Єдиний унікальний номер 205/14251/25
Єдиний унікальний номер 205/14251/25
Провадження № 2/205/5575/25
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
12 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстровано судом 19 вересня 2025 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року клопотання ТОВ «ФК «Кредит Капітал» про витребування доказів було задоволено.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 25 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 7348281, згідно з умовами якого позикодавець надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, чим порушив умови договору, внаслідок чого станом на 07 лютого 2023 року сума заборгованості становить 20 650 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн., заборгованості за процентами у розмірі 14 700 грн. і заборгованості за комісією у розмірі 950 грн. 30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № 7348281 від 25 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 . Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 20 650 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. і витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві до суду справу просив розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнав частково в частині тіла кредиту. Заперечував проти стягнення відсотків, вважаючи їх непропорційними та несправедливими, а також комісії, посилаючись на незаконність її нарахування. Також просив зменшити розмір правничої допомоги до 1 500 грн., посилаючись на типовість позову та мінімальний обсяг роботи представника позивача.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 7348281, згідно з умовами якого позикодавець надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2 % за період з 26 жовтня 2022 року по 09 листопада 2022 року та 3 % за період з 10 листопада 2022 року по 07 лютого 2023 року від суми кредиту. Також сторони договору погодили, що за надання кредиту позичальник має сплатити одноразово комісію у розмірі 19 % від суми кредиту (а.с. 14-24).
25 жовтня 2022 року ТОВ «Мілоан» було перераховано на платіжну картку, емітовану АТ «ПУМБ» на ім'я ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 5 000 грн. (а.с. 29).
Відповідач умови кредитного договору № 7348281 від 25 жовтня 2022 року у повному обсязі не виконав.
30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № 7348281 від 25 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 (а.с. 52-60, 61-62).
Листом від 10 вересня 2025 року № 22284329 відповідачеві було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 7348281 від 25 жовтня 2022 року (а.с. 51) та вимогу про сплату заборгованості, яку відповідачем залишено без задоволення.
Відповідач умови договору у повному обсязі не виконав, грошові кошти не повернув, відсотки за користування коштами не сплатив, тому станом на 07 лютого 2023 року згідно з розрахунком, наданим позивачем, розмір заборгованості складає 20 650 грн. (а.с. 48-49, 50).
Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.
Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор) U40199 (а.с. 28), який зазначений був відправлений на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації на сайті кредитодавця.
Таким чином, між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Стосовно заперечень відповідача проти позовних вимог в частині несправедливих умов договору та нарахованого розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було погоджено розмір відсотків та порядок їх нарахування під час укладення договору. Таким чином, при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 7348281 від 25 жовтня 2022 року відповідач усвідомлював значення своїх дій, розумів умови договору та наслідки його укладення, а також мав оцінювати ризики у разі не виконання умов договору. Крім цього, при укладенні договору про споживчий кредит ТОВ «Мілоан» у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування» було надано ОСОБА_1 вичерпну інформацію про умови кредитування, зокрема, паспорт споживчого кредиту (а.с. 26-28), з яким відповідач ознайомився і погодився, про що свідчить його електронний цифровий підпис (а.с. 28). Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, що передбачено ч. 2 ст. 536 ЦК України. За таких обставин, викладені у запереченнях відповідачем підстави про неможливість виконання ним зобов'язань в кредитному договорі через непогодження з розміром відсотків за користування кредитними коштами не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо стягнення комісії за отримання кредитних коштів, з урахуванням наступного.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право позикодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Крім цього, при укладенні договору про споживчий кредит № 7348281 від 25 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 прийняті і погоджені умови про сплату ним комісії у розмірі 19 % від суми кредиту, що становить 950 грн.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7348281 від 24 жовтня 2022 року у розмірі 20 650 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн., заборгованості за процентами у розмірі 14 700 грн. і заборгованості за комісією у розмірі 950 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 71), копію акту № 1319 наданих послуг (правничої допомоги) від 05 вересня 2025 року (а.с. 72), копію детального опису наданих послуг до акту № 1319 наданих послуг (правничої допомоги) від 05 вересня 2025 року (а.с. 73), копію ордера (а.с. 74). Розрахунково-касових документів, які би свідчили про понесені позивачем витрати на правничу допомогу до матеріалів справи стороною позивача долучено не було.
Таким чином, оскільки стороною позивача не було доведено належними докази, що витрати у розмірі 8 000 грн. було понесені позивачем відповідно до договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, вимоги про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача витрат професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с. 1), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», складає 23 072 грн. 40 коп. (20 650 грн. + 2 422 грн. 40 коп. = 23 072 грн. 40 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ст.ст. 1050, 1054, 1077 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 7348281 від 25 жовтня 2022 року у розмірі 20 650 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, заборгованості за процентами у розмірі 14 700 (чотирнадцять тисяч сімсот) гривень і заборгованості за комісією у розмірі 950 (дев'ятсот п'ятдесят) гривень, а також судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп., а всього 23 072 (двадцять три тисячі сімдесят дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: