Справа № 450/3067/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н. Б.
Провадження № 33/811/1404/25 Доповідач: Галапац І. І.
10 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу з доповненнями до неї, захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Михалевського Юрія Романовича на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2025 року,
з участю правопорушника - ОСОБА_1 ,
захисника правопорушника - адвоката Михалевського Ю.Р.
цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) років.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
Згідно постанови судді, 26 червня 2025 року о 21 год. 00 хв в м.Пустомити по вул.Шевченка, 1 водій ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом BMW 750І н.з. НОМЕР_1 , особі, яка не має права керування транспортним засобом. Порушення вчинене повторно протягом року, що підтверджується постановою ЕНА 4657691 від 05 травня 2025 року. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП.
В апеляційній скарзі з доповненнями до неї, захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Михалевський Ю.Р. покликається на те, що оскаржувана постанова є необгрунтованою та незаконною. Звертає увагу, що місцевим судом не враховано те, що ОСОБА_1 26 червня 2025 року о 21:00 год. не міг перебувати у м.Пустомитах на транспортному засобі BMW 750І н.з. НОМЕР_1 та передати керування особі, що не має права керувати, так як в цей час перебував в іншому місці. Акцентує увагу на те, що згідно даних ГУНП у Львівській області автомобіль BMW 750І н.з. НОМЕР_1 не здійснював рух. Вважає, що місцевим судом при прийнятті рішення не враховано всі відеозаписи, що розміщенні в соціальній мережі ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 не давав письмових пояснень що передав доньці - ОСОБА_2 автомобіль для керування, оскільки почерк йому не належить. Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, при цьому зазначає, що в матеріалах справи відсутні відеозаписи, на яких зафіксовано факт передачі транспортного засобу особі, яка не має права керувати; відсутня копія постанови про накладення адмінстягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП. Апелянт також звертає увагу на те, що працівниками поліції не надано доказів, що відеозапис був відзнятий саме 26 червня 2025 року, не проводили експертизи відеозаписів. Разом з тим, ОСОБА_1 самостійно звернувся до Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із заявою про призначення комп'ютерно-технічного дослідження відеозаписів, отримав висновок, відповідно до якого дати створення відео є 17 квітня 2025 року та 04 травня 2025 року, а не 26 червня 2025 року, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Наголошує на те, що на час винесення постанови закінчився строк для накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та у зв'язку із закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та виступ його захисника - адвоката Михалевського Ю.Р., які просили задоволити апеляційну скаргу та закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, об'єктивно з'ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР І № 384044 від 07 липня 2025 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; реєстрацією в ЄО №10033 від 07 липня 2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , довідкою від 08 липня 2025 року; відеозаписом; довідкою Кримінального аналізу ГУНП у Львівській області вих. № 108044-2025 від 07 липня 2025 року, яким суддя районного суду дала належну оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі докази містять фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Крім цього, в суді апеляційної інстанції правопорушник ОСОБА_1 не заперечував факту передавання керування транспортним засобом BMW 750І н.з. НОМЕР_1 , особі, яка не має права керування транспортним засобом, однак, заперечив що подія мала місце 26 червня 2025 року.
Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи правопорушника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Михалевського Ю.Р. про те, що ОСОБА_1 26 червня 2025 року не передавав керування транспортним засобом BMW 750І н.з. НОМЕР_1 , особі, яка не має права керування транспортним засобом , виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку поліцейського.
Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Як вбачається із матепріалів справи, зокрема, письмових пояснень ОСОБА_1 від 07 липня 2025 року, останній зазначив, що 26 червня 2025 року близько 21 год 00 хв він посадив за кермо транспортного засобу BMW н.з. НОМЕР_1 свою малолітню доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка самостійно керувала авто по вул.Шевченка, що в м.Пустомити. В цей час він перебував на пасажирському місці та знімав це на відео, після чого опублікував в соцмережі «Інстраграм». Він це зробив з метою щоб навчити дитину керувати автомобілем та робить це з її раннього віку.
Крім цього, як вбачається з відеозапису події ОСОБА_1 працівниками поліції оголошено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 384044 від 07 липня 2025 року, в якому чітко зазначено дату та час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме: 26 червня 2025 року о 21 год 00 хв.
При цьому, ОСОБА_1 не висловлював та не зазначав у протоколі жодних заперечень щодо обставин, викладених у ньому, та дати вчинення правопорушення, а навпаки був згідний із таким, про що свідчить його підпис.
Окремо належить звернути увагу, що дії працівників поліції, які складали адміністративний матеріал у цій справі, не оскаржувалися ОСОБА_1 та його захисником в порядку за ст. 267 КУпАП, а також сторона захисту не зверталися до правоохоронних органів із заявами щодо фальсифікації матеріалів справи у порядку, передбаченому КПК України, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №384044 від 07 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП та інших адміністративних матеріалів.
Крім цього, твердження апелянта, що місцевим судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відеозаписів, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може здійснити суд із призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, та проводиться у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
Разом з тим, апеляційний суд не приймає до уваги долучений адвокатом Михалевським Ю.Р. висновок експертного дослідження № ЕД-19/114-25/23142-КТ від 29 вересня 2025 року за результатами комп'ютерно-технічного дослідження, проведеного на підставі заяви останнього, так як такий проведено всупереч Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53\5 із змінами, оскільки у такому відсутні дані про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від проведення експертизи.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 №522/1029/18 висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідома неправдивий висновок, і що такий висновок підготовлено для подання до суду.
Відтак, перевіривши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд вважає, що висновок експертного дослідження № ЕД-19/114-25/23142-КТ від 29 вересня 2025 року не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці, у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а відтак, не бере такий до уваги.
Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відеозапис не є єдиним доказом у справі, та оцінюється в сукупності з іншими вищеперелічиними доказами.
Що стосується покликань захисника Михалевського Ю.Р. про відсутність в матеріалах справи доказів повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, то апеляційний суд вважає такі безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5 Розділу VІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1408/27853 від 10.11.2015, у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Так, як вбачається із матеріалів справи, працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 долучено довідку старшого інспектора САП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Чухай В. від 08 липня 2025 року, згідно якої 05 травня 2025 року працівниками Управлінням патрульної поліції у Львівській області ОСОБА_1 постановою серії ЕНА №4656912 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Отже, вищевказаних вимог Закону, працівниками поліції дотримано у повному обсязі, відтак, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у зв'язку з чим твердження в апеляційній скарзі в цій частині є необґрунтованими.
Апеляційний суд також відхиляє посилання апелянта щодо закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення стягнення, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, подія мала місце 26 червня 2025 року і на момент розгляду справи в суді три місяці з дня вчинення не минуло, відтак відсутні підстави застосування положень ст.38 КУпАП.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Таким чином, твердження апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років, накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
апеляційну скаргу з доповненнями до неї, захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Михалевського Ю.Р. - залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) років - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.І.Галапац