Справа № 438/563/25 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.
Провадження № 22-ц/811/2709/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
10 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 липня 2025 року,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (в подальшому - «ТзОВ», «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання кредиту № 6058922 від 18 лютого 2022 року (в подальшому - «Кредитний договір») у загальній сумі 134 978 грн. 76 коп., яка складається з: 20 300 грн. - заборгованість за сумою кредиту, а 114 678 грн. 76 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 18 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та відповідачем було укладено Договір про надання кредиту № 6058922, на виконання умов якого ТзОВ (як кредитодавець) 18.02.2022 року перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 20 300 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 14.09.2022 року (включно).
Відповідач взяті на себе за Кредитним договором зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 31.03.2025 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 134 978 грн. 76 коп., стягнення якої і є предметом позовних вимог (а.с. 1-3).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за договором кредиту № 6058922 від 18 лютого 2022 року у загальній сумі 25 357 гривень 56 копійок, яка складається з наступного: 20 300 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 5 057 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також стягнуто судовий збір у розмірі 568 грн. 66 коп. (а.с. 82-84).
Згадане рішення суду оскаржив представник позивача.
Апелянт просить оскаржуване рішення частково скасувати, а саме: в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 109 620 грн., та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Звертає увагу на те, що:
-пунктом 1.7.2 Кредитного договору передбачено, що у Спеціальний період, що становить 180 днів (з 19.03.2022 року до 14.09.2022 року) застосовується процентна ставка у розмірі 3 % на день, що передбачено також і розділом 3 Паспорту споживчого кредиту, який був наданий відповідачу до укладення Кредитного договору та підписаний ним;
-пунктом 3.1. Кредитного договору встановлено, що Строк дії Договору встановлюється з Дати укладення Договору 18.02.2022 року до Кінцевої дати виконання Договору 14.09.2022 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати Заборгованості. Якщо Позичальник виконає Зобов'язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію з Дати погашення кредиту;
-у додатку Додатку № 1 до Кредитного договору окрім Графіку платежів наводиться Таблиця обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки за Договором, у якій орієнтовна вартість кредиту визначена, виходячи з того, що у періоді з 18.02.2022 року по 18.03.2022 року (28 днів) відсотки за користування кредитом нараховуються на тіло кредиту - 20 300 грн. У періоді з 19.03.2022 року по 14.09.2022 року (180 днів) відсотки в сумі 5,40 грн. нараховуються, виходячи з тіла кредиту - 1,00 грн. (тобто - за умови сплати 18.03.2022 року тіла кредиту в сумі 20 299 грн.). Натомість, у періоді з 19.03.2022 року по 14.09.2022 року сума боргу відповідача за тілом кредиту становила 20 300 грн., відтак, саме на цю суму правомірно були нараховані відсотки за користування кредитом (а.с. 90-97).
01.08.2025 року відповідач подав Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення у зв'язку з добровільним виконанням ним рішення суду, а саме - сплатою 25 357 грн. 56 коп. на надані позивачем рахунки (а.с. 103-118, 119-124; 131-134, 146-151).
Відповідач надіслав на адресу суду через систему «Електронний суд» заяву про апеляційний розгляд справи без його участі (а.с. 165-166).
Апелянт (позивач), будучи своєчасно належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 158-162), явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відзиву та додаткових пояснень, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмову у частині позовних вимог суд мотивував тим, що нарахування відповідачу 114 678 грн. 76 коп. процентів за користування кредитними коштами «не відповідає вимогам закону», оскільки «базовий строк кредитування (28 днів) завершився 18.03.2022, і після цієї дати кредитні зобов'язання не могли продовжуватися автоматично без волевиявлення сторін», так як «відповідно до ст. 1048 та 1050 Цивільного кодексу України, проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише протягом дії кредитного договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін», а тому «з відповідача слід стягнути нараховані відсотки за користування кредитом у базовий період (0,89% на день ? 28 днів): 5 057,56 грн., в іншій частині слід відмовити».
Наведені вище висновки не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що 18 лютого 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір про надання кредиту №6058922 (а.с. 17-27), в результаті чого позивачем на картковий рахунок позичальника було перераховано 20 300 грн. кредитних коштів.
Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено, що «Сторони погодили, що Строк дії Договору … встановлюється з Дати укладення Договору 18.02.2022 року … до Кінцевої дати виконання Договору 14.09.2022 року (включно)».
Згаданий вище Кредитний договір не містить посилання на те, що «настання спеціального періоду тривалістю 180 днів (19.03.2022-14.09.2022) зі ставкою 3% на день» можливе «лише за умови окремої письмової згоди позичальника», як про це зазначає відповідач у Додаткових письмових поясненнях, поданих ним до суду першої інстанції (а.с. 67-69).
Паспорт споживчого кредиту також містить «строк кредитування»: «за Загальними умовами кредитування 208 днів, у тому числі Базовий період 28 днів, Спеціальний період 180 днів». При цьому у цьому Паспорті… також зазначено, що «тип процентної ставки»: «фіксована для кожного періоду. За Загальними умовами кредитування: 1) до 18.03.2022 - 0,89 %; 2) до 14.09.2022 - 3 %» (а.с. 35-37).
Відтак твердження, яке міститься в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, про те, що «базовий строк кредитування (28 днів) завершився 18.03.2022, і після цієї дати кредитні зобов'язання не могли продовжуватися автоматично без волевиявлення сторін», не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки пунктом 3.1 Кредитного договору «Кінцева дата виконання Договору 14.09.2022 року (включно)» передбачена без будь-якої «окремої письмової згоди позичальника» чи «волевиявлення сторін» у іншій формі.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції Додаткові пояснення у справі, у яких стверджується, що «Вимоги апелянта також прямо суперечать спеціальному законодавству, введеному у зв'язку з воєнним станом. Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, згідно з яким:
«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.... Кредитодавцю забороняється збільшувати процентну ставку за користування кредитом...». Апелянт вимагає стягнути проценти за ставкою 3% на день, починаючи з 19.03.2022, що є очевидним «збільшенням процентної ставки» порівняно з базовою ставкою 0,89%. Це є прямим порушенням імперативної норми закону, яка діяла на той момент. Ця обставина є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги».
Слід зауважити, що наведена вище редакція пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України повністю спотворена відповідачем, оскільки (зокрема) там відсутнє посилання на те, що «Кредитодавцю забороняється збільшувати процентну ставку за користування кредитом...».
Колегія суддів відзначає також і те, що судом задоволено позов у розмірі меншому (25 357 гривень 56 копійок), ніж його визнавав сам відповідач (27 189 грн. 57 коп.) у поданих ним до суду першої інстанції Додаткових письмових поясненнях (а.с. 67-69).
За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - з урахуванням наступного.
Оскаржуваним рішенням з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто 25 357 гривень 56 копійок заборгованості за кредитним договором, яка складається з 20 300 грн. заборгованості за сумою кредиту та 5 057 грн. 56 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом.
Відповідач рішення суду не оскаржував і навіть у згаданій вище частині виконав його, сплативши 14.07.2025 року позивачу 25 926 грн. 22 коп. (25 357 гривень 56 копійок + 568 грн. 66 коп. в якості часткової компенсації сплаченого судового збору) (а.с. 109).
Розмір заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 114 678 грн. 76 коп. відповідачем відповідними розрахунками не спростовано.
20 300 грн. 00 коп. + 114 678 грн. 76 коп. = 134 978 грн. 76 коп.
134 978 грн. 76 коп. - 25 926 грн. 22 коп. сплачених позивачу 14.07.2025 року = 109 052 грн. 54 коп., які і підлягають до стягнення за наслідками апеляційного розгляду справи.
Також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн. за подання позову до суду (а.с. 6), а також 3 633 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 100), а всього - 6 661 грн. 60 коп.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 134 978 грн. 76 коп. заборгованості за Кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 134 978 грн. 76 коп., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 134 978 грн. 76 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» задовольнити частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 липня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» частково задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» 109 052 (сто дев'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 54 коп. заборгованості за договором кредиту № 6058922 від 18 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» 6 661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 60 коп. судових витрат.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський ОМ.
Шеремета Н.О.