Справа № 308/11085/22
Закарпатський апеляційний суд
10.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/492/25, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2025 року,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 15 листопада 2025 включно.
У разі внесення застави у вказаному розмірі, на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено наступні обов'язки: прибувати до суду на першу вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Також цією ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 14 листопада 2025 включно.
У разі внесення застави у вказаному розмірі, на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено наступні обов'язки: прибувати до суду на першу вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З матеріалів контрольного провадження слідує, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України.
У судовому засіданні місцевого суду прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У поданому клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного прокурор вказав, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Вказав, що наявність зазначених ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_5 , є особливо тяжкими та тяжкими злочинами, окремі з яких передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Одночасно, Закарпатська область межує з чотирма країнами, і ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв'язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки зазначеної країни може переховуватися, в тому числі на території рф чи на території тимчасово непідконтрольній Україні та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких.
Зауважив, що оскільки ОСОБА_5 знайомий із свідком ОСОБА_11 та використовуючи свої зв'язки може вжити заходи щодо його пошуку з метою зміни останнім показань або відмови від вже наданих показань. Також вказав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України та незаконного поводження із зброєю та бойовими припасами, а враховуючи, що останній виконував завдання представників російської федерації та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.
Прокурор наголосив, що ОСОБА_5 раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, ніде не працює, змінював прізвище змінюючи при цьому документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає.
У зв'язку з наведеним, просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор вказав, що продовження строку дії даного запобіжного заходу обумовлюється продовженням існування відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Наявність вказаних ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_6 є особливо тяжкими та тяжкими злочинами і передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Також зазначив, що Закарпатська область межує чотирма країнами, і ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв'язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки рф може переховуватися, в тому числі на території зазначеної країни та на території тимчасово непідконтрольній Україні. Додатково зазначив, що ОСОБА_6 знайомий зі свідками та іншими учасниками провадження, які встановлені під час досудового розслідування, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 може вдатись до протиправних дій щодо останніх, у тому числі, з метою зміни їх показів на свою користь. Наголосив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України, а враховуючи, що останній виконував завдання представників російської федерації, зокрема ОСОБА_10 , та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо захоплення державної влади та посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.
Прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 є неодружений, неповнолітніх дітей не має, сталих соціальних зв'язків не має, звільнявся від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за вчинення злочину, передбаченого ст. 342 КК України.
На підставі наведеного, просив продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, згідно з яким він просив змінити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, або у разі не застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу визначити йому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України - в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи клопотання вказав, що запобіжний захід повинен бути змінений не тільки в силу відсутності обумовленого обвинувачення, а і в силу відсутності ризиків протиправної поведінки, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України. З приводу ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначив, що у якості гарантії того, що він не збирається втікати, він готовий передати до відповідних державних органів усі свої закордонні паспорти. Водночас, як особа чоловічої статті, яка не досягла 60 років, він у силу дії воєнного стану не може покинути територію держави через офіційний пункт пропуску, навіть маючи закордонний паспорт, а посилений режим охорони кордону виключає можливість спроби його неофіційного перетину. Також вказав, що постійне місце проживання він має тільки в Україні, іншого громадянства не має, накладення судом арешту на його майно виключає можливість користування банківськими картками.
Щодо посилання прокурора на існування ризику впливу з його боку на свідків та інших учасників кримінального процесу зазначив, що він не знайомий ні з ким зі свідків, крім основного свідка процесу ОСОБА_11 , який як вказує прокурор, знаходиться у зоні бойових дій, тобто фізично він ніяк не може на нього вплинути. Прокурор хибним чином звинувачує його та його дружину ОСОБА_12 у спробах встановлення місця знаходження головного свідка, не надаючи суду жодних доказів даного факту. Вказав, що за весь час перебування під вартою ніяких спроб впливу на свідків чи інших учасників процесу ні з його боку, ні з боку його рідних не було скоєно, хоча самого головного свідка ОСОБА_11 його дружина та діти, коли він вдома, бачать декілька разів в тиждень, проте жодного разу не виявили бажання розмовляти з ним. Крім того, попереднє слідство у даній справі повністю завершено, усі свідки допитані, та слідством прийняті міри їх безпеки, незалежно від місця його знаходження.
Зазначив, що прокурор як підставу необхідності продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважає, що він може скоїти інший злочин або продовжувати начебто ним скоєне. Проте, як і завжди до цього, не надає жодного доказу, що у нього є такий намір та відповідні можливості для його реалізації. Просив взяти до уваги міцність його соціальних зв'язків за місцем постійного проживання, наявність сім'ї та вихованців, наявність постійного місця роботи.
Наголосив, що визначений розмір застави є непомірним та вкотре вказав на відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом з січня 2022 на 14.04.2025 №0701-25-05661 від 14.04.2025, що підтверджують відсутність доходу, а навпаки, є підтвердженням наявності у нього заборгованості на суму 98 749.67 грн.
Ухвалою суду констатовано, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_6 був обраний та продовжувався з урахуванням їх особи, які обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, зазначила, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави за яких судом було продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали, неодноразово були предметом перевірки та розгляду як судом першої інстанції, так і апеляційної, і підстав для їх задоволення не встановлено. Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконанням обвинуваченим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, колегія суддів врахувала характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про їх особу, а також тривалий розгляд кримінального провадження та перебування обвинувачених під вартою, тому вважала за необхідне залишити їм заставу у розмірі по розмірі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень кожному. За цих обставин, місцевий суд прийшов до висновку про необхідність визначення застави саме у вказаному розмірі.
Не погоджуючись з цією ухвалою адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали, а також про те, що вона прийнята без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази не є достатніми для продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що суд першої інстанції прийняв до уваги тільки одні докази сторони обвинувачення, а натомість відкинув наведені інші докази сторони захисту. Вважає, що прокурор, стверджуючи про наявність ризиків для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обмежився лише формальним їх переліком, проте жодних документальних підтверджень цьому не надав. Матеріали кримінального провадження, які додані до клопотання не містять прямих вказівок на те, що його підзахисний вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується. Вина не підтверджується зібраними досудовим розслідуванням матеріалами, а тому посилання прокурора є необґрунтованими. Крім того, захисник зазначає про завідомо непомірний розмір застави для обвинуваченого. Зокрема, приймаючи рішення у цій частині, судом першої інстанції не були належним чином виконанні вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, якій виправдовує застосування до ОСОБА_5 застави саме в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 500 000 грн. При цьому місцевий суд взагалі не дав оцінку майновому стану обвинуваченого. Просить ухвалу в частині продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Застосувати відносно ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт або домашній арешт в нічний час доби. У разі відмови в його застосуванні, просить визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом - в розмірі 20-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 зазначає про незаконність та необґрунтованість ухвали, а також про те, що вона прийнята без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази не є достатніми для продовження відносно ОСОБА_6 вищевказаного запобіжного заходу. Разом з цим, вказує на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зауважує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , має на утриманні сина, який навчається за кордоном, а він, як батько, оплачує його навчання та хвору матір, яка потребує догляду. Також сторона захисту вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом не були належним чином виконані вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує застосування до обвинуваченого застави саме в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому суд взагалі не дав оцінку майновому стану підзахисного. Просить ухвалу в частині продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Застосувати відносно ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт або домашній арешт в нічний час доби. У разі відмови в його застосуванні, просить визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом - в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані ними апеляційні скарги; прокурора ОСОБА_9 , який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Твердження апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість ухвали не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 був обраний та продовжувався з урахуванням його особи, який обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так само обґрунтовано взяв до уваги і те, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 був обраний та продовжувався з урахуванням його особи, який обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, при встановленні ризиків місцевим судом обґрунтовано взято до уваги, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, та на даний час відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим.
Також взято до уваги, що ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Вищенаведене свідчить про обґрунтованість висновку про те, що раніше встановлені ризики не зменшились та виправдовують тримання обвинувачених під вартою, а наведені в доводах прокурора обставини перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії ухвали про тримання обвинувачених під вартою, які сторонами захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги.
Дані про особу, на які посилається захисник ОСОБА_7 , зокрема те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , має на утриманні сина, який навчається за кордоном, а він, як батько, оплачує його навчання та хвору матір, яка потребує догляду, на думку апеляційного суду, не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Крім того, беручи до уваги характеризуючі дані обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які викладені в апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції вважає, що у конкретних обставинах даної справи зазначені аргументи не мають переважного значення порівняно з суспільним інтересом, який полягає у встановленні об'єктивної істини в кримінальному провадженні, недопущенні створення перешкод для цього, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених та виконанні процесуальних рішень у межах кримінального провадження.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що обрані відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжні заходи, з урахуванням їх тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування, у зв'язку з чим відхиляє твердження апеляційних скарг про те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що навіть якщо обвинувачені не мають на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про їх особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів.
Обгрунтування апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , про те, що прокурор стверджуючи про наявність ризиків для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежився лише їх формальним переліком, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
З цих самих підстав, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому, посилання адвоката ОСОБА_8 в апеляційній скарзі щодо недоведеності вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, так само не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність вказаних ризиків та обґрунтованості продовження строку тримання під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що на цій стадії судового розгляду (вирішення питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим на час судового провадження), як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті.
Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 таких захворювань, що виключають їх тримання під вартою, в ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано, у зв'язку з чим, апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що стан здоров'я обвинувачених не перешкоджає утриманню їх під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про їх особу, а також тривалий розгляд кримінального провадження і їх перебування під вартою та залишив обвинуваченим заставу у розмірі по розмірі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень кожному, яка на переконання апеляційного суду в разі її внесення буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 194 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченим розмір застави - у розмірі 2 500 000 коп., на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених у кримінальному провадженні.
Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Інші наведені доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги, доводи яких не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується в апеляційних скаргах.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , відхилити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: