Справа № 308/7448/25
Закарпатський апеляційний суд
05.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/588/25, за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024071170000372 від 16.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
З матеріалів судового провадження слідує, що заступник начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором звернувся звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №12024071170000372 від 16.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
В рамках даного клопотання просив накласти арешт на нерухоме майно із забороною відчуження та розпорядження такого майна, яке перебуває на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 155.7 кв.м, житловою площею 66.8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2650981621100 та земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000520010483, які належать ОСОБА_9 на праві приватної власності, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Клопотання мотивував тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024071170000372, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16 травня 2024 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
В клопотанні слідчий послався на те, що між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено ряд попередніх договорів купівлі-продажу майнових прав (паю) на нерухоме майно. Згідно із вказаними договорами сторони зобов'язалися в визначений строк укласти договір купівлі-продажу майнових прав, а саме паю у пайовому фонді обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив НІКОС» (далі - ЖБК «НІКОС») на умовах і в порядку, встановленими цими договорами.
У подальшому ОСОБА_11 на забезпечення виконання зобов'язання за попередніми договорами сплатила ОСОБА_10 забезпечувальні платежі.
Надалі ОСОБА_10 виготовлено проєкти додаткових угод до попередніх договорів купівлі-продажу майнових прав (паю) на нерухоме майно, відповідно до яких ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вирішили розірвати за взаємною згодою попередні договори купівлі-продажу майнових прав (паю) на нерухоме майно. При цьому ОСОБА_11 не заперечувала щодо укладення ОСОБА_10 попередніх договорів купівлі-продажу майнових прав (паю) на нерухоме майно щодо вищезазначеного предмета договору з іншими особами. За домовленістю ОСОБА_10 повертає ОСОБА_11 суму забезпечувальних платежів, після чого ОСОБА_10 передав ОСОБА_6 проєкт додаткових угод для подальшого підписання ОСОБА_11 .
Як вказує слідчий, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи свої дії, маючи на меті заволодіння майном, яке належить ОСОБА_11 , а саме грошовими коштами, не перебуваючи у трудових відносинах з ЖБК «НІКОС» та не маючи відповідних повноважень на представництво інтересів від імені ОСОБА_11 , підробив додаткові угоди до попередніх договорів купівлі-продажу майнових прав (паю) на нерухоме майно, а саме самостійно підписав від імені ОСОБА_11 додаткові угоди, внісши завідомо неправдиві відомості в частині уповноваження останнього на укладення зазначених угод та отримання матеріальних цінностей визначених договорами.
Слідчий вказав, що за таких обставин спільними умисними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_12 заподіяно матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 14 018 011 грн.
Окрім цього, слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування з'ясовано, що ОСОБА_6 , всупереч положенням Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , у період часу з 27.01.2022 по 20.01.2023 у невстановленому досудовим розслідуванням точному місці, але в межах Ужгородського р-ну та м. Ужгорода, на виконання заздалегідь обумовленого плану, набув майно, а саме грошові кошти у розмірі 14 018 011 грн., за обставин, вказаних вище, завдяки вчинення шахрайських дій шляхом підроблення та використання підроблених документів, тобто щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.
Так, реалізуючи кримінально-протиправний умисел на легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, 07.10.2022 ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Ужгороді, вул. Собранецька, буд. 42, вступив у «Житлово-будівельний кооператив «Грот-Ужгород» з метою набуття майнових прав (паю) на нерухоме майно, після чого, виконавши взяті на себе зобов'язання перед кооперативом, 28.10.2022 отримав від кооперативу вищевказаний об'єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 155,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснив реєстрацію права власності.
У подальшому 13.05.2024 з метою приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, джерела його походження ОСОБА_6 , який знав, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, передав у власність безплатно своїй дружині ОСОБА_9 вищезазначений житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, під кадастровим номером 2110100000:52:001:0483, згідно з договором дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_13 № 2301, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_13 № 2301, тобто вчинив правочин з майном, знаючи, що таке майно отримано злочинним шляхом на підставі підроблених документів.
Ухвалою суду констатовано, що витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджено, що органом досудового розслідування - Відділом поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 16.05.2024 року за №12024071170000372 за зверненням ОСОБА_11 за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України. Разом з цим, слідчий суддя зазначив, що до клопотання додано повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, заяву про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України, протоколи допиту потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_9 , а також докази здійснення ОСОБА_6 дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований з кадастровим номером 2110100000:52:001:0483 ОСОБА_9 . Однак, на думку слідчого суді, не додано достатніх доказів на підтвердження обставин незаконного заволодіння ОСОБА_6 грошовими коштами, про які йдеться в клопотанні, а також, що вказаний об'єкт нерухомого майна був придбаний за такі грошові кошти, а відтак слідчим не доведено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. За наведених обставин, слідчий суддя вказав, що у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на необхідність накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_9 , оскільки таке може бути відчужене, передане в оренду, на іншому праві користування, в заставу чи іпотеку, може бути предметом поділу, об?єднання, проведення реєстраційних та нотаріальних дій, що унеможливить їх подальше збереження та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. На думку апелянта, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а також те, що у разі задоволення клопотання може бути виконане завдання арешту, передбачене ч. 1 ст. 170 КПК України. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та задоволити клопотання про арешт майна.
Судове провадження розглядається за відсутності власника майна, неявка якої, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. Приймаючи рішення про розгляд судового провадження за відсутності ОСОБА_9 береться до уваги те, що вона належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, заяв чи клопотань про відкладення його розгляду на інший день до апеляційного суду остання подавала. Учасники судового провадження не заперечували щодо продовження розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_9 ..
Заслухавши доповідь судді про зміст ухвали, вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які також просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 155.7 кв. м., житловою площею 66.8 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2650981621100 та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000520010483, які належать ОСОБА_9 на праві приватної власності, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 155.7 кв. м., житловою площею 66.8 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2650981621100 та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000520010483, які належать ОСОБА_9 на праві приватної власності, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення взяв до уваги положення ст. ст. 132, 170 КПК України, дав належну оцінку як твердженням клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких прокурор подав клопотання.
Матеріалами судового провадження встановлено, що до клопотання додано повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, заяву про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України, протоколи допиту потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_9 , а також докази здійснення ОСОБА_6 дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований з кадастровим номером 2110100000:52:001:0483 ОСОБА_9 .
Поряд із цим, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про те, що до клопотання не додано достатніх доказів на підтвердження обставин незаконного заволодіння ОСОБА_6 грошовими коштами, про які йдеться в клопотанні, а також, що вказаний об'єкт нерухомого майна був придбаний за такі грошові кошти, а відтак слідчим не доведено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Враховуючи наведене, посилання прокурора про необхідність накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_9 , оскільки таке може бути відчужене, передане в оренду, на іншому праві користування, в заставу чи іпотеку, може бути предметом поділу, об?єднання, проведення реєстраційних та нотаріальних дій, що унеможливить їх подальше збереження та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, наведено без належного обґрунтування співвідношення вимог кримінального процесуального закону з фактичними обставинами цього кримінального провадження, що в свою чергу ставить під сумнів і доводи прокурора про виправданий ступінь втручання у права і свободи особи, а також те, що у разі задоволення клопотання може бути виконане завдання арешту, передбачене ч. 1 ст. 170 КПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
При цьому, в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.
Апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження тимчасово вилученого майна, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить і про те, що клопотання базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.
За цих обставин, наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище, відхиляє як безпідставні.
Крім того, у судовому засіданні, прокурор просив залишити його апеляційну скаргу без задоволення.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу - сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного чи їхніх захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі прокурор не посилався під час розгляду апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: