Справа № 308/13315/25
Закарпатський апеляційний суд
10.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/679/25, за апеляційною скаргою начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року, щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року, задоволено клопотання та застосовано до підозрюваної за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 гривень, строком до 09.11.2025 року включно.
У разі внесення застави на підозрювану ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків встановлений до 09.11.2025 року включно.
З матеріалів судового провадження слідує, що старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий зазначив, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18:00 год. 10.09.2025, у ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час знаходиться під вартою в ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)», з метою незаконного особистого збагачення, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, 09.09.2025 близько 18:00 год. невстановлена органом досудового розслідування особа, в телефонному режимі, повідомила ОСОБА_9 про необхідність прибути 10.09.2025 до с-ща Чинадійово, Закарпатської області.
Надалі, 10.09.2025 близько 17:20 год. на виконання вказівки невстановленої особи, ОСОБА_9 прибув до селища Чинадійово, до недобудованого будинку, біля ресторану «Козачок», що знаходиться на вулиці Духновича, буд. №106 де його зустріли дві невстановлені неповнолітні особи чоловічої статі ромської народності, які набрали зі свого телефона мобільний номер та надали спілкуватися із набраною особою. Як встановлено, набрана особа являється ОСОБА_6 , яка в телефонному режимі провела короткий інструктаж щодо організації незаконного переправлення через державний кордон та повідомила ОСОБА_9 про необхідність їхати в Ужгород, а далі вона особисто приїде до нього, проведе додатковий інструктаж, а також повідомила про необхідність надання за вказані послуги грошових коштів в розмірі 6200 доларів США.
Того ж дня, ОСОБА_9 прибув до м. Ужгород, де близько 19:00 год. до нього зателефонував ОСОБА_8 , та повідомив останньому, що він разом з ОСОБА_10 займається організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон, та почав запевняти його, про успішний перетин кордону і що у них все добре налагоджено. Крім цього, ОСОБА_11 почав проводити інструктаж, і повідомив, що незаконний перетин буде відбуватися через ліс до території Угорщини, сказавши при цьому як потрібно буде діяти після перетину кордону. Надалі, відбулось ще декілька телефонних розмов ОСОБА_9 із ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в ході яких останні ще додатково надавали різного роду вказівки та проводили інструктажі, щодо незаконного переправлення через державний кордон, а також узгодили, що його переправлення відбудеться 11.09.2025.
Надалі, 11.09.2025 близько 09:30 год. ОСОБА_8 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, будучи у змові із ОСОБА_6 , зателефонував до ОСОБА_9 та надав вказівку про необхідність прибути 11.09.2025 близько 12:00 год. до м. Мукачево де його зустріне ОСОБА_6 . Виконуючи дану вказівку, ОСОБА_9 прибув до м. Мукачево, де близько 12:30 год. неподалік від залізничного вокзалу, що за адресою м. Мукачево, вул. Станційна, №3, його зустріла ОСОБА_6 , яка продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_8 злочинного плану, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, почала проводити ОСОБА_9 детальний інструктаж, зокрема наголосила, щоб той був одягнений в темний зручний одяг, що переправа до Угорщини буде відбуватися по суші через ліс, а після успішного перетину, необхідно буде здатися працівникам поліції, які в подальшому оформлять йому необхідні документи, також остання знову повідомила, про необхідність надання їй грошових коштів в розмірі 6500 доларів США. Надалі, ОСОБА_6 зателефонувала до ОСОБА_8 та включивши гучномовець вони спілкувалися із ОСОБА_9 , в ході чого ОСОБА_8 почав запевняти про успішний перетин державного кордону, а також те, що із м. Берегово, вже їде автомобіль, на якому ОСОБА_9 повезуть до місця, з якого буде відбуватися його незаконне переправлення через державний кордон до Угорщини.
Того ж дня, близько 13:18 год. до ОСОБА_9 та ОСОБА_6 приїхав автомобіль марки «Renault ZOE» з д.н.з. НОМЕР_1 , з наявною на ньому шашкою таксі з написом «Green GO», після чого ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, будучи у змові із ОСОБА_8 , надала вказівку ОСОБА_9 передати їй грошові кошти в розмірі 6500 доларів США та сідати до вищевказаного автомобілі. Після отримання грошових коштів, ОСОБА_6 була викрита та затримана працівниками поліції у порядку ст.208 КПК України.
11.09.2025 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, групою осіб.
Повідомлена ОСОБА_6 підозра обгрунтовується зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: протоколами НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), показами свідків.
Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
У ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачені види військової служби, серед яких: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно з ст. 22 даного Закону граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, 10.09.2025, у ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час знаходиться під вартою в ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)», з метою незаконного особистого збагачення, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Зокрема, 10.09.2025 близько 17:20 год. на виконання вказівки невстановленої особи, ОСОБА_9 прибув до селища Чинадійово, до недобудованого будинку, біля ресторану «Козачок», що знаходиться на вулиці Духновича, буд. №106 де його зустріли дві невстановлені неповнолітні особи чоловічої статі ромської народності, які набрали зі свого телефона мобільний номер та надали спілкуватися із набраною особою. Як встановлено, набрана особа являється ОСОБА_6 , яка в телефонному режимі провела короткий інструктаж щодо організації незаконного переправлення через державний кордон, а також повідомила про необхідність надання за вказані послуги грошових коштів в розмірі 6200 доларів США.
Того ж дня, ОСОБА_9 прибув до м. Ужгород, де близько 19:00 год. до нього зателефонував ОСОБА_8 , та повідомив останньому, що він разом з ОСОБА_10 займається організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон, та почав запевняти його, про успішний перетин кордону і що у них все добре налагоджено. Крім цього, ОСОБА_8 почав проводити інструктаж, і повідомив, що незаконний перетин буде відбуватися через ліс до території Угорщини, сказавши при цьому як потрібно буде діяти після перетину кордону. Надалі, відбулось ще декілька телефонних розмов ОСОБА_9 із ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
В подальшому, 11.09.2025 близько 09:30 год. ОСОБА_11 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, будучи у змові із ОСОБА_6 , зателефонував до ОСОБА_9 та надав вказівку про необхідність прибути 11.09.2025 близько 12:00 год. до м. Мукачево де його зустріне ОСОБА_6 . Виконуючи дану вказівку, ОСОБА_9 прибув до м. Мукачево, де близько 12:30 год. неподалік від залізничного вокзалу, що за адресою м. Мукачево, вул. Станційна, №3, його зустріла ОСОБА_6 , яка продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_11 злочинного плану, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, почала проводити ОСОБА_9 детальний інструктаж, зокрема наголосила, щоб той був одягнений в темний зручний одяг, що переправа до Угорщини буде відбуватися по суші через ліс, а після успішного перетину, необхідно буде здатися працівникам поліції, які в подальшому оформлять йому необхідні документи, також остання знову повідомила, про необхідність надання їй грошових коштів в розмірі 6500 доларів США. Надалі, ОСОБА_6 зателефонувала до ОСОБА_11 та включивши гучномовець вони спілкувалися із ОСОБА_9 , в ході чого ОСОБА_11 почав запевняти про успішний перетин державного кордону, а також те, що із м. Берегово, вже їде автомобіль, на якому ОСОБА_9 повезуть до місця, з якого буде відбуватися його незаконне переправлення через державний кордон до Угорщини.
Того ж дня, близько 13:18 год. до ОСОБА_9 та ОСОБА_6 приїхав автомобіль марки «Renault ZOE» з д.н.з. НОМЕР_1 , з наявною на ньому шашкою таксі з написом «Green GO», після чого ОСОБА_6 будучи у змові із ОСОБА_11 , надала вказівку ОСОБА_9 передати їй грошові кошти в розмірі 6500 доларів США та сідати до вищевказаного автомобілі.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий зазначив, що 11.09.2025 о 15 годині 15 хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
11.09.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином повідомлено про підозру. Повідомлена ОСОБА_6 підозра обгрунтовується зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: протоколами НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), показами свідків.
Слідчий вказав на те, що докази, які зібрані на даному етапі досудового розслідування в достатній мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та достатні для обрання останній запобіжного заходу.
Слідчий зазначив, що необхідність обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На думку органу досудового розслідування наявний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років відповідно, тому ОСОБА_6 , без належного контролю за її поведінкою може переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув'язнення. Також оскільки ОСОБА_6 є мешканкою Закарпатської області, яка межує з кордоном іншої країни має змогу в будь-який час виїхати за кордон та покинути країну, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів.
Крім цього, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення щодо країни в якій вона проживає, вчинене правопорушення суттєво пливає на обороноздатність України. Легковажність до ст. Конституції України, щодо суверенності, незалежності, демократичності, правової держави. У світлі подій, що зараз відбуваються, існує реальна загроза як конституційному ладу, так і територіальній цілісності нашої держави. Ця загроза походить ззовні, але і у всередині держави відбуваються руйнівні процеси.
Також, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків з метою відмови або зміни їх показань.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий зазначив, що перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання.
Вказані ризики на думку органу досудового розслідування доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке їй загрожує, оскільки санкція ч.3 ст.332 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Таким чином, підставою застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність вищевказаних ризиків.
На думку сторони обвинувачення, з урахуванням сукупності обставин, наведених вище, а саме обґрунтованості підозри у вчиненні тяжких злочинів, тяжкості кримінальних правопорушень, способу їх вчинення, наслідків, які вони потягли, суворості можливого покарання, наявності кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутності обставин, які перешкоджають триманню під вартою ОСОБА_6 , застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою буде недостатнім, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи наведені в клопотанні обставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваної, виконання нею покладених на неїпроцесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_6 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке їй загрожує, та приймаючи до уваги,що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 строком на 60 (шістдесят) днів.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Разом з тим, прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, враховуючи обставини розслідуваних злочинів, які інкримінується підозрюваній, спосіб вчинення вказаних злочинів, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваної та членів її родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити її належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для неї. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків. Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрювана або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваної.
Не погоджуючись з ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій вказує на необґрунтований розмір застави. Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваною обов?язків, передбачених КПК України слідчий суддя не в повній мірі врахував фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, характер та тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_6 , розмір винагороди, яку, згідно з матеріалів кримінального провадження, підозрювана отримала за організацію незаконного переправлення військовозобов?язаної особи через Державний кордон та вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину в період війни, а саме військової агресії російської федерації проти України. На думку прокурора, застава в максимальному розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, не гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї обов?язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Таким чином, застосований слідчим суддею розмір застави не є таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов?язки. Прокурор вважає, що застава в розмірі 661 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 001 508 грн., буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов?язків та не буде завідомо непомірною для неї. Просить частково скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави. Визначити підозрюваній заставу у розмірі 661 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 001 508 грн.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд провадження за відсутності всіх учасників апеляційний суд бере до уваги, що: останні належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; підозрювана ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_12 подали заяви про розгляд без їх участі, проти задоволення апеляційної скарги заперечили; орган обвинувачення клопотань про відкладення розгляду не подав.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Приймаючи судове рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
З приписів ст. 183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам.
Колегія суддів вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування і відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні СУ ГУНП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за № 12025070000000315, відомості про яке внесені 10.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами Закарпатської обласної прокуратури.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання слідує, що клопотання розглядалось за участі як підозрюваної ОСОБА_6 , так і її захисника - адвоката ОСОБА_13 , що свідчить про дотримання слідчим суддею передбачених ст. 193 КПК України вимог, у тому числі, дотримання права особи на захист.
Зі змісту апеляційної скарги та матеріалів судового провадження слідує, що висновки слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також обґрунтованість підозри ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та неможливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, - не оспорюються як апелянтом (прокурором) в апеляційній скарзі, так і стороною захисту, про що свідчить і факт неподання стороною захисту апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються і визнаються такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах та матеріалах судового провадження, належним чином вмотивованими.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, зокрема в частині розміру визначеної підозрюваній застави.
Приймаючи обґрунтоване рішення про необхідність застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги майновий та сімейний стан підозрюваної, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваної, - і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір застави слід визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваної та членів її родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити її належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для неї. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, колегія суддів не знаходить.
З огляду на що, твердження прокурора про те, що застосований слідчим суддею розмір застави не є таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов?язки - є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.
З вказаного слідує, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останнтою вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю інкримінованих їй кримінальних правопорушень та його наслідками, є обґрунтованим.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі стосовно того, що при визначенні розміру застави слідчий суддя не в повній мірі врахував фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, характер та тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_6 , розмір винагороди, яку, згідно з матеріалів кримінального провадження, підозрювана отримала за організацію незаконного переправлення військовозобов?язаної особи через Державний кордон та вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину в період війни, а саме військової агресії російської федерації проти України, є безпідставними, оскільки такі враховані слідчим суддею при визначенні розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не знаходить.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора про необхідність визначення підозрюваній ОСОБА_6 на даному етапі досудового розслідування розміру застави у розмірі 2 001 508 гривень, та вважає такі доводи не обґрунтованими належним чином.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), вказав, що «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи його відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або його боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з моменту внесення розміру застави та доказів недостатності визначеного слідчим суддею розміру застави для виконання покладених на нього обов'язків, прокурором не надано, а відтак підстави для визначення підозрюваному застави у більшому розмірі не встановлені.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що жодних доказів чи даних про обставини, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, до апеляційної скарги не додано й будь-яких обґрунтованих клопотань прокурором із цього приводу прокурором не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: