Справа № 308/13158/25
Закарпатський апеляційний суд
05.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваної ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/680/25, за апеляційною скаргою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року, щодо підозрюваної ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування відносно підозрюваної за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно неї запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби із 22 год. по 06 год. 00 хв. за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронного засобу контролю, на строк до 09 листопада 2025 року включно.
Зобов'язано підозрювану ОСОБА_6 у строк до 09 листопада 2025 року включно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або слідчого судді за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю, а також виконувати обов'язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби із 22 год. по 06 год. 00 хв. без дозволу слідчого або прокурора, за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги та прямування і перебування у спеціально обладнаному приміщенні (укритті), а також поміщення до лікарні; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися із свідками, спеціалістами, експертами у цьому кримінальному провадженні.
З матеріалів судового провадження слідує, що 10.09.2025 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12022070000000327 від 23.11.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_6 відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови № 218-р від 29.12.2017 призначена на посаду начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради від 02.01.2018 та будучи посадовою особою місцевого самоврядування 5 категорії, в розумінні ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в силу займаної посади обізнана з положеннями Конституції України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 461 від 13.04.2011, вчинила умисні дії при наступних обставинах.
У відповідності до Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням XXVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради №881 від 16.11.2017 та посадової інструкції начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради затвердженого Ужгородським міським головою від 19.04.2018 начальник управління, здійснює керівництво діяльністю управління, розподіляє обов'язки між працівниками, очолює та контролює їх роботу, забезпечує виконання покладених на управління завдань з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю. Забезпечує здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю за дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації щодо об'єктів розташованих у межах міста Ужгород. У процесі виконання завдань, покладених на управління, забезпечує співробітництво з іншими виконавчими органами, органами державної влади, місцевого самоврядування, представницькими органами, а також з підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян. Начальник управління, отримує в порядку, в встановленому законодавством, від відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, об'єднань громадян, окремих осіб документи та інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов'язків. Крім цього, начальник управління, має право на залучення фахівців органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенцій. Одержує в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи необхідні для здійснення архітектурно-будівельного контролю. Також, начальник управління, взаємодіє у діяльності управління з виконавчими органами Ужгородської міської ради та її структурними підрозділами, з Закарпатською обласною державною адміністрацією та іншими виконавчими органами державної влади, а також підприємствами, установами, організаціями з питань, що належать до його компетенції.
У відповідності до ч. 7 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав:
1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та/або вимогам будівельних норм і правил, у тому числі щодо доступності об'єкта для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
4) невиконання вимог, передбачених Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.
Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.
Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі сертифіката), або оскаржено до суду.
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 у відповідності до пункту 25 вказаного порядку, орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об'єкта до експлуатації та вчиняє ді в межах чинного законодавства щодо з'ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за формою згідно з додатком №91 , до цього порядку, за результатами яких складається довідка за формою, наведено у додатку №10 цього порядку.
Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка відповідно до змін, внесених Законом України від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», діяла до 01.01.2020 передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Пунктом 5.2 Положення «Про залучення коштів фізичних та юридичних осіб на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста» затвердженого рішенням VI сесії VI скликання Ужгородської міської ради №170 від 03.06.2011 зі мінами внесеними рішенням сесії Ужгородської міської ради №1827 від 24.12.2019, договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між замовником та виконавчим комітетом міської ради, не пізніше 15 - ти робочих днів з дня реєстрації звернення про його укладання, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Пунктами 3, 4 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 встановлено, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Керуючись вказаними нормативно правовими актами у своїй діяльності, несучи персональну відповідальність за підписані нею документи, достовірно знаючи в силу своїх службових обов'язків про порядок прийняття об'єктів закінченого будівництва за класом наслідків СС2 в експлуатацію, діючи в порушення вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 3, 4 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019, Положення «Про залучення коштів фізичних та юридичних осіб на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста» затвердженого рішенням VI сесії VI скликання Ужгородської міської ради №170 від 03.06.2011 зі змінами внесеними рішенням сесії Ужгородської міської ради №1827 від 24.12.2019, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, ОСОБА_6 , 28.02.2020 (точного часу досудовим розслідування не встановлено) знаходячись на своєму робочому місці за адресою м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, № 4, перебуваючи на посаді начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, в ході розгляду Акту готовності об'єкта до експлуатації щодо об'єкту «Будівництво офісно-житлового комплексу (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, б/н)», яке було розпочате на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ЗК112182260989 від 14.08.2018, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради ТОВ «Хім-Какскад», код ЄДРПОУ 41353604, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи (ТОВ «Хім-Какскад», код ЄДРПОУ 41353604), діючи всупереч інтересам служби, шляхом складання, підписання та скріплення печаткою очолюваного Управління, довідки щодо розгляду документів, поданих ТОВ «Хім-Каскад» (код ЄДРПОУ 41353604) для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та видачі сертифіката на об'єкт «Будівництво офісно-житлового комплексу (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, б/н)», клас наслідків СС2, внесла у зазначену довідку завідомо неправдиві відомості щодо достовірності відомостей у поданих ТОВ «Хім-Каскад» заяві про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та акті готовності об'єкта до експлуатації від 19.02.2020, в частині сплати в повному обсязі ТОВ «Хім-Каскад» коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (пункт 12 Акту) відповідно до договору про пайову участь, б/н від 17.02.2020 (згідно з яким сума пайової участі становить 1897012,44 грн.), хоча відповідно до платіжного доручення № 359 від 18.02.2020 вказаним товариством було сплачено лише 197927,44 грн., внаслідок чого місцевий бюджет недоотримав грошові кошти у сумі 1 699 085 (один мільйон шістсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) гривень, які замовник будівництва ТОВ «Хім-Каскад» (код ЄДРПОУ 41353604) був зобов'язаний сплатити у відповідності до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 17.02.2020, а відтак орган місцевого самоврядування був позбавлений можливості стягнути із замовника несплачену суму пайової участі через зазначення ОСОБА_6 у довідці від 28.02.2020 про достовірність відомостей викладених у Акті готовності об'єкта до експлуатації від 19.02.2020, у тому числі щодо повної сплати товариством коштів пайової участі.
В подальшому, на підставі виданої ОСОБА_6 довідки зазначений об'єкт будівництва було введено в експлуатацію, видано сертифікат серії ЗК №162200631445 від 03.03.2020, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Вказаними діями ОСОБА_6 спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на суму 1 699 085 (один мільйон шістсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) гривень, що виразились у несплаті пайової участі на розвиток інфраструктури інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода згідно договору укладеного 17.02.2020 з ТОВ «Хім-Каскад» (код ЄДРПОУ 41353604).
09.09.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, мешканці АДРЕСА_1 , раніше не судимій повідомлено про підозру у вчиненні нею правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Слідчий вказав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 366 КК України, повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме рапортом про виявлення кримінального правопорушення, договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 17.02.2020 року, актом готовності об'єкта до експлуатації від 19.02.2020, платіжним дорученням від 18.02.2020, довідкою щодо розгляду документів, поданих для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та видачі сертифіката від 28.02.2020, сертифікатом від 03.03.2020, висновком експерта №СЕ-19/107-24/5411-ЕК від 19.06.2024 та висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №2773-Е від 03.10.2024, та іншими матеріалами в їх сукупності.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series А, N 182).
На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі слідства є достатніми для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.
Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких і за який їй може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Враховуючи той факт, що ОСОБА_10 , вчинив особливо тяжкий злочин, обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не надається можливим, оскільки воно на думку органу досудового розслідування буде неефективним.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від суду, зокрема це підтверджується тим, що усвідомлюючи невідворотність покарання, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років із штрафом від 250 до 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з метою уникнення від кримінальної відповідальності у вигляді реальної міри покарання - позбавлення волі, може переховуватись від суду, оскільки вказаний злочин, згідно примітки до ст. 45 КК України, відноситься до корупційних злочинів, та за який згідно ст. 45, 75 КПК України неможливо звільнити від кримінальної відповідальності.
Вищевказані обставини дають підстави вважати, що підозрювана, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску та перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження.
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що ОСОБА_6 тривалий час здійснювала керівництво Управлінням ДАБК Ужгородської міської ради, працівники якого є свідками у кримінальному провадженні, а тому підозрювана, використовуючи свій авторитет та зв'язки, має реальну можливість спілкуватися з свідками та погрозами, умовляннями чи підкупом до свідків даного кримінального провадження впливати на них, з метою зміни ними показань на свою користь.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від суду або для виготовлення та використання в якості доказів документів, які будуть спотворювати реальні фактичні обставини інкримінованого йому діяння, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
- вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи корупційний мотив, вчинення кримінального правопорушення підозрюваною за вчинення дій в інтересах іншої юридичної особи ТОВ «Хім-Каскад» з використанням свого службового становища, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати що дана особа може продовжити умисно вчиняти кримінальні правопорушення, в тому числі і з метою приховання вказаного злочину чи спотворення його фактичних обставин.
Підтвердженням існування вказаного ризику є той факт, що ОСОБА_6 на даний час притягується до кримінальної відповідальності у іншому кримінальному провадженню - №22022070000000145 від 30.08.2022 з кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України
З метою запобігання вчинити підозрюваною ОСОБА_6 , будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_6 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що є обґрунтовані підстави для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, оскільки із вищеперерахованих обставин інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти вищеописаним ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваної.
Ухвалою констатовано, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_6 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Всі вищезазначені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що слідчим не доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання лише трьом обґрунтованим ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час об'єктивно існують, тоді як більш тяжким запобіжним заходом може бути реально завдана шкода підозрюваній ОСОБА_6 , відтак слід відмовити у задоволенні клопотання слідчого. З урахуванням викладеного слідчий суддя вважав, що для убезпечення вищезазначених ризиків достатньо буде обрати більш м'який запобіжний захід щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у вигляді домашнього арешту у нічний час доби із 22 год. по 06 год. 00 хв. за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронного засобу контролю, на строк до 09 листопада 2025 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість рішення. Вказує, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Разом з цим зазначає про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, рішення слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, а тому, враховуючи ризики, які наявні, до підозрюваної необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, що є співмірним із розміром заподіяних збитків кримінальним правопорушенням, тобто не менший за 560 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що ОСОБА_6 усвідомлює тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні тяжкого злочину, яке у свою чергу не може бути іншим ніж позбавлення волі, сторона обвинувачення вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_6 обов?язків, визначених КПК України, у розмірі 560 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов?язків, визначених КПК України, у розмірі 560 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрювана ОСОБА_6 , так і її захисник - адвокат ОСОБА_11 , що свідчить про дотримання права підозрюваної на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_6 інкримінованих їй кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: рапортом про виявлення кримінального правопорушення, договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 17.02.2020 року, актом готовності об'єкта до експлуатації від 19.02.2020, платіжним дорученням від 18.02.2020, довідкою щодо розгляду документів, поданих для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та видачі сертифіката від 28.02.2020, сертифікатом від 03.03.2020, висновком експерта №СЕ-19/107-24/5411-ЕК від 19.06.2024 та висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №2773-Е від 03.10.2024 та іншими матеріалами.
Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про доведеність органом досудового розслідування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Погоджуючись з цими висновками, апеляційний суд бере до уваги, що ризик переховування від суду, підтверджується тим, що ОСОБА_6 усвідомлюючи невідворотність покарання, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років із штрафом від 250 до 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з метою уникнення від кримінальної відповідальності у вигляді реальної міри покарання - позбавлення волі, може переховуватись від суду, оскільки вказаний злочин, згідно примітки до ст. 45 КК України, відноситься до корупційних злочинів, та за який згідно ст. 45, 75 КПК України неможливо звільнити від кримінальної відповідальності. Вищевказані обставини дають підстави вважати, що підозрювана, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску та перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження. Ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь підтверджується тим, що ОСОБА_6 тривалий час здійснювала керівництво Управлінням ДАБК Ужгородської міської ради, працівники якого є свідками у кримінальному провадженні, а тому підозрювана, використовуючи свій авторитет та зв'язки, має реальну можливість спілкуватися з свідками та погрозами, умовляннями чи підкупом до свідків даного кримінального провадження впливати на них, з метою зміни ними показань на свою користь. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджений наявністю кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , відомості про яке внесено ЄРДР за № 22022070000000145 від 30.08.2022 з кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про те, що всі вищезазначені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що слідчим не доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання лише трьом обґрунтованим ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час об'єктивно існують, тоді як більш тяжким запобіжним заходом може бути реально завдана шкода підозрюваній ОСОБА_6 .
Оцінюючи вказані ризики, апеляційний суд також бере до уваги подані ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_7 документи, зокрема: почесну грамоту від 20.08.2007 року; грамоту видану в 2008 році; грамоту видану в 2005 році; наказ про нагородження грамотою від 21.07.2004 року; подяку від 25.06.2013 року; почесну грамоту Державного комітету України з будівництва та архітектури; висновок про повторну психолого - педагогічну оцінку розвитку особи від 19.09.2019 року; виписку із медичної карти амбулаторного ( стаціонарного) хворого №12165-Н (а. с.198-220).
Крім того, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваної ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить її належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрювана ОСОБА_6 з моменту обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконувала покладені на неї процесуальні обов'язки.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тому доводи апеляційної скарги про те, рішення слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, а тому, враховуючи ризики, які наявні, до підозрюваної необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби без застосування засобів електронного контролю.
За цих обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваної, прийшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби без застосування електронних засобів контролю, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими.
При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби без застосування засобів електронного контролю буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про можливість зміни підозрюваній запобіжного заходу на більш м'який.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрювану такі процесуальні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або слідчого судді за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю, а також виконувати обов'язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби із 22 год. по 06 год. 00 хв. без дозволу слідчого або прокурора, за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги та прямування і перебування у спеціально обладнаному приміщенні (укритті), а також поміщення до лікарні; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися із свідками, спеціалістами, експертами у цьому кримінальному провадженні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 відхилити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2025 року, щодо підозрюваної ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: