Справа № 301/1415/25
Закарпатський апеляційний суд
05.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/480/25, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 11.09.2025 року,
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 11.09.2025 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який становить 90 840 гривень, строком до 07.11.2025 року.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено наступні обов'язки: прибувати до суду, прокурора - за першою вимогою; повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду; не відвідувати розважальні заклади; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за межі України.
З матеріалів судового провадження слідує, що у провадженні Іршавського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурором ОСОБА_7 в судовому засіданні місцевого суду заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилався на те, що в провадженні Іршавського районного суду перебуває кримінальне провадження за обвинувальним акт у кримінальному провадженні № 12025071100000206 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення (злочину) , передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 12.09.2025 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Оскільки строк тримання під вартою спливає, сторона обвинувачення вважає за необхідне його продовжити, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшились і продовжують існувати.
Ухвалою суду констатовано, що враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція статті якого передбачає позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, характеру та обставин справи, особи обвинуваченого, який постійного місця роботи не має, суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, не одружений, доказів того, що обвинувачений має на утриманні неповнолітніх дітей місцевому суду не надано, тобто не має стійких соціальних зв'язків, а також те, що у кримінальному провадженні №12025071100000206 від 19.05.2025 на досудовому слідстві ОСОБА_5 було оголошено в розшук, судове провадження перебуває на початку судового розгляду, потерпіла та свідки не допитувались, слідчий суддя вважав, що обвинуваченому не може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, через наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом із цим, слідчий суддя врахувавши конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, вважав, що у зв'язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків встановлених судом, йому слід визначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028 грн.), відповідно становить 90 840 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
Не погоджуючись із цією ухвалою, обвинувачений ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність рішення. В обґрунтування доводів зазначає про порушену прокурором процедуру подання клопотання. Крім того, клопотання про продовження запобіжного заходу на підставі якого було винесено оскаржувану ухвалу є необґрунтованим, оскільки ризики зазначені в ньому жодним доказом не підтверджуються, також клопотання не відповідає вимогам закону та є ідентичним попереднім клопотанням без зазначення нових обставин. Вказане клопотання не обґрунтоване в частині не можливості обрання йому більш м?якого запобіжного заходу або визначення альтернативи у виді застави. Зауважує, що обвинувачений ОСОБА_5 є хворою людиною. На думку апелянта, застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням спеціальних електронних засобів контролю або визначення застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків. Просить скасувати ухвалу та відмовити прокурору у задоволенні клопотання. Обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням спеціальних засобів контролю.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності сторони обвинувачення та захисту, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження слідує, що: сторони обвинувачення та захисту належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавали; обвинувачений ОСОБА_5 вважав за можливе продовжити розгляд за відсутності інших учасників контрольного провадження.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція статті якого передбачає позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, характер та обставин справи, особу обвинуваченого, який постійного місця роботи не має, суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, не одружений, доказів того, що обвинувачений має на утриманні неповнолітніх дітей суду не надано, тобто не має стійких соціальних зв'язків, а також те, що у кримінальному провадженні №12025071100000206 від 19.05.2025 на досудовому слідстві ОСОБА_5 було оголошено в розшук, судове провадження перебуває на початку судового розгляду, потерпіла та свідки не допитувались.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків зокрема, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, незаконно впливати на свідків, які ще не допитувались у цьому кримінальному провадженні під час судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що обвинуваченому не може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, через наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого - який постійного місця роботи не має, суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, не одружений, доказів того, що обвинувачений має на утриманні неповнолітніх дітей місцевому та апеляційному суду не надано, тобто не має стійких соціальних зв'язків, а також те, що у кримінальному провадженні №12025071100000206 від 19.05.2025 на досудовому слідстві ОСОБА_5 було оголошено в розшук, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
Твердження апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_5 є хворою людиною, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі доводи нічим не підтверджено.
Отже, доводи апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням спеціальних електронних засобів контролю, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі й домашнього арешту.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням спеціальних електронних засобів контролю.
Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.
Матеріалами провадження встановлено, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні згідно ухвали від 19.05.2025 слідчою суддею Іршавського районного суду відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 липня 2025 року з визначенням розміру застави у сумі 181 680 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою суду від 16.07.2025 запобіжний захід відносно ОСОБА_5 продовжено до 12.09.2025 з визначенням застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, тяжкість злочину, а також дані про особу обвинуваченого та встановлені ризики, і обґрунтовано визначив ОСОБА_5 заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028 грн.), відповідно становить 90 840 грн., який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.
Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 і такий є співмірним з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 07.11.2025, залишивши без зміни раніше визначений розмір застави.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено обставин та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і на такі сторона захисту не посилається в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , відхилити.
Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 11.09.2025 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: