Справа № 485/1509/25
Провадження №2/485/657/25
іменем України
12 листопада 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участі секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідача
У липні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт») про стягнення заборгованості з орендної плати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є власниками земельної ділянки площею 5,4 га, кадастровий номер 4825783700:02:000:0021, розташованої на території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Павлівська сільська рада Снігурівського району Миколаївської області). Земельна ділянка набута позивачами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3
03 травня 2012 року між ОСОБА_3 (спадкодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Південь» (далі - ТОВ «Райз-Південь») був укладений договір оренди землі вказаної земельної ділянки (далі - договір оренди). 28 грудня 2017 року на підставі додаткової угоди №3500056 до договору оренди (далі - додаткова угода), укладеної між спадкодавцем, орендарем ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «ЮТС- Агропродукт», до останнього перейшли права та обов'язки орендаря за договором оренди на умовах договору, викладених у новій редакції цієї додаткової угоди.
Зазначають, що всупереч умов договору, укладеного між сторонами, відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не сплачував орендну плату в 2022-2024 роках. Посилаючись на те, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт» взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2022-2024 роки не виконав, позивачі просилистягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки у розмірі 22715,88 грн, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки у розмірі 22715,88 грн, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.
12 серпня 2025 року до суду від ТОВ «ЮТС-Агропродукт» надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог ст.4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації, а також визнання договору недійсним відповідно до вимог закону. Крім того, зазначає, що не було проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що є підставою для визнання договору недійсним. Наведені підстави є безумовною підставою для визнання договору недійсним. У зв'язку з чим просять суд визнання недійсним договір оренди землі від 03 травня 2012 року, який зареєстрований 29 грудня 2012 року за №482578004007435 та був укладений між ОСОБА_3 (правонаступники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та ТОВ «Райз-Південь» (новий орендар - ТОВ «ЮТС-Агропродукт» з урахуванням додаткової угоди №3500056 від 29.12.2012.
12 серпня 2025 року до суду від представника відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» Журика А.Л. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що земельна ділянка розташована на території Снігурівської територіальної громади Миколаївської області. Територія Снігурівської міської ТГ була тимчасово окупована російською федерацією з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року, та на даний час є територією можливих бойових дій. Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації, ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яке здійснювало діяльність на цій території, було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов'язань. Факт неможливості здійснення діяльності та знищення майна підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження №42022232090000075 від 12.04.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України. Крім того, 23.04.2022 з території підприємства військові рф захопили належні підприємству на праві власності 11 мультикоптерів. Рішенням національних судів неодноразово підтверджено знищення та викрадення військовослужбовцями зс рф майна товариств, яке зберігалось або перебувало за адресою Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул.Промислова,3. При цьому посилається на ряд рішень Господарського суду міста Києва від 02.07.2024, 03.06.2024, 16.05.2024, 13.05.2024, 11.04.2024, 28.03.2024, 25.03.2024. Внаслідок військового вторгнення товариству було заблоковано доступ до земельних ділянок, що унеможливлює їх обробіток. Крім того, внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування, що унеможливлює її використання. Таким чином, посилаючись на неможливість використання земельної ділянки та фактичне знищення майна товариства, відповідач вважав поважними причини невиконання обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022-2024 рік за договором оренди земельної ділянки на підставі ч.6 ст.762 ЦК України, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с.45-48/.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 29 липня 2025 року зазначену позовну заяву прийняла до розгляду та відкрила провадження у справі, призначила підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження /а.с.18/.
Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 26 серпня 2025 року витребував докази /а.с.60/.
Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 11 вересня 2025 року прийняв зустрічний позов та закрив підготовче провадження /а.с.94-95/.
Позиції учасників справи
Позивачі за первісним позовом у судове засідання не з'явилися, надали заяви, в яких просили розгляд справи провести у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд встановив, що 03 травня 2012 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Райз-Південь» договір оренди землі, за умовами якого передав земельну ділянку кадастровий номер 4825783700:02:000:0021, останньому в оренду строком на 15 років. Також складено акт прийому передачі земельної ділянки /а.с.68-72/.
28 грудня 2017 року була укладена додаткова угоди №3500056 до Договору оренди землі від 03 травня 2012 року, відповідно до якої орендодавець ОСОБА_3 , орендар ТОВ «Райз-Південь», новий орендар - ТОВ «ЮТС-Агропродукт» узгодили, що орендар відступає новому орендарю право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825783700:02:000:0021.
Так, відповідно п.3.1. додаткової угоди, договір укладено строком до 28 грудня 2027 року /а.с.73-78/.
07 травня 2021 року ОСОБА_2 успадкувала від ОСОБА_3 частку земельної ділянки, що розташована на території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825783700:02:000:0021, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 07 травня 2021 року державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваль Ю.В. /а.с.5/.
07 травня 2021 року ОСОБА_1 успадкувала від ОСОБА_3 частку земельної ділянки, що розташована на території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825783700:02:000:0021, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 07 травня 2021 року державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваль Ю.В. /а.с.6/.
Згідно копії інформаційної довідки №431773728 від 18 червня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4825783700:02:000:0021 зареєстровано за ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року № 1704/25-21 /а.с.7/.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України порушення законів та звичаїв війни.
У витягу зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно о 12:00 невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки, зокрема автомобіль КАМАЗ на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації, що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції. Крім того, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 ст. 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.
Згідно ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, у відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у зв'язку з укладенням договору та прийняттям в користування об'єкта оренди виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч.5 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.
Положеннями ст.7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.4.1. Договору оренди (у редакції додаткової угоди), орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 4825783700:02:000:0021 становить 145719,11 грн (п.2.4. додаткової угоди) /а.с.73/.
Із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України (п.4.2. Договору оренди (у редакції додаткової угоди).
Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п.4.5. Договору оренди (у редакції додаткової угоди)).
Сторони у п.13.2. Договору оренди (у редакції додаткової угоди) узгодили, що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. ст. 80 ЦПК України).
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з положеннями ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено військовий стан, який триває дотепер.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Актуальний перелік таких територій затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, згідно з яким Снігурівська міська територіальна громада Баштанського району Миколаївської області (до якої входить Павлівський старостинський округ), на території якої розташована спірна земельна ділянка, з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, а наразі належить до територій можливих бойових дій.
При цьому окупація території військовими формуваннями держави-агресора Російської Федерації, на якій така розташована, є такою обставиною, яка перешкоджає орендарю використання орендованого майна з незалежних від нього причин.
Так, вказана обставина є загальновідомою, у зв'язку з чим, вина орендаря у не сплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки земельна ділянка розташована на території, яка у 2022 році була окупована військами РФ, що унеможливлювало її використання відповідачем ТОВ «ЮТС-Агропродукт», наявні підстави, передбачені ч.6 ст.762 ЦК України, для звільнення його від сплати орендної плати за 2022 рік.
До подібного висновку прийшов Верховний Суд у постанові 25 червня 2025 року (справа № 610/941/24).
Отже, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги позивачів про стягнення орендної плати за 2022 рік.
Разом з тим, належних та достовірних доказів неможливості використовувати земельну ділянку у 2023-2024 роках відповідач суду не надав.
Належних доказів обстеження земельної ділянки на предмет її забруднення вибухонебезпечними предметами, складання актів, внесення інформації до реєстру, як то передбачено Порядком ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 740 від 07.06.2024 (далі-Порядок), визнання непридатними, звільнення від оподаткування у зв'язку із забрудненням земельної ділянки вибухонебезпечними предметами суду не надано.
Дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) містить зазначення територій, на якій були виявлені або яка може забруднена вибухонебезпечними предметами, не є достовірним доказом на підтвердження замінування саме земельної ділянки позивача. На користь такого свідчить те, що за даними вказаної карти до небезпечних територій віднесено територію всього колишнього Снігурівського району Миколаївської області.
Лист ТПП України від 28лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Отже, вказаний лист не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов'язань за кожним окремим договором.
Сам лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України не є доказом неможливості здійснення відповідачем ТОВ «ЮТС-Агропродукт» господарської діяльності.
Відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт» протягом 2022-2024 років не вживав жодних заходів з метою обстеження земельних ділянок, про наявність обставин, які перешкоджають йому використовувати земельну ділянку за призначенням позивачів не повідомляв. Така поведінка відповідача, на думку суду, є недобросовісною, що позбавляє позивачів права користуватися своєю власністю, зокрема і отримувати від цього дохід.
Отже, оскільки відсутні докази абсолютної неможливості використання відповідачем ТОВ «ЮТС-Агропродукт» земельної ділянки за призначенням у 2023-2024 роках, позовні вимоги до нього, як сторони договору, яка порушила зобов'язання, про стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2023-2024 року є обґрунтованими.
Суд встановив, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не сплачувало позивачам орендну плату за земельну ділянку в 2023-2024 роках.
За розрахунком позивачів сума заборгованої орендної плати за рік складає 18812,34 грн.
Суд не погоджується з таким розрахунком, виходячи з такого.
Відповідно до Договору оренди землі (з урахуванням додаткової угоди) орендна плата становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та складає (10% від 145719,11 грн), тобто 14571,91 грн за рік оренди.
Таким чином, враховуючи умови договору орендна плата за 2023 рік становить 11220,37 грн (вже з відрахуванням податків, а саме 23 % (14571,91 грн -23 %)) та за 2024 рік становить 11220,37 грн (вже з відрахуванням податків, а саме 23 % (14571,91 грн -23 %)).
Отже, вимоги позивачів про стягнення з відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь позивачів орендної плати за період 2023-2024 роки підлягають задоволенню у загальному розмірі 22440,74 грн, тобто по 11220,37 грн на користь кожного з позивачів.
З урахуванням вище зазначеного, позовні вимоги первісних позивачів підлягають частковому задоволенню, у частині стягнення з відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 11220,37 грн заборгованості з виплати орендної плати за 2023-2024 роки, а також стягненню з відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_2 11220,37 грн заборгованості з виплати орендної плати за 2023-2024 роки.
Щодо зустрічного позову
За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі», є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з п.п 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування землями державної й комунальної власності не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Проте цей мінімальний розмір орендної плати не застосовується при оренді земель приватної власності (постанова Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі N393/590/17 (провадження N61-3285св22)).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є підставою для перегляду розміру орендної плати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі N635/4233/19).
Отже, положення ст. 288, 289 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати не застосовується при оренді земель приватної власності.
Судом встановлено, що при укладенні оспорюваного договору оренди землі, у тому числі додаткової угоди сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема розмір орендної плати та порядок її сплати, умови використання земельної ділянки. Спадкодавець підписала оспорюваний договір та передала земельну ділянку у користування відповідачеві, який їх прийняв та виконував умови договорів.
Сторонами у справі, зокрема відповідачем не спростовано, того що до 2022 року орендна плата не сплачувалася.
Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки зазначена як у договорі оренди землі, так і у додатковій угоді.
Об'єднана палати Верховного Суду у своїй постанові від 16 жовтня 2020 року (справа №910/12787/17), сформувала висновок про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Таким чином, оскільки сторони у спірному договорі, погодили усі істотні умови договору, зокрема розмір орендної плати та порядок її сплати, умови використання земельної ділянки тощо, а позивачем за зустрічним позовом не доведено конкретні факти порушення їх майнових прав та інтересів, у задоволені зустрічного позову про визнання договору недійсним слід відмовити.
Щодо судових витрат
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У силу ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачами при пред'явленні позову сплачено судовий збір в дохід держави по 1211,20 грн кожним.
Позов задоволено на 49,39 %.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів понесені ними витрати зі сплати судового збору у розмірі по 598,21 грн, що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 11220,37 (одинадцять тисяч двісті двадцять гривень тридцять сім копійок) гривень заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 03 травня 2012 року за 2023-2024 роки (вже з відрахуванням податків).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_2 11220,37 (одинадцять тисяч двісті двадцять гривень тридцять сім копійок) гривень заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 03 травня 2012 року за 2023-2024 роки (вже з відрахуванням податків).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 598,21 (п'ятсот дев'яносто вісім гривень двадцять одна копійка) гривень понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_2 598,21 (п'ятсот дев'яносто вісім гривень двадцять одна копійка) гривень понесених судових витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: ТОВ «ЮТС-Агропродукт», код ЄДРПОУ 41101589, місце знаходження: Житомирська область, Житомирський район, с.Оліївка, вул. Звягельська, буд. 19 А.
Суддя О.П.Бодрова