30.10.2025
Справа № 644/3148/25
н.п. 2/644/2705/25
(заочне)
30 жовтня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Сітало А.К.,
за участю секретаря судового засідання - Трач М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області - Пашков Юрій Дмитрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Представник позивача - адвокат Глущенко В.Б. звернувся до суду з позовною заявою в інтересах позивача в якій просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №51396 вчинений 29.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» заборгованості у розмірі 25510,00 грн. за кредитним договором та стягнути з ТОВ «ІНСТАФІНАНС» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 4664,30 грн.
Позов обґрунтований тим, що спірний виконавчий напис вчинено з порушенням норм статей 87-89 Закону України «Про нотаріат», пунктів 1-4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Отже, позивач та його представник вважають, що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням, як вищенаведених норм законодавства, так і підзаконних актів.
Крім того, в лютому 2025 року позивач дізнався, що вказаний виконавчий напис, на цей час знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д., виконавче провадження № 68443812 від 02.02.2022.
Із заробітної плати та пенсії позивача на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. від 19.03.2025 в межах виконавчого провадження № 68443812 здійснені відрахування на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» на загальну суму 4664,30 грн.
Від представника відповідача відзив на позов не надходив.
Позивач, представник позивача, представник відповідача, треті особи в судове засідання не з'явилися про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку. Клопотань про перенесення розгляду справи від представника відповідача та третіх осіб не надходило. Представником позивача подана суду заява з проханням розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позов просив задовольнити. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи та наявні докази, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Бригідою В.О. 29.12.2021 вчинений виконавчий напис №51396 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» заборгованості у розмірі 25510,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. від 02.02.2022 відкрите виконавче провадження №68443812 щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашковим Ю.Д. від 10.03.2025 виконавче провадження №68443812 прийнято до свого провадження.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. від 10.03.2025 та від 19.03.2025 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 та звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника.
Відповідно до відомостей наданих позивачем з рахунків відкритих на його ім'я в АТ «ОТП БАНК» та АТ КБ «Приват Банк», 11.03.2025 відбулося стягнення коштів з його пенсійного рахунку та рахунку на який надходить заробітна плата в загальній сумі 4664,30 грн.
Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, якою керувався нотаріус.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис вчинено відповідно до пункту 2 Переліку документів, що є порушенням, так як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14, вказаний пункт визнано
незаконним та нечинним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/6492/17 від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 - відмовлено в перегляді ухвали від 01.11.2017.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачою відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Натомість, розрахунок заборгованості зроблений банком, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Однак, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 750/1627/18, провадження № 61-43895св18.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що під час вчинення спірного виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 51396 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Бригідою В.О. 29.12.2021, про стягнення з позивача на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» заборгованості за кредитним договором у розмірі 25510,00 грн., нотаріус не дотримався вищезазначених положень Закону.
За таких обставин позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №201/6498/20 від 08 вересня 2021 року.
Відповідно до відомостей наданих позивачем з рахунків відкритих на його ім'я в АТ «ОТП БАНК» та АТ КБ «Приват Банк», 11.03.2025 відбулося стягнення коштів з його пенсійного рахунку та рахунку на який надходить заробітна плата в загальній суме 4664,30 грн. в межах виконавчого провадження №68443812 відкритого на підставі оспорюваного виконавчого напису.
За таких обставин, визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача), є підставою для повернення коштів.
Розподіл судових витрат в частині судового збору, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 141-142, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №51396 від 29.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» грошових коштів у сумі 25510,00 грн. - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВ «ІНСТАФІНАНС» (ЄДРПОУ 43449827, м. Київ, вул. Сурикова, 3), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) -4664,30 грн.
Стягнути з ТОВ «ІНСТАФІНАНС» (ЄДРПОУ 43449827, м. Київ, вул. Сурикова, 3) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача- Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Харківського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено - 07.11.2025.
Суддя: А. К. Сітало