Справа № 127/21235/25
Провадження № 2/127/4484/25
12.11.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Швець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Позов мотивовано тим, що сторони мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, однак батьком дітей вказаний позивач. Із довідки №2 від 01.07.2025 року, виданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волошкова 10-А», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають без реєстрації: ОСОБА_5 (власник), ОСОБА_6 (чоловік власниці), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онука), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (онук). Діти проживають із позивачем і знаходиться на його повному матеріальному утриманні, а відповідачка, проживаючи окремо, участі в утриманні дітей, їх вихованні та розвитку не бере, інших дітей чи інших осіб, яких за законом зобов'язана утримувати немає, тому позивач змушений звернутись до суду із даним позовом. Просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2025року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 17.07.2025року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що працює не офіційно в кліринговій компанії та отримує заробітну плату в розмірі 25000,00грн. Дітей не утримує та матеріально не забезпечує так, як позивач не надає змоги їх бачити.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного виснвоку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що батьком дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивач - ОСОБА_1 , даний факт підтверджується і свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 .
Згідно довідки №2 від 01.07.2025 року, виданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волошкова 10-А», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають без реєстрації: ОСОБА_5 (власник), ОСОБА_6 (чоловік власниці), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онука), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (онук).
Відповідач в судовому засіданні не заперечувала, що діти проживають з позивачем та те, що вона не надає їм матеріальної допомоги.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В частині 3 статті 181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Зважаючи на положення ст.ст. 141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов'язок батьків на утримання неповнолітньої дитини та те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дітям, суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі в розмірі 1 /3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2025року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Також, згідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу даного позову, він підлягає до стягненню в дохід держави з відповідача у розмірі 1211,20гривень.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 180- 182, 191 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) аліменти на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2025року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20ривень.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2025 року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 .
Суддя: