Дата документу 11.11.2025
Справа № 334/7303/25
Провадження № 2/334/3922/25
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря судового засідання Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
02.09.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник Концерну «Міські теплові мережі» за довіреністю Казубек Л.Ю. з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В позові посилалися на те, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, який знаходиться на офіційному сайті Концерну «МТМ». Відповідно Статуту основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
Позивач відносно відповідачів, як споживачів послуг, є виконавцем комунальних послуг, а саме: централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії.
У даній справі борг виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися позивачем за місцем знаходження нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані та є користувачами комунальної послуги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Так, 02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, та набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті.
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами укладено Типовий індивідуальний договір № 135600301 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води, який розміщено на офіційному сайті Концерну «Міські теплові мереж».
Сума боргу за послуги з теплової енергії за період з 01.11.2021 по 28.02.2025 становить 28273,12 грн.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Прохали стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (особовий рахунок, договір № 135600301) за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року в сумі 28273,12 грн.; стягнути з відповідачів на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати у розмірі судового збору 2422,40 грн.; прохали розгляд справи проводити без участі представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.
03.09.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.11.2025 року в судове засідання представник позивача не з'явився, у позові прохали розгляд справи проводити без участі представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.
11.11.2025 року відповідачі в судове засідання не з'явилися повторно, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не подали.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Тому суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту, який знаходиться на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Відповідно Статуту основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».
Відповідачі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідями №1729455, №1729443, №1729465 від 03.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, та набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті.
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами укладено Типовий індивідуальний договір № 135600301 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно довідки Концерну «Міські теплові мережі» щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 , власники/квартиронаймачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , нараховано за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року в сумі 28273,12 грн., сплачено 0,0 грн., субсидія 0,0 грн.
Відповідно Розрахунку суми позову Концерну «Міські теплові мережі» по особовому рахунку № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року складає 28273,12 грн., в тому числі: постачання ТЕ - 20820,04 грн., постачання ГВ - 6449,08 грн., абонплата ТЕ - 894 грн., абонплата ГВ - 110 грн.
Станом на час розгляду справи судом відповідачі заборгованість не сплатили.
Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного:
Відповідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З 01.05.2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 року «Про житлово-комунальні послуги», яким Закон України від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.
Згідно ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з … постачання теплової енергії …
Згідно ч.1 ст.6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно ч.2 ст.6 Закону виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.
Згідно ч.2 ст.7 Закону індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч.1 ст.9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно ч.1,2 ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Згідно ч.7 ст.14 Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.
Частиною 5 ст.13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно п.1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно п.13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно п.35-37 Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, який є виконавцем комунальних послуг, зокрема централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії, з позовом до відповідачів, які відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами комунальних послуг, зокрема централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії, за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_3 , з вимогою про стягнення на його користь заборгованості з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року в сумі 28273,12 грн.
Суд доходить висновку, що відповідачі, як споживачі комунальних послуг, зокрема централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії, відповідно Закону «Про житлово-комунальні послуги», в порушення Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, отримували вказані послуги, однак не сплачували за надані послуги, в результаті чого за споживачами по особовому рахунку № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 обліковується борг за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року в сумі 28273,12 грн., який на час розгляду справи судом не сплачений.
Тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення солідарно з відповідачів заборгованості з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року в сумі 28273,12 грн.
Крім того, відповідно до ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачі відзив на позов не подали, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Таким чином, суд вважає, що наявні матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 27, 76-83, 141, 211, 223, 247, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 610, 611, 901 ЦК України, суд, -
Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов» буд.137, р/р НОМЕР_4 в філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) заборгованість з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року в сумі 28273,12 грн. (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят три гривні 12 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов» буд.137, р/р НОМЕР_5 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію заочного рішення направити відповідачам рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року.
Суддя: С.М. Телегуз