Справа № 307/277/25
Провадження №1-кс/307/694/25
про відмову у задоволенні клопотання
07 листопада 2025 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 та слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту тимчасово вилученого майна,
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_3 31 жовтня 2025 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області із клопотанням про скасування арешту тимчасово вилученого майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2024 року у кримінальному провадження №12024071160000409, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що вказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт на тимчасово вилучене майно, з метою збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном, а саме - автомобіль марки «AUDI Q-5», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , володільцем - ОСОБА_6 .
На підставі ухвали слідчого судді від 17 вересня 2024 року скасовано арешт в частині заборони користування вказаним майном.
30 серпня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області було проведено обшук транспортного засобу «AUDI Q-5», номерний знак НОМЕР_1 , який був вилучений слідчим, у зв'язку із тим, що у слідства є підстави вважати що ОСОБА_7 , який користувався вказаним автомобілем, причетний до вчинення кримінального правопорушення, а саме, крадіжки грошових коштів потерпілого ОСОБА_8 .
Однак, за час проведення досудового слідства, яке розпочато 17 травня 2024 року, по сьогоднішній день, доказів причетності до викрадення грошових коштів ОСОБА_7 , органом досудового розслідування не встановлено, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 не оголошено.
07 листопада 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено та обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 скеровано до суду; стосовно невстановлених осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження виділені та їм присвоєно номер № 1202471160000884.
Крім цього, автомобіль не є власністю ОСОБА_7 , а також не перебуває у його постійному володінні, а тому не може підлягати спеціальній конфіскації, у зв'язку із чим просить скасувати арешт тимчасово вилученого майна.
Під час розгляду клопотання представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просив залишити без розгляду дане клопотання.
Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання посилаючись на те, що даний автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024071160000409 від 17 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України. На підтвердження чого долучив постанову прокурора Тячівської окрежної прокуратури ОСОБА_10 про виділення матеріалів досудового розслідування від 07 листопада 2024 року.
Заслухавши думку учасників та дослідивши документи, долучені до клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про відмову у скасуванні арешту на майно виходячи з такого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071160000409 від 17 травня 2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України; 07 листопада 2024 року досудове розслідування звершено та обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 185 КК України скеровано до суду; матеріали щодо інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, виділені в окреме провадження за № 12024071160000884 та досудове розслідування триває.
На підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2024 року, з метою збереження речових доказів накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке перебувало у володінні та користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , власником якого є ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024071160000409 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Згідно ухвали слідчого судді від 17 вересня 2024 року скасовано арешт тимчасово вилученого майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді від 03 вересня 2024 року, в частині заборони користування автомобілем марки «AUDI Q-5», номерний знак НОМЕР_1 , а тимчасово вилучене майно - автомобіль марки «AUDI Q-5», номерний знак НОМЕР_1 , передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , із забороною розпорядження та відчуження вказаного майна до прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Із долученої під час розгляду клопотання слідчим постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07 листопада 2025 року вбачається, що із матеріалів кримінального провадження № 12024071160000409 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України виділено матеріали щодо вчинення невстановленими органом досудового розслідування особами чоловічої статі злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2024 року за № 12024071160000884
Однак, автомобіль марки «AUDI Q-5», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , володільцем - ОСОБА_6 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024071160000409 від 17 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, обвинувальний акт у якому перебуває на розгляді Тячівського районного суду Закарпатської області та на даний час триває судовий розгляд.
Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового розгляду - судом.
У частині другій вказаної статті цього Кодексу зазначено про те, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
При вирішенні питання про скасування арешту майна, суд має встановити відсутність підстав для його подальшого застосування у конкретному кримінальному провадженні, розгляд якого здійснюється судом, при цьому правомірність та обґрунтованість арешту майна визначається наявністю передбачених законом підстав, зв'язком з обставинами конкретного кримінального провадження, змістом ухвали про накладення арешту та належним мотивуванням клопотання про скасування арешту.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя дійшла висновку про те, що майно, на яке накладено арешт та який просить скасувати представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 не є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а відтак відсутні підстави для задоволення даного клопотання.
Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту тимчасово вилученого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 12 листопада 2025 року о 10 год. 15 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1