Справа № 459/2429/25
11 листопада 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м.Сокалі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 130541,32грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.12.2020р. між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № ПКК/48961. Відповідно до умов Кредитного договору № ПКК/48961 від 17.12.2020р. банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Відповідно до пунктів кредитного договору позичальник прийняв на себе обов'язок повернути банку кредит у повному обсязі у порядку та строки, передбачені договором.
АТ «Кредобанк» належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту, проте відповідач як позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 15.05.2025р. утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 130541,32грн., яка складається з: 60537,16 грн- суми заборгованості за тілом кредиту та 70004,16 грн.- суми заборгованості за відсотками.
Враховуючи викладене, Банк просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, відзиву на позов суду не подала.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 17.12.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір №26255011134753/980/Р про надання комплексних банківських послуг.
17.12.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ПКК/48961, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту № ПКК/48961 від 17.12.2020р., внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, станом на 15.05.2025 утворилась заборгованість на загальну суму 130541,32 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 60537,16грн, суми заборгованості за відсотками 70004,16грн.
04.03.2025р. представник АТ "Кредобанк" звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором до ОСОБА_1 . Але 22.03.2025р. досудова вимога до ОСОБА_1 повернулась відправнику. Причиною поверненя листа стало закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта». Тому вжиті заходи досудового врегулювання спору є безрезультатними та неможливими.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином відповідачка зобов'язана повернути борг позивачу, а останній вправі вимагати його стягнення.
Судом встановлено, що відповідачка порушила умови договору, не погасила заборгованість в добровільному порядку, а тому позов підлягає до задоволення в межах заявлених позивачем вимог.
Дослідженою копією платіжної інструкції від 18.06.2025р., встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом позивачем сплачено 3028грн. судового збору, які згідно приписів ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача в користь позивача.
Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз'яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правової допомоги від 11.02.2025р., згідно якого клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 13054,13грн.
Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, часу їх виконання, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму заборгованість за кредитним договором № ПКК/48961 від 17.12.2020р. в розмірі 130541,32грн., з яких: 60537,16грн.- сума заборгованості за тілом кредиту; 70004,16грн.- сума заборгованості за відстотками.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 3000грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3028грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: Т. В. Струс