Справа № 308/2376/25
Закарпатський апеляційний суд
10.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/771/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено цей строк на 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування з раніше визначеним розміром застави - 4542400 (чотири мільйони п'ятсот сорк дві тисячі чотириста) грн щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про які 15.03.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024072030000028.
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024072030000028 від 15.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_9 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час, та місці, володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, будучи обізнаними про визначений законодавством України порядок виїзду громадян України в умовах воєнного стану закордон та діючі обмеження, а також маючи відповідне коло знайомих осіб, які в наступному були залученні ним до вчинення кримінальних правопорушень, з корисливих мотивів, розробив злочинний план по організації каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом виготовлення документів про нібито непридатність до військової служби в умовах воєнного стану, а також безперешкодний виїзд замовників цих документів за кордон.
Розробивши план вчинення на постійній основі кримінальних правопорушень (злочинів), пов'язаних із забезпеченням незаконного виїзду громадян призовного віку в умовах воєнного стану закордон з метою незаконного збагачення, з метою реалізації цього плану ОСОБА_9 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час, та місці залучив в якості співорганізатора військовослужбовця Державної прикордонної служби України (ДПСУ) підполковника ОСОБА_10 , який з березня 2023 року по серпень 2024 року очолював ВПС «Великий Березний», які відвели собі функції організаторів злочинної організації.
-2-
З метою забезпечення функціонування вищезазначеного протиправного механізму, на постійній основі та в умовах воєнного стану, організатори розділили обов'язки між собою наступним чином, а саме: ОСОБА_9 забезпечував організацію роботи каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом безпосереднього контролю виготовлення пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами; контролю за цивільними членами злочинної організації, які відповідали за пошук «клієнтів»; налагодженням взаємодії з працівниками ДПСУ, шляхом безпосереднього контакту з підполковником ДПСУ ОСОБА_10 ; отримання грошових коштів від «клієнтів» та здійснення контролю за надходженням та подальшим розподілом грошових коштів отриманих від протиправної діяльності між іншими учасниками злочинної організації; наданням організаційних вказівок іншим членам злочинної організації; розподілом функцій та ролей між іншими учасниками злочинної організації, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації; вирішення побутових питань під час здійснення протиправної діяльності; виготовлення, передачі документів, а саме пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами; ОСОБА_10 забезпечував організацію роботи каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом контролю за членами злочинної організації з числа військовослужбовців ДПСУ; здійснення контролю за надходженням та подальшим розподілом грошових коштів отриманих від протиправної діяльності між іншими учасниками злочинної організації з числа військовослужбовців ДПСУ; наданням організаційних вказівок іншим членам злочинної організації з числа військовослужбовців ДПСУ; розподілом функцій та ролей між іншими учасниками злочинної організації, а також здійсненням інших дій спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації.
Крім того, з метою реалізації спільного злочинного плану, будучи обізнаними із наявними обмеженнями у виїзді закордон для військовозобов'язаних, керуючись бажанням отримання протиправного прибутку шляхом організації незаконн ого переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України із використанням підроблених документів (пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами), ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , розуміючи, що самостійно виконати всі дії відповідно до вищезазначеного злочинного плану не зможуть та їм потрібні співучасники, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_9 прийняв рішення про залучення до протиправної діяльності у якості виконавців раніше знайомих йому ОСОБА_11 , ОСОБА_7 . У свою чергу, співорганізатор ОСОБА_10 прийняв рішення про залучення до протиправної діяльності в якості виконавця військовослужбовця ДПСУ старшого лейтенанта ОСОБА_12 , яка в період з березня 2022 року по 05.11.2024 проходила службу у відділенні інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на посаді начальника 3 групи інспекторів прикордонного контролю та інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа працівників ДПСУ, які здійснювали безпосередню перевірку документів, що дають право виїзду за межі України особам, які підлягають мобілізації в умовах воєнного стану, та приймали остаточне рішення про виїзд таких осіб у пункті пропуску «Малий Березний», який знаходяться у Закарпатській області на кордоні України зі Словаччиною.
Надалі, ОСОБА_11 , на виконання вказівок ОСОБА_9 , з метою реалізації спільного злочинного плану, будучи обізнаним із наявними обмеженнями у виїзді закордон для військовозобов'язаних, керуючись бажанням отримання протиправного прибутку шляхом організації незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України із використанням підроблених
-3-
документів про нібито непридатність до військової служби в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, залучив до протиправної діяльності у якості виконавця співмешканку ОСОБА_13 , яка володіла навичками роботи з графічними редакторами, редагування зображень, друку та ламінування документів з метою їх підробки.
З метою досягнення свого протиправного злочинного плану ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розподілили функцій та ролі між виконавцями та іншими членами злочинної організації наступним чином, а саме: ОСОБА_11 , який будучи повністю обізнаним зі спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації керуючись корисливими мотивами, за вказівкою ОСОБА_9 отримував від «клієнтів» або осіб, які безпосередньо підшукували «клієнтів» їх особисті дані (копії або скан-копії паспортів або інших документів, що посвідчують особу), які були необхідні ОСОБА_13 для виготовлення комплекту документів (пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами); надавав консультації ОСОБА_13 , пов'язані зі способом виїзду, доводив їй порядок дій, заздалегідь узгоджений з організатором ОСОБА_9 ; здійснював пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану, задля цього в тому числі залучаючи інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які підшуковували «клієнтів» та надавали необхідні анкетні дані для виготовлення підроблених документів, які можуть бути використані для виїзду через державний кордон України особам з числа військовозобов'язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; ОСОБА_7 , який будучи повністю обізнаним з спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації керуючись корисливими мотивами, за вказівкою ОСОБА_9 отримував від «клієнтів» або осіб, які безпосередньо підшукували «клієнтів» їх особисті дані (копії або скан-копії паспортів або інших документів, що посвідчують особу), які в подальшому передавав організатору; здійснював безпосереднє перевезення осіб з числа військовозобов'язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану, які всупереч діючим обмеженням мають намір виїхати закордон через контрольно-перепускні пункти, який тимчасово встановлюється на в'їзді/виїзді в окрему місцевість у якій запроваджені заходи визначеного правового режиму (на якому військовослужбовці Державної прикордонної служби України, військовослужбовці територіального центру комплектування та соціальної підтримки та працівники національної поліції України здійснюють перевірку документів громадян України) при направленні до контрольованої прикордонної зони; здійснював пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану, задля цього в тому числі залучаючи інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які підшуковували «клієнтів» та надавали необхідні анкетні дані для виготовлення підроблених документів, які можуть бути використані для виїзду через державний кордон України особам з числа військовозобов'язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; ОСОБА_13 , яка будучи повністю обізнаною з спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації керуючись корисливими мотивами, за вказівкою ОСОБА_9 отримував від «клієнтів» або осіб, які безпосередньо підшукували «клієнтів» їх особисті дані (копії або скан-копії паспортів або інших документів, що посвідчують особу); володіючи навичками роботи з графічними редакторами, редагування зображень, друку та ламінування документів виготовляла пенсійні посвідчення та/або довідки для отримання пільг інвалідами на ім'я осіб з числа військовозобов'язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; здійснювала безпосереднє перевезення осіб з числа військовозобов'язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану, які всупереч
-4-
діючим обмеженням мають намір виїхати закордон через контрольно-перепускні пункти, який тимчасово встановлюється на в'їзді/виїзді в окрему місцевість у якій запроваджені заходи визначеного правового режиму (на якому військовослужбовці Державної прикордонної служби України, військовослужбовці територіального центру комплектування та соціальної підтримки та працівники національної поліції України здійснюють перевірку документів громадян України) при направленні до контрольованої прикордонної зони; здійснювала пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану, задля цього в тому числі залучаючи інших на даний час не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які підшуковували «клієнтів» та надавали необхідні анкетні дані для виготовлення підроблених документів, які можуть бути використані для виїзду через державний кордон України особам з числа військовозобов'язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; ОСОБА_12 , яка є військовослужбовцем ДПСУ та будучи повністю обізнаною з спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації, здійснюючи паспортний контроль на п.п. «Малий Березний» та перевіряючи при цьому підстави виїзду за кордон військовозобов'язаних громадян України, виключно за вказівкою ОСОБА_10 та за грошову винагороду, приймала остаточне рішення в успішному перетині державного кордону «клієнтами» на підставі підроблених ОСОБА_13 документів, а також умисно не вживала заходів для їх належної перевірки.
Також, зібрані у ході досудового розслідування матеріали дають підстави стверджувати про наявність інших, на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб, на яких покладались функції, пов'язані із пошуком осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану та наявність інших, на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа працівників ДПСУ, які здійснюючи паспортний контроль та перевіряючи при цьому підстави виїзду за кордон військовозобов'язаних громадян України за грошову винагороду, приймали остаточне рішення в успішному перетині державного кордону «клієнтами» на підставі підроблених документів, а також умисно не вживали заходів для їх належної перевірки.
Реалізуючи свій злочинний план, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів, а також підробленням документів, з метою використання їх іншою особою організатори злочинної організації ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спільно з учасниками створеної ними злочинної організації: ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , організували та сприяли незаконному переправленню громадян України призовного віку через державний кордон України у період з червня 2023 до березня 2024 року у пункті пропуску «Малий Березний» та «Ужгород» наступних громадян України: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, за що отримували від зазначених осіб грошові кошти від 14000 доларів США з кожного. Окрім того вищезазначені учасники злочинної організації виконали усі дії, які вважали необхідними для незаконного переправлення ОСОБА_43 через державний кордон України, однак злочин не було завершено з причин, що не залежали від їх волі.
Отриманими від злочинної діяльності коштами, організатори злочинної організації ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спільно з учасниками створеної ними злочинної організації ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, розпорядилися на власний розсуд, розподіливши отримані грошові кошти між собою.
-5-
05.05.2025 ОСОБА_7 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
Необхідність продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 слідчий мотивував тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється і з часу обрання запобіжного заходу обставини не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, а також неможливістю закінчення досудового розслідування протягом строку визначеного запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, а тому існують заявлені ризики, які не втратили своєї актуальності, у зв'язку з чим застосування більш м'яких запобіжних заходів фактично буде недостатніми для запобігання даним ризикам, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 необхідно продовжити на строк 60 днів, в межах строку досудового розслідування із раніше визначним розміром застави - 1500 (одна тисяча п?ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працезлатих осіб, що становить 4542000 (чотири мільйони п?ятсот сорок дві) грн.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить скувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, або визначити розмір застави в межах, передбачених ст. 182 КПК України. Вважає ухвалу незаконною та не обґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Слідчим суддею не враховано відсутність заявлених слідчим ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також поза увагою слідчого судді залишилось і те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні завершено 17.10.2025. Окрім того, з часу вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень пройшов тривалий час, однак останній не вчиняв жодних кримінальних правопорушень, що нівелює ризики, зазначені у клопотання слідчого, з якими погодився слідчий суддя. Також слідчим суддею визначено підозрюваному розмір застави, який є непомірним для нього. Також слідчим суддею не взято до уваги те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання на території України, родину, на утриманні неповнолітню дитину та є особою з інвалідністю третьої групи.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що підозрюваний належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від нього не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду судового провадження на інший термін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, промову прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
За приписами ст. 29 Конституції України та ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід
-6-
врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дотримано.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024072030000028 від 15.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України КК України.
05.05.2025 ОСОБА_7 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
07.05.2025 слідчим суддею ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 03.07.2025 включно.
30.06.2025 ухвалою слідчого судді продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до шести місяців, а саме до 05.11.2025.
30.06.2025 ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 28.08.2025 включно.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.08.2025 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначеним розміру застави - 3300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9992400 (дев'ять мільйонів девятсої девяносто дві тисячі чотириста) грн.
25.08.2025 слідчим суддею ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із раніше визначним розміром застави - 3300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9992400 (дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дві тисячі чотириста) грн на строк до 23.10.2025 включно.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.10.2025 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначеням розміру застави - 1500 (одна тисяча п?ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатих осіб, що становить 4542000 (чотири мільйони п?ятсот сорок дві) грн.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
-7-
процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у виді тримання під вартою обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, слідчим суддею визнана і така підтверджується наявними в провадженні доказами. З таким висновком слідчого судді погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім того, слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, до закінчення дії попереднього судового рішення, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 до 23.10.2025 продовжено запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу - 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та з урахуванням необхідності виконання ряду процесуальних дій, а також з урахуванням існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, оскільки ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не змінилися, та не зменшилися.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на строк до 60 днів, оскільки таке продовження, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою та не суперечить вимогам ст. 199 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою
-8-
підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки прокурор у повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також апеляційний суд враховує, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
З урахуванням конкретних обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», порушень норм міжнародного права та кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та ймовірне покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його винуватості, давали підстави слідчому судді для продовження щодо підозрюваного раніше обраного запобіжного заходу.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив та надав оцінку тим обставинам, з якими закон пов'язує порядок обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
-9-
Викладені в апеляційній скарзі доводи про безпідставність продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 строку тримання під вартою, не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Посилання на те, що підозрюваний не має на меті ухилятися від кримінального переслідування, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, не спростовують по суті законне та обґрунтоване рішення слідчого судді.
Не спростовують висновків слідчого судді про доведеність указаних ризиків та неможливість їх запобіганню шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання і під вартою, і посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, родину, на утриманні неповнолітню дитину та є особою з інвалідністю третьої групи.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо неправомірного продовження строку тримання підозрюваного під вартою поза межами строку досудового розслідування, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Статтею 283 КПК України регламентовано загальні положення закінчення досудового розслідування, за яких:
1. Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
2. Прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
3. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Колегія суддів зазначає, що оскаржена ухвала була постановлена в рамках досудового розслідування, а тому досудове розслідування, в силу положень п. 5 ч. 1 ст. 3, ст. 283 КПК України, в даному випадку не вважається закінченим.
Відповідно до практики ЄСПЛ (справа «Чанєв проти України»), Європейський Суд звернув увагу на необхідність утримання підозрюваної особи під вартою лише на підставі відповідного судового рішення, в тому числі зазначено, що при направленні обвинувального акту до суду запобіжний захід щодо обвинуваченого є незмінним у межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що стороною захисту ні під час постановлення оскаржуваної ухвали, ні під час апеляційного розгляду не надано доказів того, що прокурором вносились відомості про закінчення досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також про звернення до суду з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про можливість
-10-
застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу визнаються безпідставними і такі відхиляються.
Окрім того, всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , а також їх високий ступінь суспільної небезпеки, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про необхідність збереження підозрюваному ОСОБА_7 раніше визначеного розміру застави, а саме 1500 (одна тисяча п?ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатих осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, на переконання апеляційного суду, визначений апеляційним судом підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави є необхідним і достатнім у разі його внесення для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про визначення підозрюваному застави в меншому розмірі визнаються неспроможними.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, таке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга підозрюваного з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не наведено обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді