Дата документу 13.11.2025 Справа № 336/5182/25
Запорізький апеляційний суд
Єдинийунікальний №336/5182/25 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю. А.
Провадження № 22-ц/807/1941/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
13 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено кредитний договір №10210951834 згідно з умовами якого сума кредиту складає 13 128,00 грн, грошові кошти надаються на 24 календарних місяців та платності - 4,5% , 0,01% щомісячної комісії за управління кредитом та 0,01% за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 53,93% річних від загальної суми кредиту. Сторонами узгоджена сплата комісії за надання кредиту та за управління (обслуговування) кредиту. Перший внесок склав 1500 гривень. Розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 1137,81 гривень з моменту укладення кредитного договору до 30 січня 2023 року, а щомісячний платіж повинен сплачуватись до 30 числа кожного місяця.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, шляхом надання відповідачу можливості розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором. Проте відповідач, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, тим самим порушив зобов'язання за договором та, станом на 07 травня 2025 року, має перед позивачем заборгованість у розмірі 22 597,74 гривень, з них: нарахування по тілу кредиту - 9128,01 гривень; нарахування відсотків - 13 469,74 гривень; нарахування комісії за обслуговування - 0 гривень.
На підставі вищевикладеного ТОВ «Сучасний Факторинг» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №10210951834 від 30 січня 2021 року в розмірі 22 597, 74 гривень, а також судові витрати, які були ними понесені у зв'язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 6500 гривень.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за договором №10210951834 про надання кредиту від 30 січня 2021 року в загальному розмірі 22 597, 74 гривень, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 128 грн; суми прострочених платежів по процентах - 13 469,74 грн; комісії за обслуговування - 0,0 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6500 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 ,, адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна подавала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, не погоджується із рішенням суду першої інстанції просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2025 року скасуватив частині стягнення суми заборгованості за нарахованими процентами в сумі 13 469,74 грн та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі стягнення 9 128 грн (тіло кредиту). А також, стягнути з ТОВ «Сучасний Факторинг» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
В обґрунтування скарги зазначає, що заборгованість за процентами у розмірі 13 469,74 грн нарахована за період його перебування на військовій службі, який і наразі є діючим військовослужбовцем з 14 січня 2021 року, який проходить службу на посаді солдат, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та витягом з наказу Міністерства оборони України, на нього поширюються пільги встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а тому він звільнений від нарахування відсотків за користування кредитом. Факт обізнаності позивача про це міститься у відповіді від 26 серпня 2021 року вих.№214. Суд не врахував наявність пільг військовослужбовця, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами за період проходження ним військової служби в період воєнного стану.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому слід зауважити, що апеляційна скарга та ухвала про відкриття апеляційного провадження доставлена ТОВ «Сучасний Факторинг» до електронного кабінету зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд» 19.09.2025 18:04:39 та 09.10.2025 19:40:06 (а.с. 135, а.с. 138).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 22 597,74 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Рішення суд мотивував тим, що спірні правовідносини між сторонами відносяться до договірних зобов'язань, зокрема, кредитних. Суд вважав встановленим, що права позивача порушені відповідачем, оскільки він не виконував належним чином умови договору про надання кредиту, тому права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 128 грн. Задовольняючи позов про стягнення процентів у розмірі 13 469,74 грн, суд виходив з факту невиконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами та наявності у позивача права вимагати стягнення заборгованості за процентами на підставі узгоджених умов кредитного договору щодо їх нарахування, а тому стягнуто з відповідача на користь позивача загальну суми заборгованості за кредитом у розмірі 22 597, 74 грн. Також, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» втрати на професійну правову допомогу у заявленому позивачем розмірі - 6500 грн, яка підтверджується наданими позивачем доказами, у зв'язку з чим останній має право на її відшкодування.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 30 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» підписано заяву на отримання споживчого кредиту на суму 13 128 грн якою він підтвердив обізнаність про усі умови кредитування, а також підписаний графік платежів (а.с.18-19).
Цією заявою клієнт доручає кредитодавцю у випадку погодження надання кредиту та укладення кредитного договору, супроводжувати кредитну справу та перерахувати кредитні кошти ТОВ «Комфі Трейд» у розмірі 13 128 грн.
30 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Фактринг» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №10210951834 згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13 128,00 грн, терміном на 24 календарних місяців, перший внесок 1 500 грн на споживчі цілі (а.с.13-16).
