Справа № 2-538/2010
Провадження № 2-зз/390/2/25
"31" жовтня 2025 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Квітки О.О.,
при секретарі - Петренко В.Р.,
розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко Катерини Андріївни про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ляшенко Катерина Андріївна звернулася до суду із заявою, в якій просила суд скасувати ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.08.2010 по справі № 2-538/2010 про накладення тимчасового обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права виїзду за межі України, винесену на підставі заяви ПАТ «УкрСиббанк» про забезпечення позову.
Заяву передано у провадження судді Квітки О.О. 20 жовтня 2025 року.
У період з 21.10.2025 по 27.10.2025 суддя перебував в нарадчій кімнаті.
Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко Катерини Андріївни про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Судове засідання призначено на 29 жовтня 2025 року, о 14 годині 45 хвилин.
Матеріали справи витребувано з архіву суду. Матеріали цивільної справи з архіву суду передано головуючому судді 30 жовтня 2025 року.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що в ході розгляду цивільної справи № 2-538/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з метою забезпечення позову Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за заявою позивача була постановлена ухвала від 09.08.2010, якою суд вирішив тимчасово обмежити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право виїзду за межі України до моменту виконання зобов'язань по договору про надання споживчого кредиту № 11367719000 від 03.07.2008.
Відповідно до довідки АТ «УКРСИББАНК» від 12.08.2025 ОСОБА_1 (номер за ДРФО НОМЕР_1 ) станом на 12.08.2025 не має отриманих та непогашених кредитів в АТ «УКРСИББАНК».
ОСОБА_2 (номер за ДРФО НОМЕР_2 ) станом на 03.09.2025 не має отриманих та непогашених кредитів в АТ «УКРСИББАНК», що підтверджується довідкою від АТ «УКРСИББАНК» від 03.09.2025.
У судове засідання заявник та його представник не з'явились, представник - адвокат Ляшенко К.А. подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за їх відсутності, на задоволенні вказаної заяви наполягала у повному обсязі.
Представник стягувача ПАТ «УкрСиббанк» та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви із наступних підстав.
Відповідно до ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.08.2010 по справі № 2-538/2010 було задоволено заяву про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до моменту виконання зобов'язань по договору про надання споживчого кредиту № 11367719000 від 03.07.2008.
Згідно з ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.09.2010 позов Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Водночас під час постановлення ухвали від 30.09.2010 та після набрання вказаним рішенням суду законної сили, питання про скасування заходів забезпечення позову в частині скасування заборони виїзду боржників за межі України не вирішувалось.
Статтею 441ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Згідно з нормами ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Ст. 313 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на свободу пересування; фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України; фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Вказана позиція відповідає також ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Він застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Суд зазначає що відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали 09.08.2010) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Серед видів забезпечення позову, зазначених у ст. 152 ЦПК України, на той час не передбачено застосування судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Тобто, в цивільному процесі була відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 - 153 ЦПК України (в зазначеній вище редакції), застосовувати тимчасове обмеження сторони у справі у праві виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.
При цьому Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» у редакції станом на 09.08.2010, а саме п. 2 ч. 1 ст. 6 було передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII від 10.12.2015 пункти 2, 6 та 8 частини 1 та частину другу статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» виключено. Закон України № 888-VIII набрав чинності 29.12.2015.
Тобто, з 29.12.2015 норми, на підставі яких ухвалою суду від 09.08.2010 тимчасово обмежено право виїзду за межі України, припинили свою дію.
Крім цього, строк дії обмеження у праві виїзду за межі України згідно з ухвалою суду від 09.08.2010 був встановлений тимчасово, а саме до моменту виконання зобов'язань по договору. Представником заявника до матеріалів заяви долучено довідки від АТ «УКРСИББАНК», відповідно до яких ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на цей час не мають заборгованості перед банком. Таким чином, потреба у подальшому застосуванні обмеження припинилася.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися назаконі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження цього права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи, є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справах «Луордо проти Італії», «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», «Рінер проти Болгарії»).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
На підставі вищезазначеного, зважаючи на те, що на цей час відсутні підстави для забезпечення позову, і судом не встановлені інші передбачені процесуальним законом підстави для забезпечення позову, суд доходить висновку, що вжиті судом заходи забезпечення позову, що тривають більше п'ятнадцяти років, підлягають скасуванню, у зв'язку з чим подана заява про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 353, 441 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко Катерини Андріївни про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Скасувати захід забезпечення позову у виді тимчасового обмеження права виїзду за межі України громадянам України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , уродженки м. Кіровоград, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженки с. Оситняжка Кіровоградського району, Кіровоградської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що накладений ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області 09.08.2010 у справі № 2-538/2010.
Копію ухвали направити сторонам для відома.
Копію ухвали після набрання нею законної сили направити до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з контролю та до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О.Квітка