Справа № 476/710/25
Провадження № 1-кп/476/66/2025
10.11.2025 року Єланецький районний суд
Миколаївської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Єланець кримінальне провадження, внесене 09.09.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025152040000054, по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Водяно-Лорино Єланецького району Миколаївської області, громадянки України, освіта середня, голови ФГ «Арапіна А.П.», проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України -
Восени 2024 року ОСОБА_4 , будучи обізнаною, що в межах земельної ділянки, площею 6,5404 гектари, кадастровий номер 4823080700:02:000:0179, що розташована в межах території Водяно-Лоринського старостинського округу Єланецької ТГ Вознесенського району Миколаївської області, котра належить їй на праві власності, перебуває об'єкт культурної спадщини за видом «археологічний» «Курган», площею 0,2842 гектари та про заборону ведення земельних робіт на його території, маючи корисливий мотив, вирішила самовільно зайняти земельну ділянку, на якій розташований курган, з метою використання для вирощування товарної сільськогосподарської продукції та отримання прибутку.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про відсутність у неї відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у володіння, користування (оренду) земельної ділянки, на якій розміщений курган, а також за відсутності будь-якого правочину щодо використання вказаної земельної ділянки з об'єктом культурної спадщини, восени 2024 року, за допомогою сільськогосподарської техніки, здійснила обробіток вказаної земельної ділянки, на якій розташований курган, площею 0,2842 гектари, та її засівання, чим фактично вчинила самовільне зайняття земельної ділянки історико-культурного призначення, яка відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України віднесена до особливо цінних земель, чим завдала шкоди на загальну суму 2113,83 грн.
Органом досудового розслідування діїОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельної ділянки особливо цінних земель.
30.09.2025 року між начальником Єланецького відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 197-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 із застосування вимог ст. 69 КК України, з призначенням їй покарання більш м'якого, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 просили вказану угоду затвердити. ОСОБА_4 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України визнала повністю та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті. Суду пояснила, що у вчиненому щиро розкаюється та завдані нею збитки повністю відшкодувала. Просила призначити їй узгоджений вид та розмір покарання.
Представник потерпілого, Миколаївської обласної військової адміністрації, ОСОБА_7 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою не заперечила.
В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди дотриманні вимоги та правила КПК та КК України, обвинувачена щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодувала завдані нею збитки, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про визнання винуватості.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права визначені п.п. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, не встановлені.
Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Враховуючи наявність зазначених вище обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням даних про особу винної, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, не перебуває на обліку в Вознесенському районному секторі № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, не знаходиться на обліку у лікарів психіатра та нарколога КНП «Єланецька лікарня», позитивно характеризується за місцем проживання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обставин його вчинення і відношення обвинуваченої до вчиненого, враховуючи вік обвинуваченої, а також позицію прокурора, представника потерпілого, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між начальником Єланецького відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 із застосування до обвинуваченої вимог ст. 69 КК України та призначення їй основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між начальником Єланецького відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 від 30 вересня 2025 року.
ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити їй узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) грн., які мають бути внесені на р/р: UA 508999980313080106000014456 одержувач: Єланецька селищна ТГ/Миколаїв ГУК/ ТГ смт. Єланець/21081100 ЄДРППОУ 37992030 Казначейство України (ел. адм. податок).
Необхідність у застосуванні запобіжних заходів відсутня.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1