Відповідно до кредитного договору №10210951834 від 30 січня 2021 року, ТОВ «Сучасний Факторинг» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 128,00 гривень (п.3.6 договору), терміном на 24 календарних місяців (п.3.7 договору) та на умовах - 4,5% щомісячної комісії за управління кредитом та 0,01% за користування кредитом (п.3.8 договору). Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 53,93% річних від загальної суми кредиту (п.3.8 договору). Розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 1137,81 з моменту укладення Кредитного договору до 30 січня 2023 року, а щомісячний платіж повинен сплачуватись до 30 числа кожного місяця (п.3.9,п.3.10 договору). Кредит надається на придбання товарів/послуг, що зазначаються клієнтом в Заяві на отримання кредиту (п. 3.12). Сума внеску клієнта 1500 грн (п.3.3 договору). Вартість товару складає 14 628 грн (п.3.2).
Договір підписано власноруч ОСОБА_1 (п.10 договору).
Як видно із листа-зобов'язання від 30 січня 2021 року ТОВ «Сучасний Факторинг» повідомив ТОВ «Комфі Трейд» про прийняття рішення про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором №10210951834 від 30 січня 2021 року. Товари і послуги, які ОСОБА_1 має на меті придбати за рахунок кредитних коштів зазначено у рахунку-фактурі №СФZPM-0000881813 на суму 13 128 грн, код кредитного продукту 450000024. Лист-зобов'язання особисто підписано ОСОБА_1 (а.с.22).
Відповідно до Рахунок-фактура № СФZPM-0000881813 від 30 січня 2021 року, видана ТОВ «Комфі Трейд», про надання товару на загальну суму 14 628 грн, перший внесок зазначено 1500 грн (а.с.23).
Відповідно до чеку Каса 01 від 30 січня 2021 року, ТОВ «Комфі Трейд» було отримано кошти за товар у сумі 14 628 грн (а.с.28).
Відповідно до копії виписки з особового рахунку за кредитним договором N 10210951834 від 30 січня 2021 року відносно ОСОБА_1 , 30 січня 2021 року ОСОБА_1 надано кредит згідно кредитного договору N 10210951834 від 30 січня 2021 року на суму 13 128 грн. Заборгованість перед ТОВ «Сучасний Факторинг» за кредитним договором N 10210951834 від 30 січня 2021 року станом на 07 травня 2025 року складає 22 597,74 грн, з них: за тілом кредиту - 9 128 грн, за відсотками - 13 469, 74 грн, нарахування суми комісії за обслуговування - 0 гривень. З виписки вбачається, що відповідач періодично погашав заборгованість, а саме сплачено 4 000 грн (31.01.2022 на суму 1000 грн, 26.01.2023 на суму 500 грн, 17.07.2023 на суму 500 грн, 09.10.2023 на суму 1000 грн, 22.02.2024 на суму 1000 грн) (а.с.31).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У справі, що розглядається сторони 30 січня 2021 року уклали кредитний договір N 10210951834, у якому обумовили, що позивач надає відповідачу кредитні кошти у сумі 13 128 грн для придбання певних товарів та послуг шляхом перерахування кредитних коштів продавцеві такого товару/ надавачу таких послуг. Кредит було видано ОСОБА_1 строком на 24 місяці під 0,01 % на місяць.
У відповідності до умов договору його підписання та отримання товару/послуги є фактом отримання кредиту. Перелік товарів і послуг, які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено покупцем у заяві на отримання споживчого кредиту. Факт отримання товару та послуги підтверджується особистим підписом покупця у листі-зобов'язанні або відповідному правочині на отримання послуги. Кредит надається на придбання товарів/послуг, що зазначаються клієнтом в Заяві на отримання кредиту.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано кредитний договір N 10210951834 від 30 січня 2021 року, заяву на отримання споживчого кредиту від 30 січня 2021 року, паспорт споживчого кредиту до кредитного договору від 30 січня 2021 року, лист зобов'язання від 30 січня 2020 року, рахунок-фактуру №CФZPM-0000881813 від 30 січня 2021 року про отримання ОСОБА_1 товарів та послуг, визначених ним у заяві на отримання споживчого кредиту, квитанцію про сплату за товар магазину, виписку з особового рахунку за кредитним договором (а.с.13-30).
Колегія суддів звертає увагу на те, що усі вказані документи складені від імені ОСОБА_1 підписані власноручним його підписом. Зворотного відповідач суду не довів.
Крім того, ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору, перерахування позивачем коштів ТОВ «Комфі Трейд» за отриманий ним товар та наявність заборгованості за кредитом. Отже, укладення кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів відповідачем не оспорюється.
Таким чином апеляційний суд вважає встановлений факт укладення кредитного договору №10210951834 від 30 січня 2021 року, узгодження з ОСОБА_1 переліку товарів та послуг, які він бажає отримати, перерахування позивачем кредитних коштів ТОВ «Комфі Трейд» (продавцеві), а також отримання відповідних товарів ОСОБА_1 ..
Колегія суддів, зважаючи на вказані норми чинного законодавства доходить висновку про укладеність між сторонами кредитного договору у письмовому вигляді, що також не заперечується відповідачем у справі.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Звертаючись із позовом, ТОВ «Сучасний Факторинг» посилалось на те, що між Товариством та ОСОБА_1 на підставі заяви-приєднання від 30 січня 2021 року був укладений кредитний договір №10210951834 від 30 січня 2021 року, на виконання умов якого позивач надав в розпорядження відповідачу 13 128 грн кредитних коштів на умовах строковості та оплатності, тоді як відповідач свої зобов'язання з повернення отриманих коштів та сплати процентів не виконав.
Суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог, тому задовольнив позов.
Відповідач не заперечував доведення належними доказами факт перерахування позивачем кредитних коштів за товар.Проте, відповідач не погодився з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 128 грн, скаржником не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції припустися помилки.
Висновок суду про стягнення процентів за договорами не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За умовами укладеного договору вбачається, що строк його дії становить 24 календарних днів, стандартна відсоткова ставка становить 0,01 % в день.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №10210951834 від 30 січня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Сучасний Факторинг» станом на 07 травня 2025 року складає 22 597,74 грн, з них: 9 128 грн - загальна заборгованість за тілом кредиту, 13 469,74 грн - заборгованість за сумою відсотків (а.с.29-30).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість за відсотками відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №10210951834 від 30 січня 2021 року нараховувалась Товариством по узгодженій відсотковій ставці з клієнтом.
Проте, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами у сумі 13469, 74 грн, судом першої інстанції не враховано інше законодавство.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитними коштами з таких підстав.
Відповідачем ОСОБА_1 оспорюються підстави для нарахування йому процентів за користування кредитом та позикою, з огляду на те, що його, починаючи з 14 січня 2021 призвано на військову службу.
Так, за положеннями статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Між тим, у відповідності до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" (у редакції станом на 10 жовтня 2023 року), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі N 502/1438/18 зазначено, що пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Відповідач є діючим військовослужбовцем з 14 січня 2021 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , посвідченням серії НОМЕР_3 , посвідченням серії НОМЕР_4 , Довідкою Військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України від 09 квітня 2021 року №303, про те, що солдат ОСОБА_1 , старший стрілець 2 відділення 2 патрульного взводу 3 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України перебуває на військовій службі з 14 січня 2021 року по теперішній час; довідкою форми 5 від 18 травня 2025 року №199 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України з 13 квітня 20255 року (а.с.50,51,58-63,95-96,103-105).
Тобто, ОСОБА_1 з 14 січня 2021 року призвано на військову службу під час дії особливого періоду, яку він продовжує проходить станом на час звернення з апеляційною скаргою.
Отже, на дату укладення кредитного договору та нарахування процентів на відповідача поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей".
Тому, на думку колегії суддів, у справі наявні підстави для застосування вимог цього Закону, починаючи з часу призову відповідача на службу.
Враховуючи наведене, суми, стягнутих з відповідача процентів за користування наданими йому коштами позики та кредиту нараховані відповідачу в період проходження ним військової служби, а тому їх необхідно визнати як необґрунтовано нараховані.
Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з нього на користь позивача нарахованих процентів за договорами.
Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягає стягненню заборгованість, а саме: за кредитним договором №10210951834 від 30 січня 2021 року у сумі 9 128 грн (заборгованість за тілом кредиту).
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 13469, 74 грн необхідно скасувати та у ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові про стягнення процентів. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 90126, 00 не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпунктів "б" "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Сучасний Факторинг» при зверненні до суду з позовом сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №519031 від 19 травня 2025 року (а.с.1), а ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією ID: 6502-4831-8021-4703 від 02 жовтня 2025 року.
Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 22 597,74 грн, задоволено позовні вимоги ТОВ «Сучасний Факторинг» на суму 9 128 грн, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю на суму 13 469, 74 грн.
Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 978,49 грн (2422,40*9128/22 597,74), водночас відповідачу ОСОБА_1 належить до компенсації сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2707,32 грн (13 469,74*3028/22 597,74*150%).
Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки із відповідача на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 978,49 грн, а з ТОВ «Сучасний Факторинг» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн, тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України до компенсації ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягає сума судового збору у розмірі 2655,11 грн (3633,60-978,49).
Щодо витрат на правничу допомогу понесену сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду в апеляційній інстанції.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо компенсації ТОВ «Сучасний Факторинг» витрат, пов'язаних з правовою допомогою в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
При зверненні до суду з даним позовом, ТОВ «Сучасний Факторинг», у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6 500 грн (а.с.2-8).
На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено копію Договору N 28/08/24 про надання правничої допомоги від 28 серпня 2024 року укладеного між ТОВ «Сучасний Факторинг» та Адвокатським Об'єднанням «Деналі»; копію Додаткової угоди №5 до Договору про надання правничої допомоги №28/08/24 від 28.08.2024 року, укладену 10 грудня 2024 року; копію платіжної інструкції в національній валюті від 23 травня 2025 року №523009 на суму 6 500 грн; копію Акту прийому-передачі наданих послуг №363 від 19 травня 2025 року на суму 6 500 грн (а.с.31-40.
Умовами Договору N 28/08/24 про надання правничої допомоги від 28 серпня 2024 року, сторони погодили, що юридичну /правничу допомогу, що надається АО, клієнт оплачує в гривнях, шляхом сплати суми, що дорівнює 6 500,00 грн без ПДВ, за супровід однієї справи, відповідно до переліку, що визначається окремими додатковими угодами до цього Договору (п. 4.1 Договору).
Відповідно до Акту N 363 прийому-передачі наданих послу від 19 травня 2025 року сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; узгодження правової позиції; складання позовної заяви, при цьому, вартість наданих послуг становить 6 500,00 грн. Також даним Актом підтверджено, що послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 40,39%), то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, компенсації позивачеві за рахунок відповідача підлягає сума витрат на правову допомогу в розмірі 2625,35 грн (6500*40,39%), яка була надана в суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо компенсації ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з правовою допомогою в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
При зверненні до апеляційного суду з даною апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , у апеляційній скарзі просив апеляційний суд стягнути з позивача на його користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн (а.с.84-91).
На підтвердження витрат на правову допомогу до апеляційної скарги долучено копію ордеру на надання правничої допомоги серії АР №1265756 від 19 вересня 2025 року, виданий адвокатом Скользнєвою В.В. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 09 вересня 2025 року; копію договору про надання правничої допомоги від 03 вересня 2025 року, укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В.; копію акту здачі-прийняття наданих послуг №1 від 19 вересня 2025 року, складений між ОСОБА_1 та адвокатом на суму 6000 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 19 вересня 2025 року на суму 6 000 грн (а.с.92,97-101).
Умовами Договору N б/н про надання правничої допомоги від 03 вересня 2025 року, сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти права та інтереси клієнта в усіх судових установах України, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях у відносинах з приватними виконавцями, тощо (п.1.1). Зміст правової допомоги за цим договором: представництво прав та інтересів клієнта, надання консультацій, роз'яснень з юридичних питань, складання та подання всіх видів процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, тощо (п.1.2 договору). За надання правової допомоги адвокатом, клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар. Розмір гонорару визначається за домовленістю сторін і може змінюватися залежно від обсягу робіт, строку виконання доручення, результатів вирішення спірних правовідносин, ступеня складності справи, обсягу правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та ін. (п.4.1 договору).
Відповідно до Акту здачі-прийняття наданих послу від 19 вересня 2025 року, сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи на що витрачено адвокатом 1 год., розмір гонорару 2000 грн, загальний розмір 1500 грн; написання апеляційної скарги 2,5 год., розмірі гонорару 2000 грн, загальний розмірі гонорару 1500 грн; всього загальний розмірі гонорару 6 000 грн. Також даним Актом підтверджено, що послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 40,39%), а апеляційну скаргу щодо заявлених позовних вимог на суму 13 469,74 грн, тобто на (59,60%), то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, компенсації ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягає сума витрат на правову допомогу в розмірі 3576 грн (6000*59,60%), яка була надана в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягають стягненню витрати на правову допомогу понесені позивачем у суді першої інстанції у сумі 2625,35 грн, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягають стягненню витрати на правову допомогу понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції у розмірі 3576 грн, тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України до компенсації ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягає сума витрат на правничу допомогу у розмірі 950,65 грн (3576-2625,35).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2025 року в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 13 469,74 грн скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 13 469,74 грн за кредитним договором № 10210951834 від 30 січня 2021 року - відмовити.
Змінити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг»на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2655,11 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг»на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 950,65 гривень.
В іншій частині рішення суду не оскаржується та не переглядається.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 13 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.