Справа № 464/5487/25 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л. В.
Провадження № 33/811/1310/25 Доповідач: Белена А. В.
05 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
потерпілого ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Сихівсього районного суду м. Львова від 19 серпня 2025 року,
Постановою судді Сихівсього районного суду м. Львова від 19 серпня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ст. 122-4 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також залишив на порушення встановлених правил місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, тим самим вчинив правопорушення, передбачені ст. 124, 122-4 КУпАП.
Правопорушення вчинено при наступних обставинах.
ОСОБА_1 30.07.2025 о 12.03 год. на пр-ті Червоної Калини, 56 у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Jeep», р.н. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Audi», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Крім того, ОСОБА_1 30.07.2025 о 12.03 год. на пр-ті Червоної Калини, 56 у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Jeep», р.н. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив, чим порушив вимоги п. 2.10А Правил дорожнього руху.
На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн; визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн; на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ст. 122-4 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 звертає увагу, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної оцінки тому, що він винуватість у вчиненому визнав повністю без будь-яких намагань перекласти вину на інших, не ухилявся від явки до суду, надавав пояснення.
Не менш важливою обставиною, на думку апелянта, є те, що після залишення місця ДТП, він добровільно, хвилин через 15 повернувся, що свідчить про відсутність у нього умислу уникнути відповідальності.
Враховуючи наведене, вважає, що судом необґрунтовано прийнято рішення про накладення на нього максимального стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Зазначає, що його дружина хворіє, потребує догляду та, в залежності від серйозності обставин, термінового транспортування до медичного закладу. Також у нього на утриманні є неповнолітня дочка, а позбавлення його права керування транспортними засобами ускладнить можливість забезпечити дитину базовими потребами, як от, підвезти до навчального закладу, медичне обслуговування, тощо.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задоволити з неведених у ній мотивів. Вину у вчиненому визнає. Зазначив, що місце ДТП покинув на емоціях, оскільки з автомобіля, який перегородив йому дорогу вийшли три молодики, які виглядали агресивно налаштованими та він побоявся за своє здоров'я. Проте все ж за кілька хвилин він повернувся на місце події. Просив пом'якшити накладене стягнення до штрафу, оскільки відсутність права керування транспортним засобом значно ускладнить його життя.
Потерпілий ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції повідомив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 під час руху проспектом Червоної Калини створив аварійну ситуацію та він ( ОСОБА_2 ) його обігнав та зупинився перед ним. Після цього ОСОБА_1 почав рух, завдав пошкоджень його автомобілю та покинув місце ДТП. Визнав що його ( ОСОБА_2 ) дії були дещо різкими, проте він не міг не відреагувати на порушення ПДР ОСОБА_1 . Водночас заявив, що він з ОСОБА_1 примирився, вони узгодили усі питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, а відтак не заперечує щодо пом'якшення адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, думку потерпілого ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та в апеляційній скарзі апелянтом не оспорюється. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити накладене на нього адміністративне стягнення на штраф.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Проте, суддею першої інстанції, при розгляді справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначених вимог закону в повній мірі враховано не було.
Як вбачається з постанови судді, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, за наявності в санкціях ст.ст.122-4, 124 КУпАП альтернативного більш м'якого виду стягнення у виді штрафу, місцевий суд не перевірив та не врахував належним чином даних про особу ОСОБА_1 .
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, суддя першої інстанції, обрала адміністративне стягнення, яке за своїм видом є надто суворим.
Зокрема, суддею першої інстанції в порушення вимог ст. 33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, внаслідок неповноти судового розгляду, суддя не врахувала належним чином, особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а позбавлення його права керування транспортними засобами поставить у складне становище його сім'ю, позаяк у нього на утриманні неповнолітня донька, а його дружина хворіє, та ОСОБА_1 не матиме можливості здійснювати за нею належний догляд, зокрема, підвезти до лікарні; відсутність обставин, що обтяжують стягнення та наявність пом'якшуючих обставини: визнання вини і щире розкаяння.
Також, поза увагою судді першої інстанції залишено те, що свою вину у вчиненні правопорушення ОСОБА_1 визнав, примирився з потерпілим, врегулював з останнім питання відшкодування матеріальної шкоди, відсутність претензій зі сторони потерпілого.
Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 19 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 змінити, та накласти на ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП з урахуванням ст. 36 КУпАП стягнення у виді штрафу розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн, що у даному випадку є достатньою мірою відповідальності для запобігання вчиненню нових правопорушень з боку ОСОБА_1 .
У решті постанову судді слід залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 19 серпня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП змінити в частині накладеного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у вигляді у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ст. 122-4 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
У решті постанову судді залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА