Справа № 299/4578/25
Закарпатський апеляційний суд
10.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/689/25, за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.09.2025 року, щодо підозрюваного ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.09.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - заборони в нічний час доби (з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин) залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, строком до 12.11.2025 року.
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до органу досудового розслідування, прокуратури та суду за кожною вимогою, не відлучатися із с. Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
З матеріалів судового провадження слідує, що 12.09.2025 року заступник начальника СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Виноградівського районного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2025 року за № 12025071080000560 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, із покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, обов'язків, передбачених пунктами 1-4, 8, 9 частини п'ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), а саме: прибувати до слідчого СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі с. Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками сторони обвинувачення.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 в період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, якими продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 15.07.2025 року на 90 діб), 12.09.2025 року близько 23 години 00 хвилин, перебуваючи в кухонній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, відкрито вихопив з рук потерпілої ОСОБА_8 , всупереч її волі, мобільний телефон марки «Redmi A3» з карткою мобільного оператора НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 на праві приватної власності, з яким зник з місця вчинення кримінального правопорушення.
12.09.2025 року о 03 годині 50 хвилин ОСОБА_6 затримано в порядку статті 208 КПК України.
12.09.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України. Винуватість підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення підтверджено протоколом огляду місця події, протоколом затримання, показаннями потерпілої та свідків та іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
На підставі положень статті 177 КПК України до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 186 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , є тяжким злочином, за його вчинення передбачено можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Вказана обставина та той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою поза пунктами пропуску через державний кордон України, а також переховуватися на території України; 2) незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Підозрюваний з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у непроцесуальні відносини із потерпілою та свідками, схиляти їх до зміни наданих показань і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до надання неправдивих показань або відмови від надання таких; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом. Підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе, використовуючи свої зв'язки, координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення даних для кримінального провадження шляхом погроз та тиску на учасників/сторін кримінального провадження з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню. Крім того, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема шляхом підшукування осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення, дані, які характеризують особу підозрюваного, та існування ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, свідчать про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Ті обставини, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу та свідків, без дозволу слідчого, прокурора та суду, з метою пошуку роботи, може виїхати з місця постійного проживання, переховуючись при цьому від органів досудового розслідування, прокурора, суду, він не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, внаслідок чого відсутні соціальні чинники, які б прив'язували його до постійного місця проживання, свідчать про неможливість застосування до підозрюваного особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту, оскільки такі ним не будуть дотримані. Майновий стан підозрюваного позбавляє можливості обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді застави. Отже, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам, оскільки такі будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання встановленим ризикам порівняно із триманням під вартою. Незастосування запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, підтверджено відомостями, які містяться в матеріалах справи. Також вказано, що тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, за вчинення якого передбачено можливість призначення покарання виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, про що підозрюваний повідомив в місцевому суді, підтверджують наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризики впливу підозрюваного на потерпілу та свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не доведено. Слідчий суддя вважав, що враховуючи ці обставини та вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також обставини, які характеризують особу підозрюваного, зокрема те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, де проживає з батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є особами з інвалідністю, та дочкою своєї сестри - ОСОБА_11 , якій 12 років та вона теж є особою з інвалідністю, у нього є тимчасові заробітки, які забезпечують середньомісячний дохід в сумі приблизно 25 тис. грн., свідчать про недоведеність недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленому ризику, аніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість рішення. В обґрунтування доводів зазначає, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На думку прокурора, вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов?язання, особистої поруки та домашнього арешту, застави стосовно підозрюваного ОСОБА_6 так як такі ним дотримані не будуть. Жоден із більш м?яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 діб.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд провадження за відсутності всіх учасників апеляційний суд бере до уваги, що: останні належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що прокурор ОСОБА_12 подав лист у якому зазначив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 скеровано до суду першої інстанції для розгляду по суті. Просив проводити судове засідання без його участі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_6 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_13 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, підтверджено відомостями, які містяться в таких документах: 1) копії протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 12.09.2025 року, складеного заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 . Підозрюваний надав показання про те, що 11.09.2025 року близько 23:40 год він приїхав на таксі до будинку АДРЕСА_2 , до своєї дівчини ОСОБА_14 , та побачив, що вона лежить в ліжку з незнайомим йому чоловіком. В подальшому, перебуваючи на вулиці біля даного будинку, він почав вимагати в ОСОБА_14 її мобільний телефон, щоб подивитися, з ким вона переписується в соціальних мережах, на що вона відмовила. Тоді він вирвав телефон з рук ОСОБА_14 та відштовхнув її. Після того ОСОБА_14 пішла в сторону магазину, він підійшов до неї ззаді та схопивши за праве плече розвернув, від чого вона впала на землю. Він сказав ОСОБА_14 , що його чекає таксі, телефон поверне завтра; 2) копії протоколу допиту потерпілої ОСОБА_8 від 12.09.2025 року, складеного заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 . Потерпіла надала показання про те, що 12.09.2025 року близько 00 годин 20 хвилин до неї додому, в будинок АДРЕСА_2 , прийшов її знайомий ОСОБА_6 , між ними виник конфлікт на грунті ревнощів та ОСОБА_6 сказав, щоб вона віддала йому свій мобільний телефон марки «Redmi A3» з картками мобільного оператора НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Вона сказала, що не віддасть телефон, тоді ОСОБА_6 вихопив телефон з її рук, сказав, що телефон тепер його, вийшов з будинку та пішов з території дворогосподарства. Вона вибігла за ним на вулицю, просила повернути телефон та намагалася його зупинити. ОСОБА_6 схопив її правою рукою за шию, відштовхнув та вона впала на землю, а ОСОБА_6 пішов; 3) копії протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 12.09.2025 року, складеного заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 , який надав показання про те, що 12.09.2025 року близько 22 години 00 хвилин він відвозив візуально знайомого ОСОБА_6 на своєму автомобілі на вул. Кубикова, 54 в м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області, який попросив забрати його через годину. В той день близько 23 години 10 хвилин він забрав ОСОБА_6 від відділення Нової пошти № 2 та відвіз в с. Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області; 4) копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.09.2025 року, складеного старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_16 ; 5) копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст. 208 КПК України від 12.09.2025 року, складеного заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 ; 6) копії постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 12.09.2025 року, винесеної заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 . Копію протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 12.09.2025 року, складеного оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_18 , визнано недопустимим доказом ухвалою слідчого судді від 13.09.2025 року.
Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182).
При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про доведеність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується з висновком, про недоведеність ризику впливу на потерпілу та свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_6 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період доби з 22:00 до 06:00 год. наступної доби.
За цих обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, прийшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період доби з 22:00 до 06:00 год. наступної доби, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період доби з 22:00 до 06:00 год. наступної доби буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про можливість зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до органу досудового розслідування, прокуратури та суду за кожною вимогою, не відлучатися із с. Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.09.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: