Справа № 211/8494/25
Провадження № 2/211/3928/25
іменем України
12 листопада 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Ніколенко Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТП «РУСЛАН» про стягнення заробітної плати, -
встановив:
адвокат Дибов Олександр Вікторович від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТП «РУСЛАН» (далі ТОВ «ПТП «РУСЛАН») та просить стягнути з відповідача на користь позивача не нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 01 травня 2024 по 31 березня 2025 року включно у сумі 88 000 грн. 00 коп., без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають нарахуванню та утриманню з цієї суми; зобов'язати відповідача внести належні записи про звільнення до трудової книжки позивача та видати належну йому трудову книжку; вирішити питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування позову представник зазначив, що ОСОБА_1 згідно Наказу №1 від 29.01.2021 був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів у ТОВ «ПТП «РУСЛАН» з графіком роботи повний робочий день та щомісячною заробітною платою на рівні мінімально встановленої в Україні. Позивач у трудових відносинах з відповідачем перебував з 01.02.2021 по 31.03.2025, працюючи водієм та виконуючи пасажирські перевезення автотранспортом Газель Рута державний номер НОМЕР_1 на маршруті № 5а у місті Дружківка. На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну відповідач повідомив позивача, а саме 01.03.2022, що у зв'язку з загрозою ведення бойових дій на території м. Дружківка, ним тимчасово призупиняється надання послуг пасажирських перевезень у м. Дружківка за маршрутом № 5а, рейси по якому здійснювались безпосередньо позивачем. Призупинивши роботу позивача на маршруті, відповідач одночасно видав на руки йому трудову книжку та надав усне розпорядження чекати від нього повідомлення про повернення до роботи після стабілізації обстановки та безпечного стану у м. Дружківка. Згодом ТОВ «ПТП «РУСЛАН» повідомив ОСОБА_1 про необхідність знову приступити згідно існуючого раніше робочого графіка до роботи з 10.05.2024 водієм пасажирського автотранспорту на міському пасажирському маршруті № 5а у м. Дружківка. 10.05.2024 позивач приступив до роботи водія маршруті № 5а у м. Дружківка на авто Газель Рута державний номер НОМЕР_1 , працюючи щоденно за встановленим на пасажирському автобусному маршруті графіком до 31.03.2025. Після відновлення роботи позивача на пасажирському маршруті, незважаючи на те, що він сумлінно виконував доручену йому роботу водія, відповідач не виплачував заробітну плату за період, починаючи з 10.05.2024 по 31.03.2025. Крім того, у 2025 році збільшилась загроза життю та здоров'ю мешканців м. Дружківка через посилення з боку рф озброєних атак на місто. Всі ці обставини негативно вплинули на мотивацію ОСОБА_1 щодо продовження його роботи у відповідача. Тому 30.03.2025 він вирішив припинити трудові відносини з ТОВ «ПТП «РУСЛАН» та звільнитись з підприємства, подавши заяву про звільнення та трудову книжку для внесення до неї запису про звільнення. 31.03.2025 за вказівкою керівництва відповідача позивач передав раніше закріплене за ним авто Газель Рута держномер НОМЕР_1 , ключі та реєстраційні документи на це авто іншому водію на ім'я ОСОБА_2 , після чого відповідач повідомив позивача про припинення із ним трудових відносин. При цьому відповідач в останній робочий день позивача, тобто 31.03.2025 не провів із ним остаточних розрахунків із заробітної плати за останній місяць, а також не виплатив заробітну плату за попередні місяці роботи за період з 01.05.2024 по 31.03.2025. Також у день звільнення ОСОБА_1 31.03.2025 ТОВ «ПТП «РУСЛАН» не видав позивачу копію наказу про звільнення та не повернув йому трудову книжку із записом про звільнення. Свої дії керівництво відповідача пояснили зайнятістю та пообіцяли видати трудову книжку, провести повний розрахунок із ним найближчим часом. Пізніше, а саме 06.06.2025 керівництво відповідача відмовило у видачі трудової книжки та здійснення повного розрахунку при звільненні, пояснивши свою відмову відсутністю трудових відносин з позивачем ще з лютого 2022 року. На адвокатський запит, надісланий рекомендованим листом 10.07.2025, відповідач не надав інформацію про причини виникнення заборгованості у ТОВ «ПТП «Руслан» із заробітної плати перед ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 31.03.2025, причини невиплати заборгованості із заробітної плати та невидачі трудової книжки при звільнені ОСОБА_1 з роботи в ТОВ «ПТП «Руслан». Позивач не має можливості в інший спосіб захистити свої права, тому змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 31.07.2025 матеріали позову було залишено без руху з пропозицією усунути недоліки.
01.08.2025 представник позивача адвокат Дибов О.В. скерував до суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, яка була отримана судом 04.08.2025.
Ухвалою суду від 05.08.2025 цивільну справу прийнято до свого провадження та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та зобов'язано ТОВ «ПТП «РУСЛАН» надати довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 станом на день його звільнення, а саме на 31.03.2025.
Відповідач ТОВ «ПТП «РУСЛАН» не скористався правом подання відзиву на позовну заяву, копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками отримано згідно поштового повідомлення 14.10.2024.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.02.2021 по 31.03.2025 працював у ТОВ «ПТП «РУСЛАН» (наказ №1 від 29.01.2021), звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ №1 від 31.03.2025), що підтверджується Відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб від 19.07.2025 (а.с. 16).
Щодо стягнення заробітної плати.
Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на те, що виплата йому заробітної плати відповідачем у період з 01.05.2024 по 31.03.2025 не була здійснена в повному обсязі.
Як доказ наявності заборгованості по виплаті заробітної плати позивач надав Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 (а.с. 16).
Проте суд не вважає вказані докази належними та допустимими з огляду на наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Тобто, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
За таких обставин, з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.
Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).
Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), надані Пенсійним фондом України, не підтверджують наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 у справі №242/5780/16-ц (провадження №61-34037св18), у постанові від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).
Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 підтверджують лише його страховий стаж за період з 2001 року до 2025 року та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній за період з 01.05.2024 по 31.05.2025.
Також ж висновку суд дотримується щодо наданого позивачем Журналу щозмінного передрейсового та після рейсового медичних оглядів водіїв за період з 01.05.2024 по 20.03.2025 (а.с. 18, 19 - копії договорів про надання послуг передрейсового технічного огляду транспортних засобів та послуг з передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобі, а.с. 20-29 - копія журналу). Оскільки інформація, наявна у вказаному вище журналі, лише свідчить про дні виходу позивача у рейси, але не може бути прийнята судом, як належний доказ щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній за період з 01.05.2024 по 31.05.2025.
Відповідно до п. 4.1. Розділу ІV Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України 31.01.2013 № 65/8, щозмінний передрейсовий медичний огляд проводиться для водіїв транспортних засобів перевізника безпосередньо перед їх виїздом у рейс.
Згідно п. 4.2. Положення щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться в індивідуальному порядку. Під час огляду присутність сторонніх осіб забороняється.
Відповідно до п. 4.3. Положення проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв здійснюється у відведеному спеціальному приміщенні. Приміщення повинно бути оснащене відповідно до Табеля оснащення постійного спеціального приміщення для проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів, наведеного у додатку 2 до цього Положення.
Також як вбачається з п. 4.6. Положення, результати проведеного передрейсового та післярейсового медичного огляду заносяться до Журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв за формою згідно з додатком 3 до цього Положення. Медичний працівник власноруч заповнює усі графи Журналу, а водій ставить свій підпис у графі «Підпис водія про відсутність скарг».
Суд звертає увагу сторони позивача на те, що у вказаному вище Журналі у більшості випадків у датах виходу позивача на рейс відсутній його підпис у графі «Підпис водія про відсутність скарг». Зокрема, у травні 2024 року - 18 виходів, 4 підписи; у вересні 2024 року - 4 виходу, 1 підпис; у жовтні 2024 року - 21 вихід, 2 підписи, у листопаді 2024 року - 19 виходів, 1 підпис; у грудні 2024 року - 18 виходів, 1 підпис; у січні 2025 року - 15 виходів, 2 підписи; у лютому 2025 року - 12 виходів, 1 підпис; у березні 2025 року - 14 виходів, жодного підпису.
У зв'язку з чим, суд критично ставиться до наданого доказу.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на свою користь не нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 включно у сумі 88 000 грн. 00 коп. - за недоведеністю.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача внести належні записи про звільнення до трудової книжки позивача та видати належну йому трудову книжку.
Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на те, що у день його звільнення 31.03.2025 ТОВ «ПТП «РУСЛАН» не видав позивачу копію наказу про звільнення та не повернув йому трудову книжку із записом про звільнення.
06.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ПТП «РУСЛАН» з письмовою заявою про видачу трудової книжки та проведенні повного розрахунку по заробітній платі у зв'язку зі звільненням 31.03.2025 (а.с. 42). Вказана заява була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с. 43-47).
Відповідно до статті 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. А саме Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства раці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993.
Як вбачається з п. 4.1. Розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був присутній на роботі у день звільнення 31.03.2025, проте трудову книжку йому не було видано роботодавцем. Крім того, у подальшому трудова книжка також не була видана, оскільки станом на дату розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази видачі ТОВ «ПТП «РУСЛАН» позивачу його трудової книжки та внесення до неї відповідного запису про звільнення.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Представник позивача заявив вимогу щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази та представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги пропорційність розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, відсутність фактичних судових засідань за участю осіб, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та спів розмірності. Суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.
Щодо вимоги про стягнення судового збору.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судового збору. Позивач при пред'явленні позову на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати, тому суд вважає за необхідне віднести витрати за рахунок держави, оскільки позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Також при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн. (немайнова вимога про зобов'язання вчинити певні дії). Оскільки позов у цій частині підлягає задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у заявленій сумі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТП «РУСЛАН» (код ЄДРПОУ 36951543, юридична адреса: 84205, Донецька область, Краматорський район, м. Дружківка, вул.Заводська, буд. 2А) внести до трудової книжки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) запис про звільнення та видати належну йому трудову книжку.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТП «РУСЛАН» (код ЄДРПОУ 36951543, юридична адреса: 84205, Донецька область, Краматорський район, м. Дружківка, вул.Заводська, буд. 2А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування судових витрат: витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень та судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 листопада 2025 р.
Суддя Д.М. Ніколенко