Справа № 129/1434/25
Провадження по справі № 3/129/1437/2025
11.11.2025 року м. Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду Вiнницької області Дєдов С.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, фізичної особи підприємця, -
в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №672683 від 06.04.2025 р., ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що він 06.04.2025 р. приблизно о 18:00 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинив із своєю дружиною ОСОБА_2 сімейну сварку, під час якої кричав, виражався словами брутальної лайки та погрожував життю та здоров'ю, в подальшому застосував фізичну розправу, а саме шарпав за одяг, наносив удари по обличчю та тілу, на зроблені зауваження не реагував, чим вчинив насильство у сім'ї психологічного та фізичного характеру і правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
14.07.2025 р. особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнає та заперечує вчинення ним вказаного правопорушення, а також у вказаній заяві заявив клопотання про повернення протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №672683 від 06.04.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, для належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
15.07.2025 року постановою Гайсинського районного суду Вiнницької області від 15.07.2025 року задоволено клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення та в наступному повернуто вказані матеріали протоколу про адміністративне правопорушення до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, для його належного оформлення.
15.10.2025 року Гайсинським РУП ГУНП у Вінницькій області повернуто до Гайсинського районного суду Вінницької області для продовження судового розгляду справу за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №672683 від 06.04.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
11.11.2025 р. особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення (заяву), в якій вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав та заперечив вчинення ним вказаного правопорушення у повному обсязі, а також у вказаній заяві просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення та відсутністю доказів про вчинення ним вказаного правопорушення.
Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення для належного оформлення обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 своєї вини категорично не визнає, оскільки 06.04.2025р.о 18:00год. в АДРЕСА_3 , він, ОСОБА_1 , не погрожував життю та здоров'ю із застосуванням фізичної сили своїй дружині ОСОБА_2 , не наносив їй удари по обличчю та тілу, не вчиняв насильство психологічного та фізичного характеру; за фактом складених матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вказані обставини не дають підстав для висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпший має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення,передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передабачає існування обов'язкової ознаки завдання шкоди у фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілого.
Зі змісту вказаної диспозиції вбачається, що будь-які діяння, внаслідок яких могло бути причинено шкоду потерпілому - не передбачені об'єктивною стороною ст. 173-2 КУпАП.
Тобто, з 19.12.2024 року, обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді завдання відповідної шкоди, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює складу адміністративного, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттего 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішеннясправи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 62 Конституції Українивстановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявизначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засадКУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У рішенні у справі «Карелін проти росії» («Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Будь-які належні докази на підтвердження викладених в протоколі обставин в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на викладене, на думку ОСОБА_1 протокол серії ВАД№672683 від 06.04.2025р., складено відносно нього з грубим порушенням працівником поліції визначеної законом процедури та в протоколі не зазначено про те, що була (яка саме) завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілій, цей протокол є недостовірним доказом правдивості викладених в ньому відомостей; належних доказів про те, що ним вчинено адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять, а всі сумніви щодо його винуватості тлумачаться на його користь на підставі ч.3 ст. 62 Конституції України, а це у свою чергу свідчить про відсутність доказів його винуватості у поставленому йому за вину правопорушенні і складу, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП правопорушення, що тягне закриття справи.
З урахуванням пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , досліджених доказів та вимог закону визнаю за необхідне справу закрити з таких міркувань.
Відповідальність особи за ч.1 ст. 173-2 КУпАП настає, зокрема, лише за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпший має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення,передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передабачає існування обов'язкової ознаки завдання шкоди у фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілого.
Зі змісту вказаної диспозиції вбачається, що будь-які діяння, внаслідок яких могло бути причинено шкоду потерпілому - не передбачені об'єктивною стороною ст. 173-2 КУпАП.
Тобто, з 19.12.2024 року, обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді завдання відповідної шкоди, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює складу адміністративного, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог КУпАП, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КУпАП.
Згідно із ст. 280 КУпАП суди при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявизначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засадКУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У рішенні у справі «Карелін проти росії» («Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Досліджуючи та оцінюючи надані у справі докази суд дійшов таких висновків.
Додані до протоколу файли на DVD-R диску із відеозаписами, містять зафіксовану на відеозапис подію складання поліцейськими за місцем проживання в АДРЕСА_1 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 протоколу про адмінстративне правопорушення, під час якої ОСОБА_1 заперечував вчинення ним правопорушень, та оскільки ці відеозаписи не засвідчують елементів складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, яке поставено за вину особі, а саме вчинення ним 06.04.2025 р. приблизно о 18:00 год., п проспекту Житній в м. Гайсині Вінницької області, відносно його дружини ОСОБА_2 насльства у сім'ї, тому визнаються судом неналежними та недопустимими.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №672683 від 06.04.2025 р. не може бути визнаний достатнім і належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Крім того, постановою Гайсинського районного суду Вiнницької області від 15.07.2025 року задоволено клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення та в наступному повернуто вказані матеріали протоколу про адміністративне правопорушення до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, для його належного оформлення, а у вказаній постанові вказано на недоліки, допущені при складанні протоколу.
Зокрема, в порушення вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №672683 від 06.04.2025 р., не вказані свідки правопорушення та відсутні їх пояснення в матеріалах справи, хоча учасники події заявляли про наявність таких, - очевидців події, не додано та відсутній відеозапис із камер відео спостережень із готельного-ресторанного комплексу «Віноград», на якому зафіксовано подію з приводу якої здійснювався виклики поліції та в подальшому складався протокол, а також відсутні інші докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 вчинив насильство у сім'ї фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 та зокрема, щодо наявності або відсутності у неї тілесних ушкоджень внаслідок можливого застосування до неї фізичного насильства.
В порушення вимог ст.256 КУпАП до протоколу не додано копію документу, згідно із яким встановлено особу правопорушника (паспорт громадянина України, або інші документи, за якими можливо ідентифікувати особу), натомість у протоколі зазначено, що особу правопорушника ОСОБА_1 встановлено за паспортом громадянина України НОМЕР_1 ).
В протоколі відповідно до ст. 256 КУпАП не зазначено і до нього не додано інші відомості необхідні для вирішення справи, а саме документи про обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність правопорушника, передбачені статтями 34, 35 КУпАП, характеризуючі особу порушника дані, зокрема, про притягнення його раніше до відповідальності за скоєння ним адміністративних правопорушень чи відсутність таких.
Вказані недоліки не були усунуті після повернення матеріалів справи до суду для продовження їх розгляду.
За таких обставин у їх сукупності протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №672683 від 06.04.2025 р. відхиляється судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Самі по собі та у сукупності долучені як докази до протоколу про адміністративне правопорушення документи, - копії письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які містять взаємовиключні звинувачення один одного, тобто кожного із подружжя про вчинення один проти одного сімейного насильства; рапорт реєстрації повідомлення та протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію не є беззаперечними, достатніми і достовірними доказами про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнає та заперечує свою винуватість у скоєнні ним вказаного адміністративного правопорушення, наполягав на його невинуватості; враховуючи те, що суд встановлює наявність чи відсутність події і складу адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи виключно на підставі доказів, а обов'язок щодо збирання доказів покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а доданим до матеріалів справи документам надана оцінка як неналежним та недопустимим доказам, а матеріали справи не містять інших беззаперечних, достатніх, допустимих, достовірних доказів про те, що ОСОБА_1 06.04.2025 р. приблизно о 18:00 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинив із своєю дружиною ОСОБА_2 сімейну сварку, під час якої кричав, виражався словами брутальної лайки та погрожував життю та здоров'ю, в подальшому застосував фізичну розправу, а саме шарпав за одяг, наносив удари по обличчю та тілу, на зроблені зауваження не реагував, чим вчинив насильство у сім'ї психологічного та фізичного характеру, то за таких обставин, суд приходить до переконання про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно останнього підлягає закриттю на підставі п.1) ч. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. п. 1 ч. 1 ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП,
Постановив:
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП на підставі п.1) ч. 1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: