сторони, будучи своєчасно (26.08.2025 року) належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 100-110), в судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що 15 та 16 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір та додатковий договір до вказаного договору в результаті чого позивачем на платіжну картку відповідача було перераховано 20 000 грн. і 2 500 грн. кредитних коштів.
Часткове задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (який набрав чинності 24 грудня 2023 року), установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Тобто, станом на час укладення згаданих вище Кредитного договору та додаткового договору до нього (15 та 16 лютого 2024 року) вже був чинний (з 24 грудня 2023 року) Закон, який обмежував максимальний розмір денної процентної ставки.
Порядок розрахунку денної процентної ставки (за відповідною формулою) встановлено частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», частиною 5 якої встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
А частиною 6 згаданої статті встановлено, що саме з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки Національному банку України надано право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не у повному обсязі врахував договірні умови спірних правовідносин, принцип свободи, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину, а також про те, що зміни, внесені Законом України від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», не поширюються на спірні правовідносини, оскільки умови Договору № 4390368 від 05.02.2024 року були узгоджені сторонами, аж ніяк не можуть прийматися до уваги.
А інших доводів апеляційна скарга і не містить.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року - 3 028 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 219 300 грн. заборгованості за Кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 219 300 грн., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 219 300 грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», залишити без задоволення, а заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.