Справа № 455/1223/25 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір А. В.
Провадження № 33/811/1285/25 Доповідач: Белена А. В.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
захисника - адвоката Робейко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою захисника - адвоката Робейко А.А. на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 липня 2025 року,
Постановою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 липня 2025 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 травня 2025 року о 20 год. 08 хв. у с. Посада Новоміська Самбірського району Львівської області на вул. Головній, керував автомобілем AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп?яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обставновці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі водій відмовився. Такими своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді захисник - адвокат Робейко А.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що повний текст постанови виготовлений судом 01.08.2025, а в загальному доступі з'явився лише 04.08.2025. Стверджує, що на адресу ОСОБА_1 копія постанови не надходила.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставин справи, розглянув таку поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах вказаної справи.
Звертає увагу, що поліцейські підійшли до ОСОБА_1 , коли той знаходився біля транспортного засобу, а обставини керування ОСОБА_1 т/з не підтверджені відеозаписом з нагрудних камер поліцейських; судом не враховано відсутність факту зупинки транспортного засобу; суд не взяв до уваги, що вимога поліцейських про проходження огляду на стан сп'яніння за відсутністю факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом була незаконною та безпідставною; суд першої інстанції не надав оцінки відсутності обставин проведення поліцейськими на місці стоянки зовнішнього огляду водія на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння.
Стверджує, що у ОСОБА_1 не вбачається ознак наркотичного сп'яніння, які зафіксовані у протоколі.
Вважає, що в діях поліцейських вбачається надмірна прискіпливість, оскільки останні спочатку перевірили ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, та отримавши негативний результат виявили бажання провести ще додаткову перевірку на стан наркотичного сп'яніння.
Вказує, що поліцейські могли залучити у якості свідка жінку, яка проходила поруч, проте цього не зробили.
На думку апелянта, з боку ОСОБА_1 не було відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, адже на відео зафіксовано, що він тричі озвучував, що готовий пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, оскільки жодних заборонених речовин не вживав. Разом з тим, у ОСОБА_1 виникла недовіра до поліцейських, яка була зумовлена поведінкою самих поліцейських, які і спонукала останнього відмовитись сідати з ними в авто і кудись їхати.
Захисник наголошує також, що поліцейськими не було проведено огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою експрес тесту.
Вказує, що направлення на огляд у медичному закладі у присутності ОСОБА_1 не складалося, як і не складався протокол про адміністративне правопорушення.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув, про поважні причини неявки суду не повідомив.
З огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 , що не з'явився.
Засухавши пояснення захисника Робейко А.А. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 № 346696 від 30.05.2025 (а.с. 3);
каркою обліку адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 30.05.2025, керуючи транспортним засобом, не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, за що на нього було накладено стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу (а.с.5);
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.05.2025, відповідного до якого ОСОБА_1 скеровано на огляд до Старосамбірської ЦЛ, у зв'язку з виявленими у нього ознаками наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження такого (а.с. 6);
відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема, зафіксовано, що у ході спілкування з поліцейськими водій визнав, що керував автомобілем, а також факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі (а.с. 7).
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З протоколу серії ЕПР1 № 346696 від 30.05.2025 вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: звужені зіниці, які не реагують на світло, вираженетремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також були роз'яснені наслідки такої відмови.
Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що водій транспортного засобу, як учасник дорожнього руху, відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги цим Правил, зокрема, й тих, які зобов'язують водіїв виконувати вимоги поліцейських.
Пунктом п. 2.5 ПДР передбачено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ОСОБА_1 , будучи зобов'язаним знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, повинен був на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння, проте, в порушенням вимог п. 2.5 ПДР, такої вимоги поліцейського не виконав.
Отже, в діях ОСОБА_1 , який не виконав приписів п. 2.5 ПДР та відмовився виконати вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Разом з тим, слід зазначити,що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Поновити захиснику - адвоката Робейко Анжелі Анатоліївні строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Робейко Анжели Анатоліївни залишити без задоволення.
Постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 липня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА